Кореспондент «Сільських новин» вивчав настрої людей, які хочуть отримати субсидію

Добігла вже кінця тепла Божою милістю осінь, а українське суспільство досі не має зрозумілої відповіді на злободенне питання: чому тарифи на природний газ для населення підняті на таку неймовірну висоту, геть не адекватну можливостям більшості українців? Кому це вигідно – народу України? Та ні. Невже змусити людей стовбичити у безкінечних чергах за отриманням субсидії – це те, що нам сьогодні конче потрібно?

ЗДАЄТЬСЯ, вже й уряд розуміє хибність власної теорії «про два папірці, які треба заповнити, щоб отримати субсидію, і більш нічого». Шановні наші креативні урядові достойники, та немає в українських соцзабезах стільки працівників, щоб «перелопатити» кожному заявнику цю «Говерлу» роботи – уточнити дані про його родину в сільській раді, районі електромереж, газовому господарстві, місці роботи, біржі праці, Пенсійному фонді, комунгоспі і т. п.! Адже субсидія, або державна допомога на обігрів помешкання – серйозний фінансовий документ, за який вони від-по-ві-да-ють! Тому люди здебільшого самі збирають всі довідки і приносять їх конкретному працівнику, щоб знати, чи все гаразд із необхідними паперами. Лише так прискорюється процес отримання державної допомоги.

На недавньому брифінгу заступник міністра соціальної політики Віталій Мущинін повідомив, що на 17 листопада субсидія нарахована 4,3 мільйонам українських родин, ще обробляються близько 320 тисяч заяв. Вочевидь, до кінця листопада ця цифра суттєво збільшилася і перевершила весняний «оптимізм» Арсенія Яценюка – його прогноз про чотири мільйони малозабезпечених сімей. Адже лише на Дніпропетровщині, яка утримує всеукраїнську пальму першості за наданими до 17 листопада субсидіями – 315,3 тисячі – щотижня, останнього осіннього місяця оформлялося біля 10 тисяч заяв…

У листопаді черги у Царичанському районному управлінні соцзахисту, як і скрізь у «щотижнево-десятитисячній» Дніпропетровщині, були не меншими, ніж у вересні та жовтні. Вузенький довгий коридор відвідувачі заповнюють доволі щільно. У черзі пенсіонери, працівники різних сфер, учителі і навіть… приватні підприємці, чого раніше не було. Усі переймаються причинами, які привели їх сюди.

– Стоїмо, як у почесній варті… – не забуває про гумор Ольга, працівниця магазину. – Оце дивуюся – майже кожному дають субсидію… Ну чого це наша держава стала такою щедрою? Держава – це ми з вами, так? Але ми б не розкидалися отак спільними грішми, абсолютно точно. Краще б люди самі, без цієї допомоги, за все сплачували! Хто додумався до отакенних цін на газ? Де беруться величезні кошти на субсидію?

Відповіді на останнє питання не знає ніхто. Чоловік середніх літ раптом звертає увагу на яскравий урядовий плакат на стіні:

– Ось, дивіться, люди добрі! Написано «чому зростають тарифи?». І далі «тому що досі ми платили за заниженими тарифами, бо попереднє керівництво країни загравало з населенням, намагалося за будь-яку ціну утриматися при владі». Оце по-нашому, правдиво! Виходить, що нинішні керівники не планують утриматися біля керма? Влада – слуга народу. А слуга має слухати господаря. А кому служить ця влада?

Всі звертають увагу на дивний плакат. Поряд на стенді напис «За послуги має платити той, хто їх споживає». Війнуло незабутнім «економіка має бути економною…». В коридорі переважно люди старшого та середнього віку, останні відпросилися з роботи, щоб оформити субсидію. Ще «молодий» пенсіонер намагається донести власну думку до колег по очікуванню:

