Поточний № 44 (1231)

18.11.2018

Шановні читачі! Ми потребуємо вашої підтримки!

Dear readers! We need your support!

Нивотрудівський потяг рушає до Коктебеля


29.08.2013

II спартакіаду «Краще спортивне село», що входить до програми обласних сільських спортивних ігор, цього року приймала покровська Великомихайлівка. Керівник тамтешнього господарства Олег Пучка навіть звів у населеному пункті унікальний у своєму роді «ангар» – криту арену розмірами 11,6 на 5,4 метрів, де за лютої зимової погоди можна займатись практично усіма літніми видами спорту. Мала сільська олімпіада проходила не у самій Великомихайлівці, а у таборі відпочинку «Дружба». Саме у цьому, дарованому Богом, куточкові природи упродовж двох днів – 16-17 серпня – представники 14 районів Придніпров’я з’ясовували стосунки у гирьовому спорті, перетягуванні линви, шашках, міні-футболі, змішаному волейболі та настільному тенісі.

«РІЧИЩЕ» ГИРЬОВИКІВ ПОМІТНО МІЛІШАЄ
За традицією, кожному із таких бенефісів передує урочисте відкриття, як і цього разу, коли з благословення голови Покровської держадміністрації Олександра Кузьменка, голови обласної організації ВФСТ «Колос» Євгена Олешка, голови Асоціації сільського футболу Дніпропетровщини Миколи Береста та безпосередньої участі минулорічних тріумфаторів дійства – китайгородців було піднято Державний стяг.
Вже у дебютній дисципліні – у гирьовому спорті – за сумою двох вправ переміг представник Царичанщини Олег Говязов. Колишній військовий (капітан у відставці), майстер спорту України, він удруге поспіль зійшов на вищий щабель п’єдесталу пошани, на чотири пункти перевершивши свій минулорічний показник. Попередні 83 підняття у поштовху і 138 у ривку нині Олег без будь-яких вагань «обміняв» на 78+147. Та особливої радості від цього по завершенні виступів на обличчі «олімпіоніка» я не помітив. Навпаки, ветеран сільського фізкультурного руху висловив ряд зауважень щодо пропаганди чи не наймасовішого колись у глибинці виду спорту.

ВІЧНА ФЕЄРІЯ «БАГАТОСТАНОЧНИКІВ»
Михайло Зінченко, представник Маломихайлівки, але синельниківської, один із лауреатів торішніх розбірок гирьовиків, на змагання запізнився. Не отримавши своєчасно підтримки з боку тамтешніх керманичів і втомившись чекати, скинувшись із Дмитром Даниленком на пальне, хлопці прибули на покровську землю, вже коли відлунали символічні фанфари. Ясна річ, Зінченко неодмінно б дав бій Олегу Говязову, поповнив би медальну скарбничку своїх земляків…
Чи не щогодини до мене підходили представники різних колективів і вказували на порушення регламенту змагань (член тієї чи іншої команди має право виступати лише в одному виді спорту). Деякі ж «багатостаночники» примудрялись і у футбол зіграти, і линву потягати, і у «ракетній індустрії» своє «факсиміле» залишити. Нікого за такі пертурбації не карали. Наступного разу такі «суміщення» варто припинити.
Повертаючись до футбольної теми, відзначу четвірку колективів, які з року в рік тримають «планку» – «копачів» м’яча із Покровщини, Новомосковщини, Томаківщини та Апостолівщини. І на звітній «фієсті» вищезгадані бригади підтвердили свій високий рівень, діставшись вирішальних, «медальних» сутичок. Причому, в одній із них – фінальній – справа ледь не дійшла до… дежавю.

ЧИ БУДЕ РОК-Н-РОЛ В ОФІЦІЙНІЙ ПРОГРАМІ?
Cтворивши невеличку сенсацію, фіналістами минулорічного турніру стали симпатики шкіряного із Левенцівки. В опоненти їм дістався фаворит перегонів – потужна Катеринівка, яка звикла «змітати» усе на своєму шляху. Принаймні, так розвивались події у попередніх баталіях за участю вихідців із землі Покрови. А ось із присамарцями цей номер не пройшов: щось, видно, «заїло» у відлагодженому механізмові бригади Віктора Новицького, поєдинок закінчився нульовою нічиєю, а у серії післяматчевих пенальті вікторію святкували левенцівці.
Упродовж певного часу вже нинішнього VIP-матчу (де головними особами були ті-таки формування!) «хусточки-бастіони» суперників залишались такими ж білосніжно-незайманими, доки на «маленьке диво» не наважився Сірий Олег, змусивши усю левенцівську «торсиду» танцювати гопака. Та тривало їхнє щастя недовго: Олексій Новицький відновив рівновагу, а у вище проанонсованій «лотереї» фортуна посміхнулась вже катеринівцям.
Взагалі ж, як на мене, введення до фінальної частини міні-футболу – прорахунок «батьків» дійства. Цей турнір мав відбутись окремо – за повноцінною схемою і обов’язково на стандартній арені. Натомість, замість футболу, варто повернути на «круги своя» жіночий волейбольний турнір.
Між іншим, про дискотеку. Запримітив у її програмі, окрім механічного «дриґання» ногами, одну цікавинку. Коли «диск-жокеям» набридло крутити «хіт про шльопанці», вони запропонували… рок-н-рол. Ось тут і з’ясувалось, що наша молодь прекрасно танцює! А одна із представниць Дніпропетровського району рок-н-рольними «па» узагалі підкорила усю глядацьку «гальорку». То, може, й справді до офіційної програми подібних змагань варто увести і цей старий, як світ, танок?

