Поточний № 20 (1258)

25.05.2019

Шановні читачі! Ми потребуємо вашої підтримки!

Dear readers! We need your support!

Наказ «не дорожчати» на булки не подіє


08.11.2012

Перша поствиборна реакція ринку відбулася, причому «пекарського» характеру. Середньостатистичний українець відреагував миттєвим обуренням на хвилю інформаційної атаки про нібито ось-ось прийдешнє подорожчання хліба.
Утім, розмови про зростання вартості хлібобулочних виробів ведуться ще з липня, причому, з підтвердженням на практиці. У трьох регіонах - Хмельницькій, Харківській області та Криму - саме із середини літа вона і стала рости. Реакція населення зрозуміла - у нього на столі «Український» і батон продовжують залишатися «всьому головою», на кулінарні делікатеси, якими можна було б задовольнити апетит, грошей немає. А запашним окрайцем, що не кажи, а насититися можна.
При цьому ніхто навіть не замислюється, як може  хліб коштувати дешевше, ніж газована вода. У якій країні світу подібне може бути?.. У нашій. Шматок пластику, який розкладатися починає тільки через 300 років, свердловина, газавтомат - і справа «в кишені», розщедритися доведеться на бренд, як правило, абсолютно «лівий». Ось і всі витрати «водовиробників».
А ціна хліба, за який не однією тонною поту розплачуються аграрії, піддається критиці. До того ж згідно з міжнародною практикою, як і економічними нормами, його вартість залежить від здатності ринку задовольнити продовольчий попит, а також від ціни енергоносіїв, транспортних послуг і конкретних макропоказників, які останнім часом зовсім не тішать. Уряду й так у ручному режимі, аби втримати в руках електорат, вдалося «приборкати» ціни протягом двох років.

ВЕТО НА ЕКСПОРТ - НЕ ПАНАЦЕЯ
В уряді неодноразово запевняли, що ціни на соціальні сорти хліба не підвищаться, немає, мовляв, підстав. У Міністерстві аграрної політики та продовольства пояснюють, що Аграрний фонд щомісяця реалізує близько 40 тисяч тонн борошна із зерна держзапасів для більшості хлібопекарських підприємств країни. Ціни на це борошно є фіксованими до кінця поточного року. Крім того, урожай продовольчого зерна в поточному році становить 15,5 млн тонн, що утричі перевищує його споживання в Україні. При цьому на хлібопекарні щорічно спрямовується близько 5 млн тонн продовольчого зерна, з якого виробляють близько 3,3 млн тонн борошна. 2,8 млн тонн цього борошна - пшеничне.
Але відомству варто нагадати про світову статистику. Минулого тижня на світових ринках ціни на зерно зросли на тлі заяв України про введення ембарго на експорт зерна з 15 листопада - вирішили врятувати нібито внутрішній ринок. Грудневий контракт на пшеницю на торгах у Чикаго подорожчав на 0,6% - до 8,7350 долара за бушель (320,92 долара за тонну). З початку року ціни на пшеницю на CBOT підскочили на 34%. На торгах у Парижі котирування січневого ф'ючерсу на пшеницю виросло на 0,6%, до 264 євро за тонну - максимуму з 11 жовтня. При цьому в Україні за рік бензин, без якого хлібини на стіл із заводу не подаси, також подорожчав (без «в середньому») майже на 2 гривні.
Обмеженнями експорту «заспокоїти» внутрішній ринок можна, але... «Якщо дивитися формально, то підстави для обмеження експорту зерна є», - зазначає президент УКАБ Алекс Ліссітса. При цьому, за його словами, історія регулювання за три роки, коли були введені експортні квоти, експортні мита і в цьому році потенційна заборона на експорт, вказує на наявність системних проблем".
"Імідж ні України, ні компаній обмежень не поліпшують. Ми повинні не заспокоюватися у разі введення обмежень, а, навпаки, сформувати серйозну стратегію роботи на 2013 рік з тим, щоб подібні прецеденти не повторювалися», - підкреслює Ліссітса.
Генеральний директор УКАБ Володимир Лапа вважає, що пріоритетними в нинішній ситуації повинні стати ефективне державне ринкове регулювання і стимулювання конкурентоспроможності хлібопекарської промисловості під час закупівель пшениці.
«Аграрний фонд поліпшив роботу в цьому році, починаючи від встановлення інтервенційних цін і закінчуючи публікацією даних про обсяги закупівель і стану плати», - зазначає Лапа. Водночас, вважає експерт, необхідно забезпечити своєчасну оплату коштів Аграрним фондом і розвивати конкурентоспроможність борошномельної та хлібопекарської промисловості. При цьому Лапа звертає увагу на такі механізми, як пільгове кредитування закупівлі зерна на національному та регіональному рівні та локалізація ф'ючерсних контрактів, що дозволяє внутрішнім споживачам хеджувати (страхувати втрати - Ред.)ризики за ціною і обсягом поставок.

