Поточний № 11 (1249)

23.03.2019

Шановні читачі! Ми потребуємо вашої підтримки!

Dear readers! We need your support!

Мобілізаційне завдання виконується


11.09.2014

20 серпня на посаду військового комісара Дніпропетровського РВК призначено майора Олександра Вольнікова. Родом він із Коростеня Житомирської області, зростав у родині військових: батько – майор Олександр Максимович Вольніков служив у ракетних військах. Мати Марія Петрівна Вольнікова - на військовому вузлі зв’язку, сестра Нектова Оксана Олександрівна - в авіаційній частині.

Розпочинав службу Олександр Вольніков на Харківщині після закінчення у 1998-му році Київського міжнародного університету цивільної авіації, а далі був переведений до Дніпропетровська.

- Олександре Олександровичу, які першочергові завдання поставлені перед Вами військовим комісаром області полковником Сергієм Калашниковим і яким чином вони втілюються у життя?

- З 2008-го року мені довелось проходити службу в обласному військкоматі, зокрема начальником збірного пункту, звідки призовники відправлялись для проходження служби у війська. Однак тоді був мирний час і вимоги, в тому числі і до військових комісаріатів, були дещо іншими.

Головним завданням районного військкомату є забезпечення мобілізаційних ресурсів. Мова йде і про військовослужбовців, і про технічні засоби. Ми займаємось підбором конкретних військових спеціалістів, які проходять у нас медичну комісію, звіряємо їхні документи. Наприклад, якщо перед нами батько трьох дітей, то згідно з чинним законодавством ми не маємо права його мобілізувати.

У Дніпропетровському районі є чимало підприємств, які забезпечують Міноборони продовольчими та технічними ресурсами. Відтак назріла необхідність бронювання працівників таких підприємств під час уточнення відповідних документів та проходження ними медкомісії.

- Дніпропетровський район має свою особливість, оскільки розташований навколо обласного центру. Наскільки це ускладнює мобілізаційну роботу?

- Навпаки. Завдяки самосвідомості та патріотизму наших співвітчизників, Дніпропетровський, Царичанський, Новомосковський та інші сільські райони повною мірою забезпечують мобілізаційний ресурс .

Серед мобілізованих і значна частка добровольців – лише з 20 серпня таких вже вісім чоловік. Бувають і такі випадки, коли ми дізнаємось, що хлопці пішли добровольцями у Національну гвардію. Це з’ясовується, приміром, тоді, коли запрошуємо їх за повістками, а вони вже служать. До речі, під час бесід з військовозобов’язаними ми пропонуємо їм службу і в ЗСУ, і в 43-му батальйоні територіальної оборони.

- Яку техніку підприємств та організацій залучають для використання у зоні АТО: це вантажні чи спецавтомобілі?

- Так, існує мобілізаційний наряд по технічним засобам. За необхідності держава має право забрати до 30 відсотків транспорту, який перебуває на обліку підприємств та організацій. Легковий транспорт на службу «не призивається». У першу чергу в АТО необхідні бортові автомобілі КАМАЗ, Урал, ЗІЛ, ГАЗ для перевезення особового складу, боєприпасів, матеріальних засобів. У період третьої хвилі мобілізації стали затребувані і тягачі з причепами. Відповідально віднеслись до цього важливого державного завдання на підприємствах району. Це «Содружество», ТОВ «Регіони», «Агро-Союз», м’ясокомбінат «Ювілейний», «Ерлан», «Деміс-Агро», Новоолександрівський цегельний завод та ін.

Але в той же час є у нас СПП «Чумаки». При бажанні відремонтувати ЗІЛ-130, які ми планували направити у війська, можна за кілька днів. Натомість він у неробочому стані вже чотири тижні. До речі, списки підприємств, які відмовляються надавати техніку для участі у військових діях на Сході України, ми передаємо до районної прокуратури, яка досліджує матеріали і приймає відповідні рішення.

- Під час проведення АТО загинуло понад 800 українських військовослужбовців, дуже багато поранених. Яким чином держава піклується про цих героїв та членів їхніх сімей?

- Передусім, Верховною Радою вносяться зміни до законів, пов’язаних із несенням служби в АТО. Військовослужбовці прирівняні до учасників бойових дій. У випадку загибелі на сім’ю і родичів виплачується 609 тисяч гривень. Лікування та реабілітація теж проводиться за рахунок державних коштів.

Наслідки війни страшні і приносять, на жаль, не лише тілесні травми, а й душевні. І тут дуже корисною є робота волонтерів, які допомагають збором медикаментів, працюють психологами.

Схиляю голову перед тими, хто захищаючи незалежність України, загинули на полі бою. Схиляю голову також перед їхніми родинами, які виростили мужніх патріотів. У Дніпропетровському районі це десантник 25-ї бригади, 22-річний Євген Корнієнко, 50-річний доброволець 93-ої механізованої бригади Юрій Кравченко, 35-річний доброволець батальйону «Дніпро-1» Андрій Савчук. Всі вони з міста Підгородного. Поліг на Донбасі за Україну і 38-річний військовослужбовець Андрій Крилов з села Новомиколаївки. Вічна їм пам’ять!

Спільно з Ювілейною селищною радою та підприємством «Содружество» у приміщенні райвійськкомату ми хочемо зробити Алею пам’яті. Аби кожен майбутній воїн ознайомився зі своїми славними земляками, які в розквіті сил полягли за рідну землю.

- Увесь український народ в очікуванні завершення російської агресії. Коли це, на вашу думку, може статись?

- Я теж в очікуванні будь-якого позитивного результату, аби настав мир та спокій і на Сході, і в усій Україна. Тому що від військових дій страждають не лише військовослужбовці, а в першу чергу мирне населення.

«Миру прагне цілий світ, миру прагне вся Україна, включаючи і мільйони мешканців Донбасу», - сказав президент Петро Порошенко після того, як на переговорах контактної групи у Мінську було підписано протокол про припинення вогню на Донбасі з 18 години минулої п’ятниці. Будемо вірити, що наші хлопці більше не будуть гинути на своїй землі. Дуже б цього хотілось…

Записав Олександр ПЕТРЕНКО.