Поточний № 15 (1202)

23.04.2018

Родина – від батька до сина


16.11.2016

В агрофірмі «Приорільська» глибоко шанують селянську працю, свято бережуть пам’ять поколінь, коли від батька до сина передавалась щира любов до землі і мудра наука хліборобства.

Сенс життя

32 роки тому не стало Григорія Семеновича Пікулі – голови колгоспу «Ленінець» у селі Левенцівка Новомосковського району.

«Коли ще я навчався у школі, – пригадує його син, директор агрофірми «Приорільська» Володимир Пікуля, – батько брав мене із собою, коли об’їжджав колгоспні поля, дивився, щоб усе було до ладу. Тепер і мені доводиться займатися цією ж роботою і щоразу згадувати батьківські слова «Хліб – всьому голова». Чесно кажучи, тоді ці слова були для мене гаслом із плакату, а сьогодні вони стали сенсом мого життя…»

Після школи однокласники Володимира Пікулі марили, аби швидше переїхати до міста, там знайти хоч яку-небудь роботу та забути важку селянську працю. Така перспектива у плани хлопця не входила, адже він, як і батько, любив степ, рідну землю. Тож у 1980-му році він стає студентом Дніпропетровського сільськогосподарського інституту. Всього рік не дожив Григорій Семенович Пікуля до того дня, коли його син Володимир отримав диплом інженера-механіка.

А потім у випускника аграрного вишу була служба у Забайкаллі. Довгими зимовими вечорами Володимир згадував свою маму, Тамару Леонтіївну та її повчальне «Люби свій край». Там, на далекій Півночі Росії, він зрозумів, наскільки дорогою і рідною була його Левенцівка, якими щедрими на врожай були їхні українські чорноземи. До речі, Тамара Леонтіївна все життя працювала вчителем географії та української мови.

«На той час Інтернет школярам замінювали дві великі карти світу, які висіли у маминому класі. Цими картами ми мандрували у світи, шукали країни, вивчали їх особливості, кліматично-погодні характеристики, – пригадує Володимир Григорович. – А чого варті численні походи, які мама організовувала з Левенцівки до Новомосковська: йшли пішки, потім катером по Самарі. Оскільки походи тривали 2-3 дні, доводилося зупинятися на ночівлю у сільських школах. Ось таким чином вивчали свій рідний край».

Після служби в армії Володимира Пікулю запросили на роботу в обласний центр, на підприємство «Дніпроспецсільгоспремонт». Вимальовувалися добрі перспективи, керівництво було задоволене молодим інженером. Однак серцем і душею молодий спеціаліст жив рідним селом. Вже через рік повернувся додому, де залишилася самотня мама, і розпочав свій трудовий шлях з посади завідувача майстернею. Далі став бригадиром тракторної бригади, потім інженером, головним інженером. Після реформування аграрного сектора економіки, у 2001 році Володимир Григорович отримує пропозицію очолити Шандрівське відділення агрофірми «Орільська».

«На той час близько 400 гектарів полів там взагалі не оброблялось, – згадує він. – Дехто міг навіть у тих бур’янах заблукати. Не все відразу виходило, але поступово, крок за кроком ми вчилися на своїх помилках. І яким було здивування спеціалістів управління агропромислового розвитку районної державної адміністрації, коли вони побачили колись забур’янені поля через три роки нашого господарювання. У 2005 році ми зрівнялися з показниками кращих господарств району, а подальші шість років утримували першість у районі. Згодом у нас з’явилася сучасна імпортна техніка, ми запровадили нові технології у рослинництві, підібрали кращі сорти та гібриди».

Перспектива «Приорільської»

З 2011 року Володимир Пікуля очолює ДП «Агрофірма «Приорільська». У господарстві трудиться 130 чоловік, у т. ч. 50 – у тваринництві. В обробітку тут 3300 гектарів. Як сказав Володимир Григорович, пайовики довіряють свою землю агрофірмі, оскільки вірять засновнику – генеральному директору Юрію Васильовичу Мазану, який їх ще ні разу не підводив.

