Завдяки застосуванню в сівозміні парів у степовій зоні Дніпропетровщини можна сподіватися 
на щорічні високі і гарантовані врожаї хліба

Цю аксіому доведено на прикладі передових господарств Покровського району, які з року в рік знімають найвищі в регіоні врожаї зернових. Особливо яскраво проявила ця система парування нинішнього посушливого року в ТОВ «Зоря» кожен гектар озимих пшениць по парах дає в середньому більше 50 центнерів хліба.

– На жаль, – коментує генеральний директор товариства Анатолій Пучка, – раніше до нашого досвіду мало хто придивлявся і прислухався. А ми вкотре доводимо: саме завдяки паруванню земель протягом останніх десяти років досягаємо високих урожаїв, що дозволяє нам розвиватись і паралельно вирішувати багато соціальних питань в селах, де живуть і трудяться наші пайовики і робітники. Але головне - ми вирощуємо для держави високоякісний хліб, зберігаючи при тому родючість чорноземів. Скажімо, тільки нинішнього року сподіваємось намолотити і покласти на зберігання в склади понад вісім тисяч тонн пшениці другого і третього класу.
– Напевне, тепер ваші колеги-керівники не тільки району, а й більш широких масштабів теж почнуть займатися паруванням земель. А може, й на державному рівні керманичі зацікавляться резервом виробництва продовольчого зерна, щоб не на словах, а на ділі Україна стала головною житницею Європи… Та й ціна на таку пшеницю буде відповідна.

– Коли б не так. Я недавно спілкувався з одним знайомим аграрієм. Так він, спробувавши наш метод, через рік вже відмовився від парів. Каже, не- перспективно. Вірю, так може бути. Але це тоді, якщо парами займатися сяк-так. Коли, ви думаєте, ми почали технологічний процес за сьогоднішній великий хліб? Під час сівби восени? Ні. Ще рік тому, коли закладали пари. «Закладали», а не залишали. Головна мета парування – це ремонт поля і накопичення вологи, якої в нашій зоні ризикового землеробства завжди бракує. Від цього й слід танцювати кожному агроному й керівникові. Однак не в усіх виходить. Одному хочеться відразу отримати все, тому засіває поля високорентабельними культурами. Іншому по барабану нові технології – вдовольняється тим, що має. Навіть аграрні чиновники різних рангів не вбачають у парах великої і навіть революційної перспективи у хліборобстві.
Щодо цінової політики, то поки що нема ясності. А на біржах продовольче зерно не набагато дорожче фуражного. Ми ж маємо тільки високоякісний смачний хліб, з якого, до речі, на своїй пекарні випікаємо для навколишніх сіл широкий асортимент виробів. А на складах зерно чекатиме свого часу.
…Цими роздумами Анатолій Давидович ділився під час об’їзду пшеничних ланів у товариствах «Зоря», «Україна», «Дібрівське». Якщо в багатьох господарствах не тільки району, але й області пшенички цьогорік бідненькі та ще й з бур’яновим підгоном, то тут лани стояли чисті і з ваговитим колосом. Зокрема, в товаристві «Зоря» збирання хліба прямим комбайнуванням почали 21 червня. Всі без винятку підрозділи господарства працюють чітко й злагоджено. За трьома високопродуктивними імпортними комбайнами закріплені вантажівки з причепами, які встигають доставляти урожай на токи. Один для продовольчого зерна і фуражу, другий для насіння. Звісно, перед жнивами там теж було проведено комплекс необхідних робіт, щоб забезпечити швидку переробку зерна для тривалого зберігання. І все ж, що характерно, незважаючи на те, що на токи надходить щодня з поля до 500 тонн зерна, токові служби встигають перевіяти і заскладувати врожай.
– Такий режим роботи в нас уже став традиційним, – говорить заступник генерального директора з рослинництва Микола Михайлюк. – На току не повинно бути багато зерна.

