Поточний № 4 (1431)

29.03.2024

Шановні читачі! Ми потребуємо вашої підтримки!

Dear readers! We need your support!

Роздуми молодого солдата


14.03.2022

Моя земле палає в пекельнім вогні,
На півнеба заграва багряна,
Я, як справжній  козак, опинивсь на війні.
Прохолодою дихає повінь весняна...
 
Я сьогодні в бінокль оглядав ті сади,
Що застигли за станом ворожим...
І  з тих пір кожну мить поглядаю туди,
Став я зовсім на себе не схожим....
 
 
Там криниця стоїть. Брала воду вона,
Струнконога, з віночком на шиї...
І забулась на мить ця проклята війна,
Захопили мене життєрадісні мрії.
 
Захотілось кричати: «Не треба стрілять!,
Припиніть це безглуздя, солдати!
Народила нас мати дівчаток кохать,
А не хлопців даремно вбивати.
 
Ваші армії лізуть, та хто вас штовха
Нашу землю загарбать і воду?
Не буває у світі тяжкіше гріха
Ніж забрати в людини свободу.
 
Ваші танки горять чорним димом біди,
Ваших хлопців кладуть штабелями,
І цей «чорний саван» буде висіть завжди,
Як прокляття, як вирок над вами!
 
Бійтесь вашого Вовка, тремтіть по куткам,
Він обманює вас, провокатор...
За Червону ту кнопку віддячить він вам,
Як та мавпа, що гра в детонатор.                                   
Ігор БОГОМАЗ, 
ветеран праці,
м. Дніпро.
10.03.2022 року.