Поточний № 28 (1266)

22.07.2019

Шановні читачі! Ми потребуємо вашої підтримки!

Dear readers! We need your support!

Покровщина - перлина Придніпров'я


22.09.2010

У цьому ще раз пересвідчились учасники прес-туру з розвитку зеленого туризму

Силами покровських козаків збудована каплицяУ ХVI-XVII ст. вздовж річки Вовча пролягав Муравський шлях, яким кримські татари і яничари користувались для нападів на українські землі. Восени 1673 року саме тут, на Муравському шляху, кошовий отаман Іван Сірко розгромив татарський загін. А оскільки битва співпала зі святом Покрови Пресвятої Богородиці, на знак пам’яті про цю перемогу слободу і назвали Покровською.
- Ми пишаємося не лише нашим вищим профтехучилищем, а й закладами позашкільної роботи, - розповідає голова райдержадміністрації Геннадій Зінченко. - Це виробничо-творчий центр дітей та юнацтва, дитячо-юнацька спортивна школа, дитячо-юнацька кінноспортивна школа. У районі працюють 30 клубів, 27 бібліотек, 7 музеїв, дитяча музична школа.У школі джур юнаки і дівчата опановують козацьке мистецтво рукопашного бою, силові вправи.
За словами Зінченка, з метою виховання у молодого покоління любові до рідного краю та розвитку туризму вже створено карти туристських маршрутів.
Найбільш показовим маршрутом, який запрацює вже наступного року, буде “Шляхами батька Махна”. Для цього у 2009 році обласною адміністрацією затверджена програма розвитку зеленого туризму, де виділено і Покровщину.
Як розповів Геннадій Зінченко, до карти зеленого туризму включено шість населених пунктів, розташованих навколо Великомихайлівського лісу. Покровці вже отримали цікаву пропозицію від донецьких інвесторів щодо будівництва музейного комплексу “Курінь запорізьких козаків”.
Більше 225 років тому на місці сучасного Дібрівського лісу понад Вовчою росли діброви. У 1859-му було засноване Великомихайлівське лісництво, а наприкінці ХІХ століття закладені перші посадки сосни. Ліс цей і досі зберігає чимало таємниць. Зокрема, є тут Марушчині скелі.

Вівтар церкви Свято-Успенського собору в Маломихайлівці оздоблений місцевим майстром Володимиром Хворостяним. Краєзнавець Сергій Огій розповідає про Дібрівський ліс.Як розповідає вчитель Сергій Огій, у селі Вороному стояв великий панський маєток, у власника якого було багато кріпаків, серед яких і вродлива дівчина Марушка. Покохала вона кріпака. І пішли молодята до пана, аби дав згоду їм побратися. Але й панові Марушка припала до душі, а відтак велів їй забути про кріпацьке весілля і наказав працювати у маєтку служницею. Згодом почав переслідувати дівчину, освідчуватись їй у коханні. І вирішила тоді Марушка втекти від пана та його залицянь. Якийсь час переховувалась у Дібрівському лісі, а коли її почали наздоганяти панські посіпаки, зупинилась дівчина біля Вовчої, перехрестилась та й кинулась зі скелі у воду…
Посеред Дібрівського лісу стоїть і відомий “Дуб смерті”. На початку 60-их років минулого століття у дерево вдарила блискавка, тож зараз можна побачити лише нижню частину його стовбура. За свідченнями старожилів, різні місцеві бандити на початку 20-их років грабували тут людей і саме під дубом знущалися зі своїх жертв. Вже пізніше, під деревом знайшли 24 могили, в яких бандити поховали свої жертви.Залишкам дуба - близько 400 років.
На меморіальній плиті написано: “Останкам дуба більше 400 років. У роки громадянської війни під розлогою кроною могутнього дерева творилась велика історія махновського руху. Тут майоріли транспаранти “За владу рад без комуністів”, “Бути вільними або загинути в бою”…
Ось такою постала перед нами Покровщина. Давньою і могутньою, зі своїми віковими традиціями, заснованими ще запорізькими козаками.

Павло Яковенко. 
Фото автора.
Покровський район,
Дніпропетровська область.


 

 

 

 

{backbutton}