Поточний № 40 (1227)

17.10.2018

Шановні читачі! Ми потребуємо вашої підтримки!

Dear readers! We need your support!

Синельниківська селекційно-дослідна станція: «Слава українському насінню!»


16.11.2015

Синельниківська селекційно-дослідна станція сьогодні має у своєму розпорядженні лише 1000 гектарів ріллі. Але саме вона є великим промисловим виробником і постачальником первинного і елітного насіння всіх сільськогосподарських культур, що вирощуються в степовій зоні України. Особливе значення надається вирощуванню насіння кукурудзи F1 та батьківських форм районованих і перспективних гібридів кукурудзи різних груп стиглості та напрямків використання, озимої пшениці, ярого ячменю, вівса та соргових культур.Її директор Володимир Петрушак впродовж 10 років спільно з науковцями Інституту сільського господарства степової зони намагається довести, що саме вітчизняна селекція здатна творити дива. А тому переконливо радить, аби сільгоспвиробники віддавали перевагу сортам і гібридам саме української селекції, оскільки вони більш придатні для наших земель і наших кліматичних умов:

«Коли мене хтось починає запитувати про врожайність кукурудзи, соняшнику, пшениці, я розумію, що маю справу з людиною, яка далека від аграрної науки і селекційної роботи, - говорить Володимир Ярославович. – Ми не є звичайним рядовим господарством, оскільки займаємось насінництвом і на базі якого працює п’ять лабораторій Інституту сільського господарства степової зони. Приміром, лабораторію технології вирощування озимих культур очолює провідний технолог України Микола Миколайович Солодушко. Оскільки рослини, як і люди, на жаль, мають схильність до захворювань, лабораторія захисту рослин, якою завідує Микола Петрович Явдошенко, сьогодні є однією з найбільш затребуваних. Якщо сказати коротко, то у нас зібрано розумовий центр аграрної науки.

Ми, як державне підприємство, покликані зробити все для того, аби наші сорти та гібриди змогли придбати не лише корпорації, агрохолдинги, а й невеликі фермерські господарства. Що ми і робимо завдяки гнучкій ціновій політиці. З нами співпрацює вся Україна, донедавна нашим партнером була і Білорусь. Але зі зміною законодавства щодо зменшення строків повернення валюти та погіршенням фінансової дисципліни з боку наших білоруських партнерів ця роботу поки що припинена.

Зберегти своїх постійних партнерів можливо лише якісним високоврожайним насінням. Наприклад, сорт нашої пшениці Зіра подобається багатьом. І якщо її потенціал становить 90 центнерів з гектара, то на Чернігівщині, Сумщині отримують понад 100 центнерів. Пам’ятаю, що кілька років тому, коли в «Агро-Союз» приїздив президент Віктор Ющенко, ми презентували пшеницю Зіра і Коханку. На табличці була вказана потенційна врожайність 90 ц. До нас підішли представники одного з господарств Харківщини і розповіли нам, що вони отримують значно більше…

Дехто витрачає дуже великі кошти на імпортне насіння.

А можна придбати вітчизняне насіння, потенціал якого дуже великий. Треба лише дотримуватись технологічних вимог. До речі, ми провели такий експеримент: на одному полі посіяли власні гібриди кукурудзи та імпортні. При тому, що ціна імпортних гібридів у сім разів більша за нашу, різниця врожайності становила лише 0,5 центнера.

Нам говорять, що закордонні компанії вкладають в аграрну науку щодня по 2-3 млн. доларів! Ми розуміємо, що сьогодні у нашої країни таких можливостей немає. Однак, треба пам’ятати, що без науки країни потрапляють у рабство.

Зараз досить активно обговорюється питання щодо співпраці науки та бізнесу. Можливо, це заслуговує на увагу. Але не треба забувати, що гроші, вкладені будь-куди бізнесом, треба неодмінно повертати. А наука – це певний ризик, і результат цього ризику не завжди позитивний. Але негативний результат – це теж результат!

Ринок вітчизняного насінництва треба поповнювати, оскільки маємо лише 30 відсотків гібридів кукурудзи, а 70 – завезених з-за кордону. Впевнений, що через кілька засушливих років ми витіснимо з нашого ринку імпортне насіння. Оскільки наше, українське, краще районоване до наших кліматичних умов. Треба лише нашим аграріям зрозуміти, що своє – краще. І тоді ми зможемо і в Європу піти не в якості бідних родичів, а повноцінних партнерів.

Нам не потрібна допомога держави у вигляді грошей. Нам потрібна законодавча база для нашого розвитку, яка б зокрема унеможливила надходження імпортного насіння в Україну без перевірки наукою та захистила б нашу інтелектуальну власність.

А кожен наш науковець – геній. І кожному з них хочеться вклонитись і подякувати за їхню неоціненну працю».

На знімку: Директор Володимир Петрушак (у центрі) зі своїми колегами-науковцями Олександром Яланським, Євгеном Бєліковим, Вірою Солодушко, Миколою Солодушко.