Поточний № 37 (1275)

20.09.2019

Шановні читачі! Ми потребуємо вашої підтримки!

Dear readers! We need your support!

«Податок на небіжчика» - міф?


07.02.2013

На нашій Землі-матінці, кажуть, нічого вічного немає. В тому числі й стабільності щодо податків і зборів. Віднедавна їхня лавина поповнилася різноманітними повідомленнями ЗМІ про певне «охоплення» і трагічної сфери переходу людини в інший світ. Досі про подібне, окрім злочинних афер, відомо й таке - деякі банки в окремих випадках не соромилися брати «відсоток з того світу». Тобто автоматично стягували відсотки за кредит зі спадкоємців покійного боржника. Навіть без їхньої згоди і переоформлення відповідних зобов’язань…
Дізнатися більше про урядові нововведення в похоронній справі та їхнє сприйняття людьми змусив лист нашого читача Віктора Солодовника з Царичанки. Ось його зміст:
«Шановна редакціє! Прошу відповісти на моє запитання про «податок на небіжчика». Хто автор цього закону? Які суми відтепер потрібно платити міліції, лікарні, прокуратурі і в якому порядку? Більшого знущання з людей, мабуть, годі й придумати… До чого не кинься, все дорожчає і без цього. Мені 78-й рік, вашу газету передплачую з моменту її заснування. Завчасно дякую за відповідь.»
Обурення нашого читача, поза сумнівом, зрозуміле усім українським ветеранам праці. А ще з цього приводу довелося почути гірку народну думку «і жити не дають, і вмерти по-людськи - теж…». Влучніше за народ і справді не скажеш. Що насправді відбувається?

Як з’ясувалося, у листопаді 2012 року набрав чинності новий Кримінальний процесуальний  кодекс України. Ініційований він фракціями тодішньої більшості Верховної Ради, які належать до неї і в нинішньому скликанні. Відтоді в Україні змінився деякий порядок взаємодії між державними органами, які встановлюють факт смерті людини. Ці нововведення не запроваджують ніяких платежів з рідних покійного. Про все це розповідає прокурор Царичанського району, старший радник юстиції Руслан Лавріненко:
- З листопада минулого року введений в дію спільний наказ Генеральної прокуратури, Міністерства внутрішніх справ та Міністерства охорони здоров’я № 1095/955/119 від 28.11.2012 року «Про затвердження Порядку взаємодії між органами внутрішніх справ, закладами охорони здоров’я та органами прокуратури України при встановленні факту смерті людини». Вводиться він відповідно до Законів України «Основи законодавства України про охорону здоров’я” і «Про поховання та похоронну справу». Саме цим наказом зведено воєдино службові обов’язки трьох відомств щодо порядку констатації та перевірки кожної смерті поза лікарняними закладами. Основна мета - запобігти випадкам неякісних перевірок обставин смерті та виключити факти укриття навмисних убивств.
-  Який порядок дії вказаного документа?
- За кожним фактом смерті людини на місце, де це сталося, обов’язково виїжджає працівник міліції. До його приїзду медпрацівникам та родичам померлого забороняється порушувати обстановку на місці події, переміщувати тіло покійного. Лікар та працівник міліції  зобов’язані разом оглянути померлого. Якщо ж виникає підозра, що людина пішла з життя від насильницької смерті, чи неприродно, то на місце події викликається слідчо-оперативна група міліції з судмедекспертом та іншими спеціалістами. У цьому разі слідчий міліції особисто приймає рішення про необхідність обов’язкового направлення померлого в морг для проведення судово-медичного розтину тіла, аби встановити дійсну причину смерті. Зазначаю, що при цьому видача направлення на судово-медичну експертизу слідчим міліції і лікарського свідоцтва про причину смерті судово-медичним експертом здійснюються безкоштовно. Узаконені платні послуги, зокрема бальзамування і косметика обличчя покійного, судмедекспертиза надає лише на прохання рідних.
-  В яких випадках родичам потрібно відправляти померлого на розтин тіла? Таке питання виникає найчастіше…
-  Що стосується судово-медичної експертизи: її роблять померлим з ознаками насильницької смерті. Окрім того, проводиться вона і в разі, якщо померлого знайдено поза місцем його проживання, а також особам віком до 60 років, які померли за місцем проживання за відсутності диспансерного спостереження за хворим.
Не направляються для проведення судово-медичної експертизи померлі в тих випадках, якщо їм більше 60 років і сталося це за місцем проживання, за наявності диспансерного спостереження за хворим, при відсутності підозри на насильницьку смерть. У такому разі лікар видає свідоцтво про смерть, а поховання померлого здійснюється без проведення експертизи.
- Яка довідка потрібна, аби забрати покійного з судмедекспертизи на поховання?
- З введенням Кримінального процесуального кодексу  України родичі померлого можуть забрати покійного з судмедекспертизи лише за письмовим дозволом прокуратури, після проведення судово-медичної експертизи та встановлення причини смерті. Наголошую, що працівниками прокуратури дозвіл про видачу померлого із експертної установи надається безкоштовно, одразу з моменту звернення до прокуратури: з понеділка до п’ятниці у робочий час з 9.00 до 18.00 годин; у вихідні дні організоване чергування. Наші працівники розуміють психологічний стан рідних, тому цей дозвіл видається першочергово.

