Поточний № 4 (1431)

19.04.2024

Шановні читачі! Ми потребуємо вашої підтримки!

Dear readers! We need your support!

Селянське коріння Віктора Дубовика


16.11.2016

До 250-річчя рідного села, яке припало на свято Покрови, День українського козацтва та День захисника України, керівник селянського фермерського господарства «Україна-2000», депутат обласної ради Віктор Дубовик звів сучасне приміщення, де розташувалася сільська бібліотека, поштове відділення та фельдшерський пункт. А на в’їзді до села відтепер гостей зустрічає нова церква Покрови та сучасний дитячий майданчик.

«Церкву збудували разом зі своїм сватом, Анатолієм Костенком, головою СФГ «Хутірське», все інше – коштом СФГ «Україна-2000», - уточнює Віктор Дубовик. – У нашому житті, на жаль, проблем більше, ніж радісних подій. Тож саме 14 жовтня у Дубовиках був радісний день для дітей, які тепер можуть, як у місті, бавитися на майданчику, відвідувати бібліотеку, де є інформаційний центр, обладнаний комп’ютерами. Для всіх моїх односельців та жителів прилеглих населених пунктів завжди відчинені тепер двері церкви Покрови, фельдшерського-акушерського пункту, поштового відділення».

Наймолодший голова

До сільської праці Віктора Дубовика привчали змалечку, оскільки батько його, Анатолій Олексійович, був знаним механізатором в області, за що отримав орден «Знак пошани», мати, Ганна Михайлівна, була дояркою, мала за свою сумлінну працю орден Трудової Слави. Мами вже немає 14 років, а тато пічля тяжкої хвороби пішов із життя цієї осені. «Я вдячний своїм батькам за те, що вони мене вивчили і навчили головному: за будь-яких обставин залишатися людиною», - розповідав Віктор Дубовик.

Після школи він вступив до Дніпропетровського технікуму електрифікації сільського господарства, далі була армійська служба на космодромі «Байконур», навчання у Дніпропетровському сільгоспінституті, після закінчення якого два роки працював головним агрономом у рідному колгоспі «Україна». А в січні 1992-го 27-літній Віктор Дубовик стає наймолодшим головою колгоспу в області: люди на зборах одноголосно його обрали.

Аби не повторити долю інших керівників, які тільки жалілися на життя і чекали допомоги від молодої держави, новий голова у першу чергу налагодив партнерські зв’язки з керівниками шахт Західного Донбасу та каолінкомбінату. Почали звідти возити у колгосп ліс, метал, аби переобладнати ферми. Земля почала отримувати мінеральні, органічні добрива. І пішло-поїхало. Потихеньку стали збільшуватися врожаї, а з ними і грошові надходження до колгоспної каси. З’явилася можливість будувати житло для колгоспників, адже, як влучно сказав Віктор Анатолійович, «без людей діла не буде».

Економічна ситуація в Україні у 90-х роках, як пам’ятаєте, була нестабільною: суцільна бартеризація, знецінення грошей. Відтак, колгосп «Україна» потихеньку втрачав свої позиції. Найбільш вдалою формою подальшого господарювання в умовах реформування, започаткованого указом Леоніда Кучми 3 грудня 1999 року, голова колгоспу Віктор Дубовик бачив фермерське господарство. ТОж у 2000-му році оголосив про створення СФГ. Люди віддали свої земельні паї Дубовику. З того часу і почалася історія вже нового реформованого господарства «Україна-2000».

Реформування: не ідеальне, але одне з найкращих

Сьогодні багато хто критикує авторів реформування аграрного сектора Павла Гайдуцького та Петра Саблука. Віктор Дубовик, який «пропустив» ці реформи через себе, говорить, що ідеальними ті реформи не назвеш, але одними з найкращих – точно. І згадує, яким чином була проведена приватизація промислових підприємств, коли їхнім працівникам видали на руки сертифікати номінальною вартість 1 050 000 гривень, а фактичною – 50 гривень. Ці сертифікати за безцінь скупили підприємливі ділки, які потім стали власниками тих «заводів-пароходів». У селі ж, як говорить Дубовик, до сертифікатів люди отримали значно ціннішу річ – землю, яка у всі часи має ціну.

Тепер колишні колгоспники, чи їхні діти, яким пай перейшов у спадок, за 6 гектарів землі щороку отримують у натуральній чи грошовій формі близько 10 тисяч гривень.

Гроші - вода

«Але не все грошима вимірюється - говорить Віктор Дубовик. Гроші – вода: сьогодні вони є, завтра – нема. Треба у селі народитися, аби знати потреби людей, які працюють поруч з тобою. Наприклад, у мене немає визначених днів особистого прийому. Прийшла людина у кабінет – вислухаю її і допоможу, зустрів когось на вулиці – теж не залишу без уваги ту чи іншу проблему. Хто сьогодні подбає про працевлаштування простих людей? З нашою технікою можна було б обійтися десятком працівників. У нас же трудиться їх 70. Розумієте, я не можу сказати людині, аби вона шукали собі нову роботу тільки через те, що у господарстві придбали якийсь новий комбайн чи трактор. Адже за кожним працівником – їхні сім’ї, які треба харчувати, навчати дітей. До останнього часу ми тримали гусей та овець, раніше – корів та свиней. Але постійні збитки змусили відмовитися від тваринництва та птахівництва.

