Поточний № 44 (1231)

17.11.2018

Шановні читачі! Ми потребуємо вашої підтримки!

Dear readers! We need your support!

ДУ Інститут сільського господарства степової зони НААН


10.06.2015

Ім’я Анатолія Васильовича Черенкова добре відоме не лише аграріям Придніпров’я, а й всієї України, ближнього та далекого зарубіжжя. Про нього кажуть: людина, яка створила сама себе. Народившись у багатодітній сім’ї, він прагнув здобути вищу аграрну освіту. Після школи став студентом Курського сільськогосподарського інституту. Дипломованим агрономом повернувся до рідного села Богородівське Глазунівського району Орловської області, працював у рідному колгоспі, призвали до армії - відслужив у Чехословаччині і знову повернувся до рідної землі. І хоча у його сім’ї ніхто аграрною наукою не займався, його тягнуло саме до занять дослідами, селекційної роботи, спостережень за рослинами і їхнім розвитком. Якось йому зателефонував давній приятель. «Досить вже проводити аматорські досліди на колгоспних ланах. Займись серйозною наукою. Це – твоє». Послухав поради товариша і вступив до аспірантури тоді ще Інституту кукурудзи ВАСГІЛ у Дніпропетровську. Щоразу, коли бував у полі, прислухався він і чув мову густих пшениць і стрункої кукурудзи. І в кожного сорту та мова була особлива.
Перед тим, як обійняти посаду директора Інституту сільського господарства, Анатолій Васильович пройшов усі щаблі становлення науковця і керівника. Тривалий час працював на Ерастівській дослідній станції, пройшовши шлях від наукового працівника до директора. У 1985 році захистив кандидатську дисертацію, у 1999-му – докторську і того ж року був обраний членом-кореспондентом УААН. А у 2007 році рішенням Атестаційної колегії МОН йому було присвоєно вчене звання професора.
Основний напрямок наукової роботи професора Анатолія Черенкова пов’язаний з теоретичним і практичним обґрунтуванням розробки енергозберігаючих та маловитратних технологій вирощування озимих колосових культур у степовій зоні України, що дозволяє істотно підвищувати валові збори зерна, суттєво покращувати його якість за рахунок вдосконалення прийомів обробітку ґрунту, застосування біологічних препаратів, макро- і мікродобрив, використання хімічних і біологічно-активних речовин та засобів захисту рослин від шкідників та хвороб. Розроблені ним технології на основі оптимізації агротехнічних заходів вирощування озимих колосових культур застосовуються щорічно в степовій зоні України на площі 2,0-2,5 млн. га.
Автор понад 300 наукових праць
Про перспективи розвитку виробництва зерна в Україні та розвиток аграрної науки –
тема розмови нашого кореспондента з Анатолієм Черенковим, директором Інституту сільського господарства НААН.

