Україна з нетерпінням чекає реформ. Їхню нагальну необхідність розуміють, здається, навіть на найдальшому хуторі. Нова Верховна Рада зробила свої перші, доволі неоднозначні кроки в цьому напрямку. Сьогодні про парламентський «зажинок» і його дію на місцеве самоврядування розповідає людина, добре з цим обізнана не лише завдяки посаді, а і власному неспокійному характеру - могилівський сільський голова Валерій Дружко з Царичанського району:

- Детально аналізуючи останні законодавчі акти, напрошується висновок - діючі депутати не розуміють змісту законів, за які голосують. Погоджуюся, Закон України «Про державний бюджет на 2015 рік» необхідно було ухвалювати - краще поганий бюджет, ніж ніякого. Але проголосовані зміни до Бюджетного та Податкового кодексів не витримують ніякої критики. Експерти кажуть - навіть в столиці України вони запрацюють лише через декілька років! Боюсь навіть передбачати початок їхньої дії в сільській місцевості…

- Валерію Володимировичу, а які нововведення турбують найбільше?

- Це ситуація, в яку заганяють сільські громади. Держава давно намагається провести адміністративно-територіальну реформу. Ще влітку Верховною Радою був узятий за основу закон «Про добровільне об’єднання територіальних громад». Це єднання проходитиме згідно з перспективним планом формування територій. Але поняття «план» практично виключає добровільність! Тим паче, що перспективні плани об’єднання широкому загалу невідомі, не чути громадських слухань… На узгоджувальних нарадах всі прийшли до висновку - дане положення необхідно виключити із закону.

Але 28 грудня ухвалений ЗУ «Про внесення змін до Бюджетного кодексу щодо реформування міжбюджетних відносин», в якому прописано - кошти при децентралізації влади отримають лише ті громади, які об’єднаються згідно з перспективним планом реформування територій. Тобто об’єднаєтесь, як треба – отримаєте гроші, проявите ініціативу – виживайте, як можете. Невже в змінах до Конституції України, які планують внести вже в цьому році, не буде принципу рівноправності всіх громадян?

Зараз нас запевняють, що держава віддасть органам місцевого самоврядування значну частину владних повноважень, але ніхто не може сказати - яких саме? Фактично нам пропонують «кота в мішку». Закликаю народних обранців та урядовців добре продумати - яким чином наші дідусі та бабусі зможуть реалізувати свої права на пільги та субсидії, на інші послуги? Затрати на збирання довідок через віддаленість об’єднаних сільських рад та районних центрів можуть обійтися їм дорожче за самі пільги.

- Фінансування сільських комунальних закладів змінене…

- Так, нас позбавили 25% податку на доходи фізичних осіб, зарахованих до доходів Держбюджету, та заборонили фінансувати власні комунальні заклади. На 2015 рік передбачене їхнє фінансування з бюджету сільської ради за рахунок субвенції з районного бюджету. Сьогодні бюджети затверджені і видно, що субвенції на дошкільний заклад освіти вистачить на сім місяців. А потім що - закривати заклад, звільняти працівників? Хотілося б почути пояснення – на якій підставі сільським радам заборонили фінансувати власні комунальні заклади дошкільної освіти та культури? В містах ці заклади будувала держава, а в селах вони створювалися нашими дідами та батьками, які були членами колгоспів і відповідно будувалися за їхні кошти! А зараз, якщо в громади існує своє бачення об’єднання громад, власні заклади просто заберуть без суду і слідства. Така практика в нашій історії вже була в роки колективізації. І таких правових колізій в нових законах багато.

У пояснювальній записці до проекту ЗУ «Про добровільне об’єднання територіальних громад» наведені розрахунки фінансових вигод, які отримають об’єднані громади. У таблиці вказані орієнтовні суми коштів для об’єктів соціокультурної сфери. Наприклад, вартість капітального ремонту дороги з асфальтовим покриттям протяжністю 1,5 км складає 400 тис. грн. У 2012 році Могилівською сільською радою було виготовлено проектно-кошторисну документацію на капремонт дороги протяжністю 400 м, вартість склала більше 300 тис. грн. У 2012 році! Що це - відірваність наших урядовців від реалій життя чи свідоме введення людей в оману? Підсвідомо виникає порівняння його з диктаторськими законами попереднього режиму.

- А як жителі Могилева сприйняли податок на нерухомість?

- Людям невтямки, чому він встановлений за квадратні метри, а не виходячи з вартості нерухомості? Депутати практично зрівняли податок за напіврозвалену хату в глибинці і особняк в мегаполісі! Твердження, що органи самоврядування самостійно встановлюватимуть пільги і менші податки, через рік-два виявляться деклараціями. Коли на плечі об’єднаних громад ляже відповідальність за утримання закладів освіти та охорони здоров’я, органи самоврядування вимушені будуть збільшувати податки або навіть запроваджувати нові, бо за формулами освітніх та медичних субвенцій головний тягар ляже на місцеву владу. Не можу втриматися, щоб не висловитися по народному – на, село, отримуй трактор – й розпишись за паротяг!

- Селяни дуже сподіваються вже з 1 січня 2016 року переоформлювати спадщину в сільських радах. Чи вдасться?

