Заступник голови Дніпропетровської облдержадміністрації Вадим Нестеренко про виробництво зерна, розпаювання земель, соціальний розвиток сіл та найближчі перспективи аграрного сектора регіону.

Вадим Нестеренко, випускник Дніпропетровського агроуніверситету, розпочав свою трудову біографію у 1992 році з посади інженера, потім головного інженера КСП ім. Горького. Був заступником генерального директора з виробництва РПО «Агротехсервіс», головою правління ВАТ «Агротехсервіс» у Новомосковську. Далі очолював сільгоспкооператив «Приорілля» Новомосковського району, був головою правління ВАТ «Перещепинський елеватор», першим заступником директора ТОВ «Агрофірма «Орільська», заступником голови обласної ради по виконавчому апарату – начальником відділу соціально-економічного розвитку сільського господарства Дніпропетровської обласної ради. З січня цього року - заступник голови Дніпропетровської облдержадміністрації.

- Вадиме Григоровичу, після посушливого і неврожайного минулого року, який для багатьох сільгоспвиробників став збитковим і нерадісним, чи не пропала у хліборобів жага до своєї такої всім потрібної праці?
- Ви правильно підмітили, що хліборобська праця всім потрібна. А ще наші батьки і діди говорили, що хліб - усьому голова. Дійсно, минулорічні погодні умови, пов’язані у першу чергу з глобальним потеплінням та наслідками цього кліматичного процесу, час від часу повторюються. Недарма ж агрономи кажуть, що наша територія з унікальними ґрунтами та ще унікальнішими людьми належить до зони ризикованого землеробства. А відтак десь у глибині душі розуміють, що час від часу небесна канцелярія приносить на землю ось такі не зовсім приємні сюрпризи. Дійсно, аграрії зазнали значних збитків. Однак життя продовжується. І кожен селянин розуміє, що хліб вирощувати – справа державна. Зернова група займає у нас близько 60 відсотків посівних площ. Сьогодні сільгоспвиробники усвідомили, що жодна культура не дасть прибутків без застосування новітніх наукових розробок та сучасних світових технологій. Тож у Дніпропетровському агроуніверситеті ми і проводимо конференцію, присвячену виробництву зерна, яка має стати містком між наукою і практикою та сприяти підвищеннюпродуктивності рослинницької галузі.
- Останнім часом така масштабна конференція вже стала візитівкою аграрної Дніпропетровщини. Напевно, наш регіон задає певну тональність на зерновому ринку України?
- Безсумнівно. Ми бачимо, що найбільший валовий збір отримують південні області. Але зважте і на те, що навіть у минулому неврожайному році Дніпропетровщина зібрала півтора мільйони тонн зерна. Сільгоспвиробники надають перевагу озимій пшениці, ячменю та зерновій кукурудзі. Отриманий врожай та залишки зерна минулого періоду дали змогу не лише в повній мірі забезпечити продовольчим, фуражним зерном та насіннєвим матеріалом, а й створити регіональний запас, аби стримати ціни на хліб та борошно.
Зернова ж конференція, яка вже дійсно стала традиційною, в одній залі збирає широку аудиторію – від практиків виробництва до науковців, вчених України та Росії, керівників структурних підрозділів, від злагодженої роботи яких теж залежить не лише кількість вирощеної продукції, але і її якість та конкурентоспроможність на зерновому ринку України близького та далекого зарубіжжя.
Конференція також є поштовхом для подальшого розвитку зернового ринку Дніпропетровщини. І дуже важливо, що вона проходить за участю губернатора Дмитра Колєснікова, який переконаний, що поряд з промисловою міццю наш регіон має передові позиції в багатьох напрямках агровиробництва. Паралельно із висвітленням технологічних проблем вирощування зернових, в т.ч. пшениці та кукурудзи, будуть розглянуті селекційні досягнення наших науковців. Після основної, пленарної частини, робота продовжиться в секціях, де мова йтиме про технологічні питання, особливості обслуговування та ремонту імпортної техніки, яка вже відпрацювала на полях певний ресурс. І ще досить важлива деталь. Оскільки фінансове становище господарств за підсумками минулого року не зовсім стабільне і потребує певної допомоги, ми спеціально запросили на цей захід представників торгівельних фірм, які можуть запропонувати сільгоспвиробникам придбання засобів захисту рослин, техніки та обладнання з відстрочкою платежу. До речі, напрацювання цієї конференції будуть розглянуті на колегії облдержадміністрації, яка пройде 28 лютого і буде присвячена підсумкам роботи агропромислового комплексу області за 2012 рік і завданням на рік нинішній.