Аграрна наука забезпечує продовольчу безпеку держави

- Анатоліє Васильовичу, на численних нарадах та семінарах обласного та всеукраїнського рівня Ви постійно налаштовуєте сільгоспвиробників на співпрацю з науковцями та переконуєте їх у наявності значних резервів виробництва зернових культур за умови дотримання всіх технологічних вимог і рекомендацій, розроблених вченими Інституту сільського господарства степової зони НААН.
- Розумієте, зерновиробництво, як й інші галузі сільського господарства, дійсно вимагає дотримання технологічних вимог, на які слід звернути пильну увагу ще на етапі придбання кондиційного насіння. Підвищення врожайності зернових культур можна досягти за допомогою кількох чинників: дотримання сівозмін, належного обробітку ґрунту, своєчасного внесення мінеральних добрив, засобів захисту рослин, розвитку селекції і насінництва. Впровадження нових продуктивних, стійких до несприятливих погодно-кліматичних умов і хвороб сортів, оновлення асортименту насіння високих репродукцій дає змогу збільшити виробництво зерна в Україні вже у 2017 році до 80 млн. тонн. Це передбачено і національною програмою «Зерно України». Сільгоспвиробники, які прийшли працювати на землю не заради миттєвого збагачення, а мають перспективний план розвитку і хочуть, аби і після них земля давала значні врожаї, вже сьогодні активно співпрацюють з аграрною наукою. Наші вчені-селекціонери затребувані, оскільки науково обґрунтоване ведення рослинницької галузі дає свої практичні результати.
Інститут сільського господарства степової зони НААНУ має тісні й довготривалі науково-технічні зв’язки з відомими науково-дослідними установами і центрами. Він є координатором науково-дослідних робіт, які спрямовані на вирішення науково-технічних програм «Зернові культури» і «Землеробство». До речі, у дослідному господарстві «Дніпро», яке є основною виробничою базою Інституту з проведення наукових досліджень та селекції кукурудзи, є демонстраційний полігон, на якому представлені кращі технологічні розробки вирощування зернових та технічних культур. Наприклад, у нашому Інституті є десять технологій вирощування озимої пшениці (по чорному пару, після соняшнику, гороху, сої, стерні, рапсу), про які ми розповідаємо товаровиробникам, а вони можуть порівняти переваги тієї чи іншої. І якщо керівник господарства чи фермер буде дотримуватись рекомендованої нашими вченими технології щодо внесення міндобрив, засобів захисту рослин, використання районованих сортів, це дозволить отримати врожай пшениці навіть по стерновим попередникам 40-45 ц/га, по соняшнику після соняшника – на рівні 40 ц/га, по пару – 65-70 ц/га.
Зручне розташування полігону на околиці обласного центру дає змогу усім зацікавленим фахівцям аграрного виробництва побачити переваги того чи іншого сорту чи гібрида, а також отримати вичерпну інформацію стосовно технологічних вимог вирощування та догляду сільгоспкультур. До речі, ознайомитися з характеристиками нових сортів та гібридів усі бажаючі можуть також на сайті Інституту сільського господарства НААН, а також поспілкуватися з нашими вченими засобами електронної пошти та телефонного зв’язку. Тобто ми відриті до діалогу.

- Ще донедавна сільгоспвиробники намагались за наявності фінансової можливості купляти насіння лише імпортної селекції, оскільки вважали, що воно більш врожайне. Але останнім часом на полях все більше стає рослинницької продукції, вирощеної з вітчизняного насіння. З чим це пов’язано?

- Процес інтенсифікації сільськогосподарського виробництва тісно пов’язаний із використанням у землеробстві новітніх досягнень у галузі селекції і насінництва. За останні 3-4 роки виведені і зареєстровані нові сорти і гібриди, які добре адаптовані до різних ґрунтово-кліматичних умов України, мають високий потенціал урожайності, стійкі до стресових умов, ураження хворобами, з високою якістю продукції, придатні до вирощування за інтенсивними технологіями, різних напрямків використання. Нові вітчизняні сорти і гібриди зернових культур є цілком конкурентоспроможними поряд із зарубіжними, а за деякими чинниками мають і свої переваги. Хоча у нас ще немає матеріально-технічної бази, яка б давала змогу доводити насіння кукурудзи до кондицій, представлених виробниками імпортної селекції.


- Україна переживає зараз не найкращі часи. Російські агресори окупували Крим, тепер воюють на Донбасі. Знецінюється національна валюта. Як в цих умовах можна ефективно працювати аграріям і ще думати про високі врожаї? Як можна творчо займатись у таких умовах наукою і селекцією?