АПОСТОЛІВСЬКІ ІВАНИ ПІДДУБНІ
Перетягування линви я б теж заніс більш до мистецької царини, аніж до спортивної. Тут мало «пограти» біцепсами, биком впертись у долівку, продавити «масою». До «маси» ще потрібне й «масло», у черепній коробці, зрозуміло, необхідна системність, мудрість, інтуїція.
Спостерігав дебютну сутичку команди із Поливанівки, які ту програли. Але кому програли! Апостолівській Ниві Трудовій, де кожен боєць – справжній Іван Піддубний. Протягли магдалинівців ті «Івани Піддубні» від душі, з вітерцем! У хлопців поставлена техніка, команда прекрасно «зіграна», недарма ж була лауреатом багатьох змагань, зокрема і звітних. Спершу не зрозумів, у чому суть їхньої гармонії. Коли ж апостолівці підвели ледь не двохсоткілограмового велета і представили як викладача музики (баяна!), усі питання одразу відпали…
У фіналі Сергій Здробілко, Сергій Солоха, Сергій Литвиненко, Олексій Семенюк і Микола Рябцев лише у третьому, додатковому поєдинку перемогли силачів із Левенцівки, однак впевненість у тому, що першість дістанеться саме апостолівцям, особисто мене не покидала ні на хвилину.
– Торішні бронзові нагороди на звітному бенефісі змінили на карбівки з більш цінного металу, – зауважив капітан команди С. Здробілко.

ПРОТИ ЛОМА, КУЧЕРЯВОГО І ЛЮБЧЕНКА НЕМАЄ ПРИЙОМУ
Чергове сходження на Олімп Сергія Кучерявого, людини добре знайомої у всеукраїнському шашковому колі, неодноразового переможця і призера усіляких «симпозіумів» і «фестів» навіть не викликало ніяких емоцій. Ну, здобув маестро чергового «слоника», певно, навіть не напружуючись, але кому від цього користь? Певно, лише його збірній, яка ще до стартів подумки коронувала односельця, приплюсувавши до власних здобутків його «залізний» чемпіонський титул. Що Кучерявий і підтвердив. «Стопудове» друге місце за собою закріпив і сільський голова Ниви Трудової Олександр Любченко, а ось за третю сходинку у чоловіків, як, до речі, і у жінок, розгорнулась справжня мексиканська мелодрама. За додатковими показниками бронза, зрештою, дісталась Миколі Скляру із Балівки, який залишив поза «чарівним колом» поливанівця Олександра Шевченка. У жінок, гріючись у сяйві софітів, на п’єдесталі розкошували покровчанка Наталія Хлюпіна, Лідія Міхно із Ниви Трудової та Аліна Блудова.
«Проти лома, Кучерявого і Любченка, – стверджують знайомі мені шашкісти, – немає прийому!»
Що ж до вольових якостей, яких торкнувся, то у цьому форматі найбільш презентабельно на звітному фестивалі виглядав змішаний колектив (4 чоловіки + 2 жінки) волейболістів Лозуватки. Поступившись у дебютному відрізкові фінального протистояння господарям галявини, у другому Сергій Романченко, Богдан Коваль, Віталій Сахно, Ольга Мала, Руслан Шарафутдінов, Ірина Коробченко та Сергій Підвалюк перехопили ініціативу, змусивши суперників віддати їм сет. Додаткову ж партію криворіжці взагалі провели на «біс», декласувавши своїх візаві із переконливим рахунком 15:8. Лозуватівці, до слова, внесли свої імена до фоліанту змагань не тільки у грі в «крилату кулю», а і в целулоїдну…