Зі слів прокурора Царичанського району видно, що нововведення особливих ускладнень рідним покійного, який перебував на диспансерному обліку, не несуть. Так вважає і начальник штабу Царичанського РВ ГУ МВС України в Дніпропетровській області капітан міліції Євген Манзюк:
- У разі смерті людини за місцем проживання без ознак насильства чи підозри на нього на місце події виїжджають лікар, в деяких випадках -фельдшер і наш працівник. Це переважно дільничний інспектор, екстрений виклик якого - тел. 102. Проводиться зовнішній огляд померлого, надсилається повідомлення до органу внутрішніх справ. Працівник міліції складає висновок про ненасильницький характер смерті людини, його підписує лікар. В цьому разі тіло небіжчика до моргу не направляється. Виїзд працівника міліції, судмедексперта на місце події безкоштовні.
З точки зору законодавства все виглядає саме так. Але не у всіх областях України урядові нововведення сприйняли в написаному на папері вигляді. Подекуди судмедекспертизи офіційно встановили плату за розтин тіла померлого. Через що новації уряду сприймаються як чергове здирництво. Звідси й їхня народна назва «покращення життя судмедекспертів»…
Нещодавно Міністерство юстиції через свою прес-службу заявило, що вимоги такої оплати незаконні. Буває й так, що родичі платять за те, щоб розтин проводився лише на папері, адже ніхто намарне не хоче спотворювати тіло рідної людини. Про ці випадки пише «Високий замок». В одному з районів Дніпропетровщини довелося почути розповідь сільського голови, котрий нещодавно організовував поховання чоловіка, в якого не виявилося родичів. А позаяк судмедексперт на той час перебував у відпустці, то покійного мусили везти в сусідній район. Де сільському голові заявили: «за чужу роботу потрібна оплата». Та бувалий у бувальцях сільський керманич «відпасував»: «У бюджеті виконкому подібні витрати не передбачені. Не віддасте тіло зараз - через три дні самі попросите забрати…» Аргументи визнали переконливими.
А коментарі до урядових змін в українській мережі Інтернет зауважують, що з їхнім прийняттям в деяких містах теж є певні зміни. Зокрема спостерігається намагання «прив’язати» поховання до «єдино правильного» комунального підприємства, яке надає відповідні послуги. Ні до чого доброго, окрім росту цін, подібна монополізація, певно ж, не приводить.
У сільській місцевості рідним небіжчика у похованні зазвичай допомагають сусіди, колеги по роботі. Споконвіку ця сумна необхідна праця у селі, де всі люди є наче однією великою родиною, вважається безвідмовною. Щоправда, подекуди непрацюючі беруться виконувати її за гроші - до тисячі гривень «за яму». Що означає не лише копання могили для покійного, а і супровід труни, її опускання, засипання землею, встановлення надмогильної атрибутики. До речі, у Царичанці півтора тижні тому селищні депутати визнали доцільним створення комунального підприємства, яке надаватиме і похоронні послуги. Можливо, побоювання нововведень в трагічній сфері відходу людини в інший світ виникли й через те, що запроваджені вони тишком-нишком, без публічного громадського обговорення. За великим рахунком в Україні досі не існує практики спільного продумування важливих для громадян держави рішень. А єдина спроба «обговорення пенсійної реформи уряду Миколи Азарова» насправді виявилася лише гучною імітацією. Точнісінько такою, як і сама «реформа». Тож нам ще вчитися та вчитися…
Ці висновки підтверджує й українська наука. За даними Інституту соціології, наведеними завідувачем відділу соціальних експертиз, доктором економіки й соціології Юрієм Саєнком, 65 відсотків українців переконані - вони не мають ніякого впливу на владу при прийнятті нею рішень. Немає діалогу влади з населенням, про що свідчить ухвалений Податковий кодекс. Пенсіонерам не повертається сплачений ними ПДВ, що є нормою для багатьох держав. В Україні 75 відсотків - бідні люди, третина жителів бояться голоду. Мабуть, саме через засилля «головного ворога українців» - бідності - і сприймається так болісно все, що погіршує життя звичайних людей. Міф про «податок на небіжчика» виник все ж не на порожньому місці. Поза сумнівом, у час приходу до родини горя варто усім причетним до цього службовим особам, як кажуть, щонайперше бути людьми. Бо інколи ні людське життя, ні його завершення є дещо відмінним від зазначеного на папері…
За законом громадяни України мають право на поховання тіла та належне ставлення до могили після смерті. А також на нотаріально посвідчене волевиявлення на згоду чи незгоду проведення патологоанатомічного розтину. А щоб стовідсотково уникнути вищезазначених нововведень, українцям потрібно жити довго і щасливо. І, за допомогою здорового способу життя, доживати й до 100-літнього ювілею. Щоб хоч тоді отримати трикратне підвищення пенсії, милосердно гарантоване урядом ветеранам війни, або 20-ти відсоткову надбавку від прожиткового мінімуму для всіх інших осіб, що дорівнює тепер 178 гривням… І навіть гадки не мати полишати цей все ж прекрасний світ до 60-ти років. І в жодному випадку не мати її й пізніше. При цьому в разі чого не обминати лікарів, які допоможуть в скрутні хвилини життя. Адже колись медична реформа таки буде. Справжня. Яка здійснить, мабуть, найголовніше в медицині - зробить її доступною для усіх українців.

Григорій ДАВИДЕНКО.