У моїй родині – троє дітей, двоє онуків. Донька працює у Васильківці, закінчила Харківську юридичну академію ім. Ярослава Мудрого, син Олександр після закінчення Дніпропетровського аграрно-економічного університету – агроном, невістка Юлія – головний бухгалтер СФГ «Україна-2000». Менший син Владислав – в 11 класі, наступного року планує вступити до аграрно-економічного університету.

Безкоштовно – значить даром

У СФГ «Україна» нічого не робиться безкоштовно, тому що на думку керівника фермерського господарства, це породжує недовір’я з боку самих працівників та пайовиків. Певну суму, наприклад, кожен пайовик має заплатити за оранку городів. У когось 20 соток, у когось - 30, у когось - 50. Відтак люди перебувають у рівних умовах, не виникає зайвих питань до фермерського господарства. «Є певні принципи, узгоджені десятиліттями, - пояснює Віктор Дубовик. – Люди можуть заробити хороші гроші. На жнивах зарплати сягають від 10 до 17 тисяч гривень. Тож заплатити за повноцінний обід 15 гривень, на мою думку, не є проблемою. Кожна праця має свою ціну. Двічі на рік проводимо обжинки, лише там люди отримують премії за сумлінну працю і обід за рахунок господарства.

У Васильківському районі керівники фермерських господарств підтримують дружні партнерські стосунки між собою. Особливо Віктору Дубовику імпонують керівники господарств Олександр Гусак, Євген Ушаков, Євген Бреславець, Дмитро Лобач, Анатолій Костенко, колишній голова районної адміністрації, а нині фермер із Синельниківського району Володимир Рой, Василь Бардадим із Томаківського району, Олександр Рудь з Петропавлівського району, Герой України Анатолій Вуйчицький, Микола Письменний з Нікопольського району, Олександр Любович, радник голови обласної ради.

В інших країнах фермери – у більш жорстких умовах

В обласній раді Віктор Дубовик входить до фракції ВО «Батьківщина» і очолює постійну комісію з питань агропромислового комплексу та соціального розвитку села. Здебільшого комісія розподіляє кошти на оформлення земельних ділянок учасникам АТО. У найближчий час обласною радою буде прийнята 5-річна програма з підтримки АПК. На рівні держави у першому читанні Верховна Рада прийняла закон, згідно якого з 5 до 10 млрд. гривень збільшуються видатки на програми в АПК. Серед обласних депутатів – 20 аграріїв, які, за словами Віктора Дубовика, хочуть, аби українське село розвивалося і міцніло. Він пригадує, що упродовж трьох попередніх скликань, в яких, до речі, він завжди представляв ВО «Батьківщина», він отримав аж 16 гривень на відрядження. У цьому ж році обласні депутати для роботи на окрузі вже мають у розпорядженні дві субвенції по 166 тисяч. Хоча і ці кошти, як вважає Віктор Анатолійович, незначні, все ж таки вони допомагають вирішити проблеми тяжкохворих, які при зверненні отримують на лікування, операції від 2 до 5 тисяч гривень. Ці кошти також були спрямовані на заміну енергозберігаючих вікон та дверей у лікарнях, ФАПах, дитсадочках, школах.

Впродовж останніх років фермер Дубовик побував у багатьох країнах: Бразилії, Японії, Новій Зеландії, ПАР. І пересвідчився, що проблеми є скрізь. Коли він чує, що у Євросоюзі фермер отримує по 300-400 євро дотації на гектар, наводить приклад Франції, де сільгоспвиробники сплачують 33 відсотки податку на прибуток. Інша справа, що там – зони кліматично-прогнозовані, а в Україні – ризикованого землеробства.

«Наприклад, навесні у нас випало чимало опадів, - пригадує Віктор Анатолійович. – Але на початку літа достатньо було двох тижнів спеки, аби врожайність пшениці зменшилася на 20 центнерів. Відтак отримали лише 44 центнери, соняшник дав 27,3, хоча його потенціал до 40 ц/га. Кукурудза на демонстраційних ділянках – 60, товарна – до 40 ц/га. Але ми не скаржимося на життя, а працюємо далі, шукаємо свою «золоту середину».

У СФГ «Україна-2000» випробовують і вітчизняні, й імпортні сорти та гібриди. Як пояснив Віктор Дубовик, врожайність 100 і більше центнерів кукурудзи можна отримати і з вітчизняними гібридами. Однак селекціонерам він радить ще попрацювати, аби зменшити вологовіддачу зерна.

На полях фермерського господарства щороку колосяться сорти пшениць київської, одеської, імпортної селекції. Спільно з фірмою «Ерідон» впродовж останніх дев’яти років закладаються демонстраційні ділянки соняшнику та кукурудзи. Досить активно СФГ «Україна-2000» співпрацює також з компанією «Агрозахист Донбас» щодо питань засобів захисту рослин.