ЗУСТРІЧ НА «СПОРТОВІЙ ОРБІТІ»
На «обійсті» відомого організатора Віталія Лелекіна, який опікувався майстрами маленької ракетки теж кипіли неабиякі пристрасті. І керували тут «парадом» саме криворіжці: Оксана Подвалюк у своїй номінації стала кращою, а Володимир Дикий вдовольнився приставкою «віце», віддавши повноцінний титул нивотрудівському конструктору «блискавок» Борису Сотнику. Не лишились без «посріблених млинців» й представники інших формувань – новомосковець Павло Сірко, катеринівка Марія Черненко, Олена Орлова із Томаківщини. До речі, про Орлову…
– Звітні «жнива» для нас прем’єрні, – емоційно поділився враженнями голова Вищетарасівської сільської ради Валерій Дідик. – Тому так зраділи «першій ластівці» – бронзі Орлової, яку дівчина у доволі напруженій боротьбі виборола на «ракетному» полігоні. Бажаємо Оленці нових перемог! Задоволені ми й четвертою позицією міні-футбольної дружини, очолюваної Сергієм Джинжиковим. Наші слова подяки директору АФ «Борисфен» Станіславу Халамаю, який забезпечив команду усім необхідним, і, безумовно, фізкультурному «батькові» району Аліму Дузенку.
…Відслідковуючи перипетії змагань, звернув увагу на доволі солідний «родинний десант», найменша представниця якого – однорічна Владислава, не покидаючи «міні-тарантасу», ласувала підношенням – «Дивом». Обличчя глави родини мені знайоме ще з 1999 року, тож негайно «підплив» до квартету, який уособлювали дружина атлета і ще одна донька – трирічна Софійка.
- Крім футболу, займався волейболом, настільним тенісом, армреслінгом. Не байдужі до спорту і моя дружина Тетяна та десятирічна донька Анастасія, - поділився Юрій Омельченко.

ШОСТЕ МІСЦЕ ЯК ТРАГЕДІЯ
Дивився в очі голові Катеринівської сільської ради Віктору Новицькому і не міг найти заспокійливих слів. Як сподівався на перемогу, а тут такий «прокол» у гирях – десяте місце. Ех, піднімись покровчанин, принаймні, на п’яту позицію – і смакували б його товариші шампанським. Не довелось, одначе…
Зате на баскому коні гарцював інший мер – Олександр Любченко. І сам медку напередодні Дня бджоляра скуштував, і підлеглим своїм цілу діжу викотив. Пригощайтесь на здоров’я!
Не приховував Олександр Олександрович неймовірної радості і в розмові зі мною:
– 2010 року на подібних районних змаганнях ми завоювали шосте місце. Я сприйняв це як особисту трагедію. І поставив перед собою завдання: будь-що «загнати» молодь до спортзалу. «Відірвати» її від моніторів, «темників» вулиці, зробити фізичну культуру і спорт – суттю їхнього життя. Організували секції боксу і пауерліфтингу, де почав господарювати Анатолій Ключка, з футболу, у цій «галузі» є чим поділитись Володимиру Самойленку, з інших дисциплін. І результат нашої копіткої роботи помітний: з шістнадцяти наявних майстрів спорту із перетягування канату – вісімка з Апостолівщини, зокрема капітан Ниви Трудової Сергій Здробілко. Звісно, без допомоги меценатів наші досягнення були б дещо скромнішими. Тому щира подяка голові ради директорів KSG «Agro» С. Касьянову, голові товариства «Фактор-Д» О. Лісовому, іншим друзям.
Свої «п’ять копійок» до розмови «вкинув» і староста сільських голів Апостолівщини Микола Плевако, який, поділившись враженнями про звітні випробування, зазначив, що обласній організації ВФСТ «Колос» необхідно дещо конструктивніше підійти до організації змагального процесу. Прибрати усілякі «незрозумілі пункти» у регламенті фестивалю і обов’язково повернути до його програми легкоатлетичний біг, веселі сімейні старти, шахи…
А ще висловлю власну позицію: варто зробити значимішою на дійстві «постать» голови сільської ради, подвоїти коефіцієнт його власної участі. Наступного разу, як запевнив заступник голови обласного колосівського спорттовариства Микола Берест, цей важливий «пунктик» буде прийнято до уваги.
…І все ж приємні думки переважили внутрішні сумніви і докори мого одновірця. 17 серпня, яке саме припало на хліборобські старти, у календарі голови Катеринівської сільської ради виокремлено червоною фарбою. Свій перший день народження справляв його онук – теж Віктор, теж з племені переможців! З роси і води тобі, Вікторе Новицький-молодший!

Володимир СОРОКА. Дніпропетровська область.

P.S. Після минулорічних фінальних змагань сільських рад у своєму матеріалі про переможців – спортсменів Китайгорода відзначив, що хоч команда у царичанців і «золота», попереду у неї чималенько роботи. А ще натякнув: як можна готувати майстрів маленької ракетки, коли у селі немає тенісного столу. Знаю, побурчав-побурчав на газетну статтю тамтешній голова і…купив-таки того стола. На цьогорічних змаганнях китайгородські пінг-понгісти – одні з кращих.
А переможці восьмої малої сільської олімпіади – команда Ниви Трудової – отримала путівку на фінальні всеукраїнські змагання, які наприкінці вересня відбудуться у Коктебелі. Благодать: море, гори, поезія...неймовірна аура.