– Що скажете про нинішні важкі жнива?
– Вони в нас не важкі, а звичайні. Повірте, люди на жнивах відчувають святковість. Настрій мають гарний, бо виростили хороший урожай. На сьогодні (це було 29-го червня) вже обмолотили рівно половину площ, зібравши трохи більше чотирьох тисяч тонн. Погода сприяє жнивам, хоча в перші дні жнив трохи підсушували зерно.
– А якими сортами користуєтесь у сівозміні?
– В основному сіємо сорти пшениці Снігурка, Косовиця, Подолянка. Еліту ми брали в насіннєвому господарстві «Славутич» і отримували в себе першу репродукцію, якою і обсіювались. А наступного року сіятимемо Місію одеську, Подолянку і Батька. Всі насінники цих культур (за моїм баченням) в ідеальному стані. До речі, маємо і серйозний страховий фонд.
– Але ж не тільки пшениці на ваших полях. Були й озимі ячмені, які пересівали.
– Враховуючи, що господарство займається ще й тваринництвом, нам потрібен для власних потреб ячмінь. Тож частину озимого ячменю пересіяли яровим. Ще не обмолочували, але, бачу: урожай буде гарний. Ще одне поле пустили під сорго. Теж сподіваємось на хороший результат. А от кукурудза на зерно може підвести. Не виключено, що доведеться скости посіви на зелену масу.
– У вас трипільна система обробітку землі: пар, пшениця, соняшник. Результати, про що ми вже раніше писали, були відмінні. Урожайність з року в рік збільшувалась. А що зараз?
– У зв’язку з тим, що товариство почало займатися ще й тваринництвом, ми перейшли на чотирипілку. От цього року, окрім 1500 гектарів парів і 1600 гектарів соняшнику, маємо в сівозміні і ячмінь, і сорго, і кукурудзу, і кормові культури. Але в основі, як бачите, пари, і відмовлятися від них ми не збираємось.
– Але ж це, як дехто з ваших колег каже, надто затратно…
– Це для тих, хто не хоче рахувати. От минулого року ми (так склалося) на одному полі посіяли пшеницю по соняшнику. І добривами заправили гарно, і весною підживили, але намолот виявився мізерним – менше двадцяти центнерів з гектара. Це ще один доказ того, що пшениці в нашій зоні слід сіяти тільки по парових полях. А затрати на пар, хоч вони й немалі (більше тисячі гривень на гектар), окуповуються гарантованим і якісним урожаєм пшениць, а потім і соняшнику, якого ми знімаємо в середньому щорік більше трьох тонн з гектара. От така собі проста арифметика, якої дехто побоюється, як вищої математики. А жаль…

Жнива в товаристві «Зоря» проходять чітко й злагоджено. На вивільнених полях, щоб зберегти навіть мізерну вологу, відразу запускають високопродуктивну лущильну техніку. На тих ланах, що поблизу села, солому з валків збивають у тюки для господарських потреб тваринництва і для пайовиків. Щодо розрахунків за паї, то натуроплату тут починають видавати відразу після завершення жнив.
І ще про одне варто сказати. Окрім достойних розрахунків за користування земельними частками, сплати всіх податків, товариство щорік на соціальні питання села виділяє не менше мільйона гривень. А це і благоустрій, і підтримка школи, дитячого садка, Будинку культури, спорту. Товариство підставляє плече й нужденним громадянам. Тож «Зоря» не тільки зрощує хліб, а й зігріває теплом своїх людей.

Олександр СВЯТИНА.  Фото автора.
Покровський район, Дніпропетровська область.

Фото. Генеральний директор ТОВ «Зоря» (на першому плані) А. Пучка 
з агрономом першої бригади С.Тимченком.Головний агроном товариства М.Михайлюк
з думою вже про новий урожай. Механізатор Г.Білик на тюкуванні соломи у полі.  І.Гелетій - комбайнер нового збирального агрегата голландського виробництва.