Непередбачувана Росія

«У мене багато родичів у Донецькій області, - розповідає Віктор Дубовик. – Хтось з них говорить російською, хтось українською. І так було роками, поки хтось не «вмикнув» спочатку інформаційну артилерію: російські канали стали кричати: «Рятуйтеся, люди, до Вас прийдуть бандерівці, дітей вбиватимуть, людей знищуватимуть. Росія Вас врятує». А потім, самі бачите, поповзли російські гумконвої, невідомо з чим, через відкритий кордон – озброєння і жива сила. Моя мама народилася на Львівщині. Там теж бував і я і чув і українську, і російську, і польську мови. Але це не було приводом для військового вторгнення. Всі проблеми, які виникли у Криму, на Донбасі надумані однією людиною – Путіним. Думаю, що вже зараз, коли весь світ відвернувся від путінської Росії, у громадян цієї держави та найближчого оточення їхнього президента пройшла запаморочлива ейфорія. Інша справа, що весь світ їх боїться, оскільки дії керівництва РФ непередбачувані.

Вже і в Криму, і на Донбасі люди, які думали, що повернуться в СРСР, зрозуміли, що то була казка. Росія заробляла гроші на нафті і газові і думала, що так буде вічно. Але все колись закінчується. І коли Україна захотіла відірватися від старшого брата і піти в Європу, Путін сказав: «Зась!». І коли вони говорять про законність референдуму у Криму про приєднання до Росії, то чомусь ніколи не згадують про те, що проведений він був під дулами автоматів. І думали люди про велику Росію. А приїхав до них голова уряду Медведєв і сказав: «Тримайтеся». ( У нас в самих штани вже спадають – не до вас).

Нам треба працювати так, аби наша Україна з кожним роком ставала заможнішою, а українці жили краще. Тоді і окуповані Крим і Донбас сам попросяться додому».

Головне надбання – люди

В СФГ «Україна» навколо керівника згуртувався колектив, який незмінно трудиться тут вже чверть століття. Микола Олексійович Головко 20 років був головним агрономом, зараз вже на пенсії, Наталія Одарівна Пащенко 23 роки очолювала бухгалтерію. Олександр Миколайович Піліпов 25 років працює і зараз на кількох посадах: завгосп, будівельник, газівник, комірник. Бригадир Федір Ілліч Лихацький пішов на заслужений відпочинок, а його місце зайняв син Микола, який раніше працював трактористом. Усі ці роки завідує гаражем однокласник Віктора Дубовика Василь Фролов. Економіст Ольга Яківна Антинінова, заправник Сергій Олексійович Гаранін, головний інженер Анатолій Петрович Кузьменко трудяться тут по 25 років. Поруч із Віктором Анатолійовичем набувають досвіду виробничого і життєвого його син, Олександр на посаді агронома, його невістка Юлія на посаді головного бухгалтера.

Так що життя у Дубовиках продовжується. Хочеться побажати цим сумлінним людям, аби їхня праця була належно оцінена державою, а українські села і далі ставали взірцем благоустрою і соціального розвитку. Як робиться це у рідному селі українського фермера Віктора Дубовика.

Олексій ГУДЕНКО. Васильківський район, Дніпропетровська область.

На знімках:

Головний бухгалтер СФГ «Україна-2000» Юлія Дубовик розповіла, що оподаткування аграрного сектора постійно зростає. Відтак за третій квартал 2016 року лише єдиного податку господарство сплатило 340 тисяч гривень. «Яким буде податкове законодавство для аграріїв у наступному році – невідомо. Хотілося все-таки, аби більше коштів ми змогли залишати для розвитку виробництва, як було це раніше, – наголосила Юлія Олександрівна.

Колектив бухгалтерії – Антіпова Ольга, Микола Огіль, Любов Краснокутська, Ніка Каменецька, Юлія Дубовик, Наталія Пащенко, Алла Пилипова.

Механізатори Юрій Мартиненко, Микола Багаченко, Віктор і Микола Ромашини теж задоволені своїми залізними кіньми марки МТЗ, які були задіяні на зяблевій оранці.

Механізатори Юрій Мартиненко, Микола Багаченко, Віктор і Микола Ромашини теж задоволені своїми залізними кіньми марки МТЗ, які були задіяні на зяблевій оранці.

«Сім років у Дубовиках не було фельдшерського пункту, - розповів Олександр Іванічев. – Щиро дякуваємо депутату обласної ради Віктору Дубовику за такий дарунок жителям села. У нас – тепла підлога, нові меблі, кардіограф, гінекологічна кушетка. У всій окрузі такого закладу немає. А наступного року Віктор Анатолійович обіцяє ще й аптеку збудувати».

До послуг селян – денний стаціонар, де можна зробити крапельниці, ін’єкції. Допомагає завідувачу ФП Олександру Іванічеву, який вже отримав досвід роботи у терапевтичному відділенні Васильківської ЦРЛ, молодша медсестра Людмила Сівак.