- Якщо говорити про економічну доцільність, то чи не вийде так, що через деякий час прихильники пшениці, ячменю та кукурудзи стануть вирощувати фінансово вигідні технічні культури на зразок соняшника та ріпаку?
- Якщо людина, яка займається сільським господарством, хоч трохи обізнана технологічними вимогами рослинництва, вона має розуміти, що сіяти соняшник по соняшнику впродовж кількох років поспіль - не є правильним рішенням. Адже при належному дотриманні технології та ж пшениця та кукурудза можуть бути досить рентабельними й економічно вигідними.
Зі свого боку ми намагатимемось (наскільки це дозволяє законодавча база) контролювати обсяги посівів технічних культур і раціональне використання земель. Для нас важливо, щоб і через 10, і через 50 років наші унікальні чорноземи ще рясніли щедрими врожаями.
- Зараз в аграріїв є можливість обирати сорти озимої пшениці, які б давали найвищу віддачу. Яка тенденція на Дніпропетровщині?
- Оскільки протяжність області з півночі на південь - 130 км, із заходу на схід - 300 км, південні райони надають перевагу одеській селекції, північні, східні – краснодарським сортам. Хоча тут ідеального рецепту назвати не можна. Оскільки всі ці моменти перевіряються часом.
- Віднедавна замість управління агрополітики утворений департамент агропромислового комплексу та розвитку сільських територій. Чи не буде це черговою зміною вивіски?
- Триває адмінреформа, яка має на меті оптимізувати органи виконавчої влади і зробити їхню роботу більш дієвою. І якщо раніше управління агрополітики займалось лише виробництвом, то тепер, як бачите, ще й розвитком сільських територій. І якщо говорити, що тепер цей новоутворений департамент буде облаштовувати сільські дороги та амбулаторії, – це не зовсім правильно. Це надто важлива справа, і вирішувати її слід на державному рівні за умови відповідного фінансування. І ми до цього, я переконаний, прийдемо. Адже у селах повинні бути нормальні дороги, житло зі зручностями, школи, садочки. Тоді випускники наших аграрних вишів не будуть залишатись у містах, а їхатимуть в українські села, створюватимуть сім’ї, народжуватимуть дітей. Це надто важливий соціальний аспект, який треба вирішувати найближчим часом.
Поки ж що департамент АПК та розвитку сільських територій опікується важливим проектом з розвитку молочних кооперативів, що полягає у забезпеченні робочими місцями сільських жителів. І завдання тут полягає у тому, аби сільська людина навіть у віддаленому районі Дніпропетровщини змогла отримати не лише більше прибутку від своєї нелегкої роботи, а й мала цивілізовані умови праці. Сільгоспкооперативи молочного напрямку вже працюють в Апостолівському та Покровському районах. Зокрема, на Покровщині у 2012 році введено у дію першу чергу демонстраційно-кооперативної ферми на 60 голів. Другу чергу на 60 голів буде введено в першому півріччі цього року. І ця робота активно продовжуватиметься і далі.
- Яким чином сьогодні можна забезпечити людей роботою не лише у тваринництві, а й в інших галузях?
- Наведу такий приклад: два ідентичних господарства, які мають в оренді однакову кількість гектарів землі. Але в одному, яке займається скотарством, працює 2000 селян. В іншому підприємстві, яке сконцентроване лише на рослинництві, трудиться всього 200 чоловік, тобто удесятеро менше. Питання: яке з них є більш конкурентоспроможним? І як наслідок, яке має більші можливості виплачувати вищу зарплату і більші кошти своїм пайовикам за оренду землі? Отже, йому не потрібна така велика кількість людей, як у сусіда. А відтак, забезпечення робочими місцями на сьогодні дійсно є проблемою.
