Поточний № 45 (1283)

17.11.2019

Шановні читачі! Ми потребуємо вашої підтримки!

Dear readers! We need your support!

Діти радіють літу


10.06.2011

У цьому затишному українському селі вісім вихованців дитячого будинку сімейного типу Олени Черевко мають щасливу змогу мовити святе для кожної людини слово «мама». Свою рідну доньку Оксану Олена Олександрівна нещодавно видала заміж. А п‘ять років тому оформила опіку над першою вже рідною їй по духу дитиною. Одне по одному і в новоутворену «рукавичку» до власної дитини назбиралося двоє рідних сестер і шестеро інших прийомних братиків і сестричок. Зараз їм від шести до чотирнадцяти років.

У Міжнародний день захисту дітей велику дружну родину відвідали заступник голови Дніпропетровської ОДА Марія Пустова, представники місцевої влади, вчителі Маломихайлівської школи, сусіди. Олена Олександрівна зі всією своєю дружною родиною зустрічала на порозі двоповерхового будинку, придбаного і переобладнаного за кошти обласного бюджету два роки тому.
- Сердечно вітаю вас і вашу сім‘ю зі святом, - сказала Марія Іванівна. – Якщо ми, матері Дніпропетровщини, виховаємо прийомну дитину як свою рідну, ми зробимо її щасливою. Президент України і обласна влада роблять все можливе, щоб і надалі розвивати сімейні форми виховання.
У подаровані їм альбоми діти запишуть історію свого роду. Щасливою сторінкою в ньому буде, певно ж, зустріч зі своєю другою мамою. Сьогодні на Дніпропетровщині в сім‘ях під опікою та піклуванням перебуває більше шести тисяч дітей. А виглядають і сподіваються маминого тепла і татової підтримки ще близько десяти тисяч…
- Найкраще, коли дитина в інтернаті перебуває не більше трьох років, - зазначив голова Криничанської РДА Анатолій Коваль. – Тоді їй легше освоїтися в іншій сім‘ї. Прийомні діти Криничанщини постійно перебувають у полі зору влади. Влітку вони зможуть відпочити, а вихованці із сім‘ї Черевко – в «Артеку» і «Молодій гвардії».
Сама ж Олена Олександрівна за фахом агроном свою велику любов до дітей пояснює з усмішкою:
- Задум узяти дитину і виховати її виник якось неусвідомлено, сам по собі. А потім… Поїхали ми з Оксаною в дитбудинок «Пролісок» Криворізького району, Даші було тоді три роки всього. «Я поїду до вас, - сказала вона. – Але в мене є сестричка Катя. Якщо ви погодитеся взяти і її, я згодна». Коли це підбігає Деня: «Я теж хочу додому…» А пізніше підійшла Ніна, яка навчалася у четвертому класі: «У мене мама і тато померли. Візьміть мене до себе…» Труднощів – багато. Чимало часу пішло на оформлення документів. Всі діти з різними психологічними травмами, все те, що вони пережили, ще їм дуже болить. Декого довелося починати вчити найпростішого. Зараз діти допомагають мені в усьому, і один одному. В будинку, на невеликому городі, старші Ніна і Даша – на кухні. У великій нагоді стала казкотерапія. Діти залюбки вивчають ролі в українських народних казках, готують костюми. Так вибалакався Слава. Працюємо усі, відпочиваємо – теж разом. За селом є стара верба, там наше місце мрій, спостережень за живою природою. Спасибі усім, хто не залишає нас без уваги.
А проблем, у тому числі побутових, в такій сім‘ї буває чимало. Тому, хто вперше заходить до будинку, впадають у вічі зі с маком умебльовані кімнати та… не дуже доладні металеві сходи на другий поверх. Їхні гострі кути не перекриті деревом, як мало б бути. Діти є діти і можливість падіння краще завбачити, ніж потім лікувати його наслідки. До того ж ширина однієї сходинки, особливо внизу, менша довжини стопи людини. Діючі будівельні норми і правила подібного не допускають. Ці великі ризики криничанська влада, сподіваємось, допоможе дитячому будинку сімейного типу в Маломихайлівці усунути.
Односельці з глибокою повагою ставляться до справи, якій присвятила себе Олена Черевко.
- Не у всіх звичайних сім‘ях для дітей створені такі умови, як в Олени Олександрівни, - розповіли вчителі Маломихайлівської школи. – Її школярі і в навчанні, і в усіх добрих справах намагаються бути не гірші однокласників.
А допоможуть Олені Олександрівні виховати дітей прекрасними людьми не лише вчителі та влада, а й сам дух Маломихайлівки. Коли один із молодих гостей свята, наприклад, пройшов повз гурт людей, не привітавшись, це неабияк їх обурило:
- У місті можна й не вітатися. А в нас у селі зроду-віку такого не було, кожен завжди вітається з усіма, бажає здоров‘я…
Певно ж, у такій атмосфері не вирости доброю людиною, як кажуть, не вдасться. Дай, Боже, щоб так і сталося. Земний уклін вам, Олено Олександрівно, і всім матерям землі української за щоденний великий труд. Хай усі круті сходи вашими і всіма дітьми землі української будуть успішно подолані.

Першого червня тутешній оздоровчий комплекс «Дзержинець» наповнився сміхом і гамором юних дніпродзержинців. Більше п‘ятисот дітей працівників Дніпровського металургійного комбінату першими на Дніпропетровщині відкрили сезон відпочинку. Відкриттю передували доволі драматичні події. До останнього травневого дня соціальні рахунки профспілок комбінату були вперше за 47 років існування табору заблоковані. Тож профспілковому лідеру Миколі Колючому довелося розблоковувати їх на урядовому рівні в Києві.
У Міжнародний день захисту дітей юних господарів «Дзержинця» привітали заступник голови Дніпропетровської облдержадміністрації Марія Пустова, перший заступник гендиректора комбінату Віталій Нагорняк, працівники профкому, побажали їм змістовного і приємного відпочинку. На березі чарівної Орелі під яскравим червневим сонцем, у тіні давнього хвойно-листяного лісу він обов‘язково буде добрим. А ще дітей чекають спортивні змагання і конкурси, Поляна казок, піші мандрівки по давніх землях Війська Запорізького низового і Гетьманщини, знайомство з легендами приорільського краю. І свіжі полуниці, молоді капуста, огірки і картопля зі щедрої української ниви.
А другого червня 450 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, поїхали з Дніпропетровщини відпочивати до Чорного моря. В області працюватимуть 24 позаміські табори відпочинку. Добре буде, якщо не повториться минулорічний довгий спекотний період. Тоді в серпні у зв‘язку із загрозою виникнення лісової пожежі роботу «Дзержинця» було зупинено. Сотні розчарованих дітей вимушені були повернутися в розпечене місто до батьків, які не чекали їх так рано. А десятки сезонних працівників табору з Могилева, Китайгорода й інших сіл і досі не отримали обіцяної владою і комбінатом оплати за вимушене безробіття. Тож краще, коли і сонячної, дощової погоди буде в міру. Бо до кінця літнього сезону металурги мають намір оздоровити на приорільських берегах близько 2800 дітей.

Григорій ДАВИДЕНКО. Фото автора.

На знімку: заступник голови Дніпропетровської облдержадміністрації Марія Пустова вітає вихованців дитбудинку Олени Черевко у Маломихайлівці.