ЗДОБА - ДЕЛІКАТЕС
НА ПЕРСПЕКТИВУ
Але це в майбутньому, а на сьогодні все виглядає таким чином. Президент Української аграрної конфедерації Леонід Козаченко впевнений, що ціна на соціальні сорти хліба повинна збільшитися на 20%, щоб хлібопекарська галузь була рентабельною.
«Якщо на 20% підніметься ціна, то галузь не матиме збитків. Це буде якраз середня з галузі нульова рентабельність... Але ціну потрібно збільшити значно більше, щоб ці підприємства могли працювати рентабельно, модернізувалися і не працювали в тіні», - сказав він, додавши, що уряд жорстко контролює ціну на хліб і не дозволить їй вирости.
Як відзначає голова Союзу сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів Іван Томич, ціна на соціальні види хліба не змінювалася протягом останніх двох років, тоді як вартість пшениці і супутніх виробничих витрат виросли.
«50% в структурі хліба - ціна пшениці, а 50% - це енергоносії, це транспорт, це заробітна плата. Два роки ціна соціального хліба не мінялася, і за два роки складова енергоносіїв, заробітна плата, і в тому числі кредитні ресурси серйозно виросли, якщо в цілому охарактеризувати - на 30-45%», - підкреслив він.
На його думку, подорожчання хліба в межах 10% було б позитивним чинником як для хлібопекарень, так і для фермерів, що продають пшеницю. Він також зазначив, що внутрішня ціна за тонну пшениці напередодні обмежень на її експорт знизилася на 150-200 грн.
Звичайно, вето на експорт, найімовірніше, стабілізує ринок. Але не надовго. Передвиборні старання влади виявилися невиправданими. Не можна жестом руки регулювати ціни. Життя бере своє. Булочка з маком чи повидлом, печиво та інша здоба, звичайно, подорожчають. Але соціальний хліб, найімовірніше, залишиться доступним, головне - для пенсіонерів. Хоча це теж під питанням. Щоправда, верхи безперестанку розповідають про свої подвиги у справі підвищення соціальних стандартів. І якщо пенсіонерам є чим заперечити, то слово за ними...
Дуже важливий і такий нюанс - збільшення ціни на буханець хліба населення відчуває тим гостріше, чим воно бідніше. При певному рівні доходу відмінність вартості батона в 50 копійок і навіть гривню особливо не відчувається або, як мінімум, не стає трагедією. Мова про той же "середній клас", який зараз саме порівнювати з "шагреневою шкірою" - так різко він в країні скорочується. При цьому, за всіма статистичними даними, відсоток бідних і малозабезпечених співгромадян в Україні в останні роки зростає, і значить дедалі більше людей будуть побоюватися подорожчання хліба, що є "основою" сніданку, обіду та вечері. Особливо на тлі подорожчання всіх інших продуктів харчування, так би мовити, першої необхідності: молока, м'яса, круп, макаронів... І, відповідно, дедалі більше пересічних українців будуть з благоговінням слухати пасажі влади про те, що "буде вжито всіх заходів для недопущення подорожчання хліба". При цьому не особливо замислюючись про те, що це нонсенс - на зорі третього тисячоліття "рятувати" громадян від подорожчання хліба не десь у спекотній Африці, а в Україні, в "житниці Європи" з її чорноземами і благодатним кліматом. І що уряди, які за таких стартових умов тримають країну в ситуації необхідності боятися подорожчання хліба, самі заслуговують переведення "на хліб і воду". Адже треба просто створити умови, коли люди матимуть можливість не економити, а заробляти. А влада не буде намагатися низькі підконтрольні ціни "втиснути" в низький дохід, а дозволить доходу громадян рости до такого рівня, що коливання ціни на хліб не буде сприйматися зі страхом.

Нана ЧОРНА (УНІАН).