- Ні, бо в ухваленому законі передбачені жорсткі вимоги до спеціаліста з переоформлення, він повинен пройти річне стажування в державного нотаріуса з 1 січня 2015 року. Зараз в сільських радах не реєструються шлюби, не видаються свідоцтва про смерть з однієї причини - ці дії повинні заноситися до єдиного електронного реєстру, а в селах немає Інтернету, який дає змогу це здійснювати. Така доля чекає і переоформлення спадщини. А власники телекомунікаційних компаній не поспішають вкладати кошти в розвиток сільських територій, і держава не в змозі їх до цього примусити. Ухвалюючи закони, до яких за тиждень-два необхідно вносити зміни, ми можемо втратити довіру європейських партнерів. Від нас зараз чекають в першу чергу реформування економіки, покращення інвестиційного клімату та подолання корупції, а нові закони лише створюють видимість реформ! Скажімо, реформування «газової сфери» не повинне зациклюватись на підвищенні тарифів для населення! Я впевнений - навіть поверховий аналіз діяльності газових монополістів дає можливість виявити море різноманітних схем, ліквідація яких зробить нашу газову галузь рентабельною і без «надування» цін для населення.

До створення нових законів слід підходити виважено, орієнтуючись не лише на досвід цивілізованих країн, а й українську ментальність. Пам’ятаєте, в роки перебудови з’явилися іномарки? То японський легковий автомобіль не заводився, якщо водій не пристебнувся паском безпеки або не зачинив двері. За кілька днів наші умільці усували подібні «незручності». Так от з нашим законодавством увесь час відбувається щось подібне. Бо ухвалюються закони, які завжди дають можливість «маневру».

- А чи канув у Лету прокурорський нагляд радянського штибу, як було обіцяно?

- У жовтні 2014 року, коли був прийнятий новий Закон України «Про прокуратуру», з усіх телеекранів лунало - він підвищить рівень демократії і законності в суспільстві! Та порівняння роботи прокуратури весною і наприкінці 2014 року, на мою думку, явно не на користь демократії і законності… Бо влітку 2014 року прокуратура надсилала до органів місцевого самоврядування запити наступного змісту: «відповідно до ст. 19 Закону України «Про прокуратуру» з метою здійснення нагляду за додержанням і застосуванням законів Вам необхідно надати до прокуратури наступні документи…», то зараз формулювання стали зовсім простими: «з метою представництва інтересів держави в суді, Вам необхідно надати до прокуратури матеріали сесій сільської ради за період квітня 2014 – січня 2015 років, у тому числі: рішення сесій, документи, на підставі яких ухвалені вказані рішення, протоколи голосування, списки присутніх (по кожній сесії окремо). Також необхідно надати списки депутатів сільської ради». Нас запевняли, що новим законом прокуратуру позбавили наглядових функцій, а насправді вийшла гра словами і робиться те ж саме, з іншими формулюваннями.

А вимоги списків депутатів місцевих рад, копій особових справ посадових осіб місцевого самоврядування взагалі викликають підозри про участь прокуратури в закулісних політичних іграх, які не мають нічого спільного з демократією. Тим паче, що зараз прокуратура навіть не намагається прикриватися законодавством, а термін «інтереси держави» в нас взагалі законодавчо не визначений, тому прокурор трактує його на власний розсуд. Юристи стверджують - такі вимоги незаконні і безпідставні, але, мабуть, ще ніхто не ризикнув не надати документи – собі на збиток вийде. Жодних змін в роботі прокуратури на місцях поки що немає, і з кожним днем тануть надії, що вони будуть взагалі. По кримінальних справах вони поступилися власними інтересами по деяких резонансних справах (наприклад Павлюченків), а по менш гучних справах прокуратура продовжує відстоювати не закон, а «честь мундиру». І прикриває своїх співробітників, які при розслідуванні справ самі вчиняли кримінальні злочини. Я особисто є заручником такої ситуації. Але намагаюся з оптимізмом дивитися в майбутнє і щиро вірю - не за горами час, коли в суді прокурори все ж почнуть визнавати помилки правоохоронних органів, а суди будуть виносити справедливі рішення.

- Що з найголовнішого Вам ще хочеться виокремити?

- Успіх всіх реформ в Україні в першу чергу залежить від свідомості громадян. Український народ зараз як ніколи готовий до реформування, і тепер необхідно лише одне – політична воля керівництва держави та депутатів Верховної Ради. У нас з вами немає права на помилку ще й тому, що в жовтні 2015 року вибори до місцевих рад, і якщо наші люди не відчують покращення життєвого рівня, на місцеві вибори висунуться політичні пустобрехи, які задурять всім голови казками про красиве життя. А місцевим органам влади обіцяні серйозні повноваження! Це вже суттєва загроза для демократії в Україні та її розвитку.

Тому вже зараз необхідно терміново усунути всі недоліки в прийнятих поспіхом законах, а нові мають бути виважені і дієві. Лише так можна сподіватися на успіх реформ, на швидше закінчення війни.

- Дякую за відверту розмову, Валерію Володимировичу!

Бесідував Григорій МИКОЛАЙЧУК. Дніпропетровська область.