- Наш Інститут співпрацює із 25 регіонами України. А Крим будемо вважати тимчасово окупованою територією, яка рано чи пізно повернеться до складу України. Наш Інститут та дослідні господарства, селекційні станції надають посильну фінансову допомогу до зони проведення АТО, куди вже спрямовано понад 300 тисяч гривень. Ми розуміємо, що треба все зробити, аби агресор не пройшов далі окупованих територій, щоб наші люди жили під мирним небом, а селяни вирощували хліб.
Сьогодні Інститут сільського господарства степової зони НААН – провідний науково-методичний центр, в якому плідно працюють 143 науковці. Серед них – 17 докторів наук, 75 – кандидатів, 5 членів НААН, 4 академіки і член-кореспондент.
Якщо раніше над виведенням гібриду треба було працювати 5-6 років, то сьогодні цей процес скорочується у 2-3 рази завдяки впровадженню сучасних біотехнологічний методів створення вихідних батьківських форм на генетичному рівні. Над цим працює доктор біологічних наук Тетяна Сатарова. Селекціонерами «від Бога» у нас називають академіка Бориса Дзюбецького, заступника директора по науці Владислава Черчеля, завідувача лабораторії селекції Миколу Федька. Нашими науковцями-селекціонерами створено 165 гібридів кукурудзи. Наш Інститут координує роботу із селекції ще семи наукових установ України, спрямовану на реалізацію національної програми «Зерно України».
Завдяки прориву у селекції за останні 3-4 роки створені ранньостиглі та середньоранні групи гібридів, які можна сіяти у Лісостепу та Поліссі, де практично немає посушливих років. Раніше таких гібридів не було, а їхні попередники хоча і давали високу врожайність, але зерно мало високу вологість.
У минулому році в Україні було зібрано 30 млн. тонн кукурудзи, що становить половину валового виробництва зерна. Спостерігається тенденція до збільшення посівних площ кукурудзи.
На сьогодні з товаровиробниками укладено 190 ліцензійних угод, згідно з якими вони відраховують кошти за використання наукової продукції. Це своєрідна авторська винагорода за селекційну роботу.
У зв’язку з диспаритетом цін досить складно працювати нашим аграріям. Ще п’ять років тому тонна пшениці і тонна аміачної селітри коштували однаково – близько 400 гривень. Сьогодні ж ціна пшениці – 3-3,5 тис. гривень, аміачної селітри – 10-12 тисяч. Товаровиробники загнані у глухий кут і з об’єктивних причин вони не можуть виконати рекомендації науки. Тому займаються вирощуванням високоліквідних культур і сіють рапс, соняшник. Це неправильно, але так складається ситуація, оскільки немає забезпечення матеріально-технічними ресурсами. Той же соняшник повинен повертатись на попереднє місце через 5-7 років, а якщо з року в рік на одному і тому ж місці - погіршується родючість ґрунту, розвиваються хвороби, знижується врожайність. Доходить до того, що наука працює під запити сільгоспвиробників, допомагає їм отримати оптимальний врожай за певних проблем, допущених ними при виконанні технологічним вимог.

- Анатолію Васильовичу, в Інституті сільського господарства степової зони НААН багато відомих вчених. Чого тільки варте ім’я академіка Валентина Цикова, який уже переступив 91 рік, але і далі продовжує працювати, передаючи свій багатий досвід науковцям. Яким чином Ви дбаєте про молодих вчених і наскільки у них є бажання займатись селекційною роботою?

- У 2014 році в нашій аспірантурі навчалось 35 чоловік. Це солідне поповнення для аграрної науки. При Інституті також функціонує спеціалізована вчена рада із захисту дисертацій, кандидатських і докторських робіт з рослинництва і селекції насінництва. За останні два роки у нас було захищено 6 кандидатських і 3 докторських дисертацій. Ми хочемо подати клопотання перед НААН про відкриття ще і третьої спеціальності «Загальне землеробство» із захисту кандидатських і докторських робіт. Це мотивовано тим, що в нашому Інституті з цієї теми захистилось 6 докторів наук. Зокрема, у минулому році за спеціальністю «Загальне землеробство» стали докторами сільськогосподарських наук Юрій Ткаліч та Олександр Цилюрик.
Зовсім нещодавно захистився мій 16-ій кандидат наук – Наталія Пальчук. Її робота пов’язана з формуванням продуктивності озимої пшениці в залежності від різних попередників. На вересень заплановано захист ще двох кандидатських робіт: Марини Стюрко – з біотехнологічних розробок, Тетяни Бондар – із селекції і насінництва. Так що майбутнє в української аграрної науки є, відтак продовольча безпека держави буде під надійним контролем. А пройде ще зовсім небагато часу, і Україна стане житницею Європи. Для цього є всі умови – роботящі люди і найкращі чорноземи.

Записав Олексій ГУДЕНКО.