Пристойні результати отримали в АФ «Приорільська» і цього року: пшениця вродила по 57,2 ц/га, ячмінь – 31,1 ц/га, соняшник – 33 ц/га. Знову-таки за кожним результатом – наполеглива праця кожного працівника та дотримання технологічних вимог під час сівби, догляду і збирання.

«Не може бути ніяких дрібниць, – говорить В. Пікуля. – Зокрема, на комплексі осінніх польових робіт звертаємо увагу на дотриманні техніки безпеки та правил дорожнього руху. Наприклад, на комбайні при русі трасою обов’язково повинні бути ввімкнені проблискові маячки. В іншому випадку – це буде серйозним правопорушенням, за яке комбайнеру доведеться сплатити кругленьку суму».

Нинішні погодні умови директор вважає сприятливими для майбутнього врожаю. Відтак посіяна наприкінці вересня озима пшениця у середині жовтня вже встелила зеленою ковдрою агрофірмовські поля. Всього ж озимі культури (пшениця та жито) займають тут площу понад 900 гектарів.

В агрофірмі «Приорільська» сподіваються, що вже наступного року на полях господарства працюватиме нова техніка для заготівлі кормів для тваринництва. Адже оновлення машинно-тракторного парку – у пріоритеті. Минулого року тут придбали новий потужний трактор Джон Дір. Цьогорік – комбайн цієї ж марки, дві жниварки до комбайна, вантажівку ГАЗ, трактор МТЗ-82, сівалку Джон Дір. Шкодують тут лише, що аграріїв частково позбавили пільгового оподаткування ПДВ. Адже ці цільові кошти використовувалися раніше на закупівлю техніки, запчастин, засобів захисту рослин і т. і.

Володимир Пікуля – оптиміст, який вірить у світлі для України часи, без воєн на Донбасі і непорозумінь.

«Наше головне завдання – вирощувати хліб, – стверджує він. – І вважаю, що з цим завданням ми справляємося. А для того, щоб отримувати ще вагоміші врожаї – будемо запроваджувати нові технології у виробництві пшениці, соняшнику, кукурудзи».

Ми попрохали Володимира Григоровича висловити своє побажання своїм колегам-аграріям напередодні професійного свята. Ось його слова:

«Бажаю миру на нашій українській землі. Аби на кращих чорноземах Європи зростали лише врожаї сільськогосподарських культур і ніколи наша земля не була полем битви. Незалежність і свободу ми заслужили життям наших дідів і батьків».

Побажаймо і ми нашим хліборобам високих врожаїв і сприятливих умов для праці, доброго здоров’я і витримки!

Олександр ПЕТРЕНКО.м. Перещепине, Номосковський район, Дніпропетровська область.

На знімках:

Директор Володимир Пікуля (у центрі) разом з працівниками тракторної бригади – Володимиром Кравцем, бригадиром, Дмитром Батуєвим, зварником, Сергієм Мартиновим, трактористом, Іваном Шмегельським, трактористом, Гергієм Бахуром, комбайнером, Олександром Мартиновим.

«Дуже хотілося б, аби наша держава повернулася лицем до аграріїв і поновила пільгове оподаткування ПДВ», – таке побажання висловила головний бухгалтер Ірина Ломака. І наголосила, що за нинішнього оподаткування сільгоспвиробникам працювати складно.

А тому очікує змін у податковому законодавстві і вона, і її колеги - заступник головного бухгалтера Тетяна Пінчук та бухгалтер Тамара Гусєва (на знімку).

Анатолій Карпенко у господарстві трудиться 17 років. Через два місяці оформить пільгову механізаторську пенсію, але продовжить працювати. Оскільки техніку він любить понад усе.

«Зайдіть до кабіни «Джон Діра», – запрошує Анатолій Іванович. – Тут у мене порядок, як вдома. Техніка повинна бути в одних руках, тоді і діло буде».

У цьому ми пересвідчилися. У кабіні така чистота, що працює Анатолій Карпенко у білій сорочці.