Поточний № 16 (1404)

05.10.2022

Шановні читачі! Ми потребуємо вашої підтримки!

Dear readers! We need your support!

Чергова вікторія дружини Олександра Меркулова


10.08.2012

Цьогорічну фінальну частину футбольного турніру в залік обласних сільських спортивних ігор після доволі таки тривалої паузи приймали царичанці. Як на мене, рішення Асоціації сільського футболу Дніпропетровщини цілком слушне, адже приорільський край здавна славиться своїми спортивними традиціями, виховавши, зокрема, не одного неординарного віртуоза гри мільйонів. І на звітному фестивалі господарі не пасли задніх, знову таки після затяжного дистанціювання від подіуму, зрештою, підкоривши його. Добряче «допомогли» їм, щоправда, у цьому недавні законодавці моди у сільському футболі Придніпров`я – покровчани, категорично відмовившись вийти на поєдинок за третє місце. З цього несподіваного демаршу, який стався чи не вперше  у футбольній історії колосівських фестивалів, й почну свої нотатки із приорільської глибинки.

ЩО КОЇТЬСЯ У ПОКРОВСЬКОМУ «ЗАДЗЕРКАЛЛІ»?
Перші прояви славнозвісної «хвороби лівизни», як повідали мені після дійства очільники сільського спорттовариства, за покровчанами були помічені нинішньої зими, коли вони, вигравши удома колосівський чемпіонат з футзалу, відмовились їхати на всеукраїнські змагання. Хоча своє запрошення прийняти фінальну частину обласної міні-футбольної «фієсти» вони аргументували саме якісною підготовкою до вищезазначених стартів.
Давно слідкую за покровським футболом, віддаю належне самовідданій праці тамтешніх ентузіастів фізкультурно-оздоровчого руху, в когорті яких чимало і моїх друзів. Сьогодні ж, відверто кажучи, не можу зрозуміти поведінку людей, яким доручили привезти команду на головні перегони року. Покровчани завжди славились своїм умінням «тримати удар», вибудовувати у своєму футбольному господарстві систему (прихильником якої продовжує залишатись і ваш покірний слуга), логікою, зрештою. Що ж з ними трапилося нині? Що там насправді коїться у покровському «задзеркаллі»?
Можливо, істинні причини подібної неповаги до ближніх та й до самих себе, чого там гріха таїти, допоможуть розсекретити керівники району, адже два останніх «проколи», хочеш цього чи не хочеш, помітною плямою лягає і на їхній мундир.

ГАРПУНЕРСЬКИЙ ВИШКІЛ ЦАРИЧАНЦІВ
Та досить про негатив, повернемось до самого дійства, участь у якому взяли вісім самодіяльних колективів – переможці шести попередніх турнірів, а також дві дружини, які отримали від організаторів змагання так звані wild card – господарі «галявини» та переможці минулорічних подібних випробувань-нікопольці. Розбиті на два квартети, один з яких з`ясовував стосунки у районному центрі, а інший – у Могилеві, вже у стартових сутичках аматорські формування, по суті, вирішували як власну подальшу долю, так і своїх візаві. Виграв двобій – і ти вже автоматично у півфіналі, незалежно від того, яку підсумкову позицію у кваліфікації посів – другу чи першу, програв – дограєш змагання у «втішному» турнірі за надцяте місце. Остання перспектива, ясна річ, не влаштовувала нікого.
Це й зумовило характер деяких поєдинків, доля яких вирішувалась у серії післяматчевих одинадцятиметрових ударів. Неабияку холоднокровність у вирішальні хвилини і справжній гарпунерський вишкіл, приміром, продемонстрували царичанські хлопці, в основний час розійшовшись миром з томаківцями – 1:1, а з «крапки» перегравши опонентів за явною перевагою. Нікопольці в «друзки» рознесли павлоградців 8:1 (покером у звітному двобої відзначився Олександр Мішуренко), а петриківці, керовані амбітним Іваном Запорожаном, не лишили жодних сподівань колегам із Верхньодніпровщини, вкинувши до їхнього «кошика» три «сухих» м`ячі.

ПРИОРІЛЬСЬКЕ «ДЕРБІ» ВИГРАЛИ ПЕТРИКІВЦІ
Півфінали, а вони у годинниковому вимірі проходили практично паралельно, якихось особливих сюрпризів не піднесли. У приорільському «дербі» у Могилеві петриківці відразу ж дали зрозуміти сусідам-царичанцям, що «кришталевими» ілюзіями тим перейматись не варто. І навіть коли господарі зусиллями Сергія Данильченка відіграли один з двох пропущених м`ячів, невдовзі все на свої місця поставив призначений у їхні ворота пенальті. Реалізувавши карний удар, Артем Красильников став власником усіх трьох «маленьких див», організованих петриківцями.
Не надто, на мою думку, сподівались на вікторію у іншому півфінальному двобої з представниками «абрикосової провінції» й покровчани. Тим паче, що вже у пролозі сутички на їхньому «щиті» залишив своє факсиміле Роман Богочаров, найкраще за інших зорієнтувавшись у чужому штрафному майданчику і крізь частокіл ніг переправивши кулю до такої бажаної «гавані». Справу довершила помилка одного із латералів покровчан, наслідком якої цілком логічно став гол Віталія Лихолата. 2:0 – і, за великим рахунком, нікопольчани вже по ходу півфінальної гри могли спокійно готуватись до вирішального двобою.
Знову ж таки повертаючись до покровчан, завважу, що у вищезазначеній дуелі не зміг взяти участі досвідчений Андрій Петренко. У попередніх баталіях отримали пошкодження ще кілька виконавців. Однак, виникає запитання: невже так обміліла на таланти покровська земля, якщо на Приорілля команда Володимира Листопада прибула обмеженим контингентом?!

3:0, І ЧЕКАЙ НАС, КИЇВЩИНА!


Звітний турнір виявився доволі щедрим на одинадцятиметрові удари. Двічі пенальті призначалось й у фінальному матчі, причому обидва рази у ворота петриківців. І хоча болільники останніх не погодились з подібним рішенням, щоразу занадто емоційно реагуючи на вирок арбітра, на думку більшості спостерігачів у обох епізодах Микола Берест був на сто відсотків правим. Спершу оборонець петриківців «елегантно» притримав голеадора нікопольців, який виривався на оперативний простір, а іншого разу – взагалі «зрубав», ніскільки не соромлячись, форварда опонентів. Олександр Мішуренко та Денис Киселевський зі своїми обов`язками «карателів» упорались на п`ять з плюсом, а смачну крапку у зустрічі поставив Роман Богочаров, з «другого поверху» технічно переправивши круглого прямісінько у «дев`ятину».
По закінченні турніру голова обласної організації ВФСТ «Колос» Василь Петрушенко разом з Миколою Берестом, президентом Асоціації сільського футболу Дніпропетровщини, вручили лауреатам дійства призи-«слоники»: кубки і медалі, а підопічним Валерія Журавльова ще й путівку на всеукраїнські змагання, які восени відбудуться у Київській області. Водночас було проведено жеребкування, під час якого з`ясувалось місце проведення Суперкубка сільського спорттовариства. Боротьбу за престижний трофей 25 серпня поведуть два «Колоси» – нікопольський та софіївський, переможець турніру «Колос Придніпров`я». З легкої руки вашого автора господарями домашньої арени стали софіївські симпатики гри мільйонів, на «фельдмаршальському» містку яких вирізьбляється доволі колоритна постать Миколи Біби. Цікаво, які аргументи він зможе пред`явити іншому колосівському упередзоріючому – Олександру Меркулову?

Володимир СОРОКА.