- До речі, як Ви оцінюєте реформування аграрного сектора економіки, проведене ще на початку 2000-го року? До редакції «Сільських новин» звернувся пенсіонер Анатолій Домарацький із села Новолозуватка Синельниківського району, який повідомив, що ще три роки тому його договір забрали орендарі землі нібито на затвердження і з тих пір ні договору, ні оплати за пай він не бачить.
- Такий випадок не є типовим, оскільки орендарі намагаються вчасно розплачуватись із своїми пайовиками. Адже там теж своя конкуренція. У випадку, наведеному вами, варто більш детально вивчити усі документи, що є в наявності у власника земельного паю.
Стосовно ж самої земельної реформи, то початок був на 100 відсотків своєчасний, а це розпаювання сільськогосподарської землі з видачею сертифікатів на право володіння та введення в дію фіксованого податку, що концентрував в собі усі наявні податки, але надалі, напевно, були допущені принципові помилки. Не варто було виділяти землю в натурі та видавати державні акти. Оскільки це призводить до розпаду крупнотоварного виробництва. Тому, якщо буде зважене рішення і політична воля, ми від державних актів повернемось до права на земельний пай. Це не лише не позбавить селянина землі, а навпаки, в разі відміни мораторію дозволить при бажанні ту землю продати за вигіднішою ціною. І якщо таких продавців набереться якийсь десяток, то ціна на неї тільки зросте, оскільки продаватись буде не окремими шматочками, а цілісним масивом, який визначить сільська рада.
Для прикладу хочу навести досвід наших північних сусідів з Білгородської області. У них земля теж була вся розпайована, але без виділення в натурі. Далі там запрацювала схема, коли за кошти місцевого бюджету поступово стали викупляти у людей земельні паї. На сьогодні 70 відсотків земель - у комунальній власності. Подальша схема така: місцева громада здає в оренду землю, що перебуває у комунальній власності, претенденту, який запропонував кращі умови. Земля надається в оренду на 49 років. Ось тепер сільгоспвиробник розуміє, що у нього є тривалий час для вкладання відповідних коштів в обробіток, догляд землі, до якої він вже ставиться як до своєї. Бюджет, до речі, постійно наповнюється коштами за рахунок орендної плати.
- Деякі керівники агроформувань скаржаться, що ціни на пшеницю «скачуть» то вгору, то вниз в залежності від того, наскільки врожайним видався рік. Як забезпечити прогнозовану ціну на зернову групу, на Ваш погляд?
- Хочемо ми того чи не хочемо, але у цьому випадку працюють закони ринку. Інша справа, що у розвинених країнах Заходу аграрії такі коливання менше відчувають, оскільки там існує чітке планування, від якого ми у свій час відмовились. Наприклад, у країнах Євросоюзу фермер не може нарощувати поголів’я до нескінченності або ж видавати на-гора надмірну кількість молока. У нього спланований рівень виробництва, від якого він не може відхилитись.
У нас теж, аби отримати очікувану рентабельність і відійти від цінових коливань, варто планувати рівень виробництва, який би відповідав рівню споживання. А це не що інше, як планова економіка, але в нових ринкових умовах.
- У свій час Ви працювали керівником сільгосппідприємства, знаєте проблеми сільського господарства не лише з підручників, а й з виробничого досвіду. Наскільки це Вам допомагає сьогодні у спілкуванні з керівниками крупних агрохолдингів та невеликих фермерських господарств?
- Я розмовляю з керівниками та власниками однією мовою і розумію проблеми того чи іншого агроформування без зайвих уточнень і перевірок. Інша справа, що нині, в умовах ринкової економіки, вплив обласної та районної виконавчої влади на керівників тих чи інших формувань повинен бути мінімальний. І працюємо ми більше над тактичними питаннями, які б дозволили підняти рівень і якість аграрного виробництва та поліпшити життя людей, які працюють на селі і створюють достаток нашої незалежної держави.

Інтерв’ю провів Олексій ГУДЕНКО.