Велике освячення води відбулося на Водохреще скрізь у приорільських селах. Особливо велелюдним було воно в Китайгороді Царичанського району. Можливо, так відбувається тому, що тут, за словами одного із присутніх жителів Царичанки, «церкви справжні». Точніше сказати: церкви справжні всюди, але три діючі китайгородські храми є найдавнішими у Дніпропетровщині архітектурними спорудами, їхні стіни добре намолені. Їм, до того ж, немає аналогів у всьому світі, тому Китайгород є єдиним селом Дніпропетровської області, занесеним до списку історичних сіл України.

А ще вже традиційно хрещенське освячення води відбувається на березі Орелі. Благочинний протоієрей Царичанського району Сергій Пігарєв разом з прихожанами завше турбується і про традиційне купання людей у безкрижаній цього року воді (на знімку). Для цього зроблений трап, роздягальні, готуються гарячі страви і напої.
- У нас, як на Майдані, - і людей повно, і каша вариться… - усміхається одна із жіночок. Бажаючих зануритися в орільську воду дуже багато. Мабуть це відбувається тому, що кожен, хто відкине страх і зважиться на купання в хрещенській воді, обов’язово захоче відновити ці неймовірні відчуття духовного і тілесного піднесення і наступного року. У сусідньому Могилеві місцеві жителі теж освячували воду (і потім так само аж до вечора випробовували її) на Орелі, на пляжі Кота.
- На Водохреще купаюся вже п’ятий рік поспіль, і після цього увесь рік відчуваю себе бадьоро, - розповів оператор дитячого оздоровчого табору «Дзержинець» Віктор Чистяк. – Після виходу з води на душі справжнє блаженство, ще якраз і сонечко сяяло. Та в Могилеві й вода тепліша, бо в Царичанці та Китайгороді усі купаються і добре нагріли її… - усміхається.
У світоглядному плані Водохреще є святом єднання людських душ і народженням нових надій. Своїм корінням воно сягає дохристиянських часів. У давніх українців це було свято вшанування Води, яка є праматір’ю світу. Ще тоді вони знали, що вода є носієм інформації (що, до речі, підтвердила і сучасна наука). І тому намагалися у цей час не лише відгадувати майбутнє, а й скоригувати його засобами обрядовості. Під час цього свята є давній звичай стерегтися не лише поганих дій, а і поганих думок.
А традиція плавати посеред зими в ополонці теж існувала в наших пращурів з давніх-давен. Тоді вони вірили: вода – жива істота. Вона не лише змиває негативну інформацію з людини, а і програмує її на успіх та здоров’я, як стверджує українознавець Галина Медведєва. За легендою, «той, хто скупається на Водохреще у водоймищі раніше, ніж ворон своїх вороненят знесе до річки скупатися, не буде хворіти увесь рік».
Цей давній звичай, до речі, добре зберігся у Царичанці. Щороку на Водохреще вночі люди йдуть на Оріль цілими родинами, розпалюють вогнища і у природному своєму одязі купаються в річці. Коли є лід, то завчасно його прорубують. А ще раніше існував і обряд водіння хлопцями дівчат до ополонки, щоб дівка вмивала личенько та «красна» була, а також мала гарну долю та щасливе заміжжя. Було і взаємне вмивання парубком і дівчиною одне одного, щоб швидше впізнати свою половинку. Вочевидь, ці обряди є цікавими і прийнятними і для сучасної молоді.
Тож будемо сподіватися, що жива хрещенська вода принесе усім українцям здоров’я, щастя і успіх у всіх добрих справах. А вода в Орелі та інших українських річках буде ще теплішою від іще більшого числа хрещенських купальників…

Григорій МИКОЛАЙЧУК. Фото автора.