– Дивіться, тепер собівартість видобутку українського газу приблизно півтори тисячі гривень за тисячу кубометрів, це всім відомо. Хай би така ціна й була для нас, і всі б платили самі, а не стояли тут з простягнутою рукою… – чоловік дістає лист паперу з цифрами. – У мене все обраховано. Але де взялися 3,6 гривні і 7, 188, якого ринку це ціна? Та тут закладена рентабельність – п’ятсот відсотків! І на кому – на звичайних людях! Коли ж вони схаменуться? Кілька моїх сусідів з не вищими за мої статками ніколи не оформляли субсидії, і зараз навіть слухати не хочуть про неї. Дехто боїться, що отримані кошти потім доведеться віддавати. Ото в них тепер аж шкіра тріщить від цін… Чому уряд не говорить, кому йдуть прибутки? Це що – військова таємниця? Тут точно щось не без чогось… Ото з тих, які бояться оформляти допомогу, і беруться кошти на субсидії. На вчителів, лікарів, збільшення зарплати воїнам на передовій ніяких доплат немає, бо все йде на субсидії…

Справді, в сьогоднішніх реаліях важко зрозуміти, де «зарита собака» логіки «космічних» цін на газ. А ось діалог вже в кабінеті соціальних працівників, куди заходить старенька бабуся з Юр’ївки з чистими бланками. Вона не знає, як їх заповнювати. Там їй допомагають це зробити.

– Бабусю, а з ким Ви живете?

– З племінницею!

– А який у неї доход?

Старенька намагається втямити суть питання:

– Вона в місті працює…

– І скільки заробляє?

Цього пенсіонерка не знає. Їй зі всіх сил намагаються допомогти встановити істину, але це не так просто зробити. Видно, подібні непереливки тут не поодинокі. Молодий працівник в іншому кутку кабінету стиха говорить:

– Цікаво, а якщо я під час робочого дня з’їду з глузду, то це буде виробнича травма чи ні?

Про таке в урядових строгих директивах не йдеться… Мовиться лише про прискорення всіх процесів із заявниками. А в коридорі знайомий передпенсійного віку розводить руками:

– У мене вже голова квадратна – донька вийшла заміж і змінила прізвище. А всі документи на субсидію зроблені раніше. Тепер треба доказати, що це не дві різні особи, як написали нам у повідомленні, а одна…

ЦІЛІСІНЬКИЙ день в коридорах соцзабезу «завізно», дехто з працівників приймає людей і під час обідньої перерви. Наприкінці робочого дня до цієї праці долучається і начальник управління, щоб «розсмоктати» чергу. Навіть після 17-ї години в кабінетах ще певний час горить світло – приймають усіх до останнього відвідувача. У газовому господарстві «роботи» у заявників менше, однак черги теж чималенькі. І несподіваних ситуацій також не бракує.

– Ви що, думаєте, я найбагатший у Царичанському районі? – кричить у віконечко ставний дядько.

– Та ні, я так не вважаю… – заперечує молоденька працівниця.

– То чому ж я мушу двічі на день їздити сюди аж із Прядивки, за 22 кілометри, щоб отримати папірець про використаний минулої зими газ?

– Так першого разу у нас фарба закінчилася у принтері, ніяк було роздрукувати довідку… Я не знала, коли заправлять принтер.

Іншому чоловіку, який не переоформив після покійного батька домоволодіння на себе, відмовляють. Він нагадує про заповіт, показує його. Після вимушеного походу до керівництва і необхідного дозволу довідку таки видають… Біля іншого віконечка бабуся намагається переконати, що ніякого боргу за газ в неї немає. Та не вдається. Наостанок з її уст лунає малоприємна «перспектива»:

– А бодай ви всі почаділи…

Таким нелегким шляхом народ України вимушено йде до субсидії. А на Печерських пагорбах і досі розповідають баєчку «про два папірці…». Можна передбачити, що в грудні люди теж звертатимуться за державною допомогою, бо витрати газу істотно зростуть. Прості розрахунки показують, що родини навіть з трьома-чотирма тисячами доходу на кожного (!) мають повне право на державну допомогу! Тобто відсотків 90 жителів українських сіл можуть отримати субсидії негайно. Сьогодні, якщо взяти за основу 5 мільйонів оформлених субсидій з 13,5 мільйонів українських домоволодінь, цей відсоток наближено дорівнює 37-ми. І він лише зростатиме. Ось що значить непродумані тарифи…

Кілька парламентських фракцій коаліції давно закликають Верховну Раду знизити височезну рентну плату за видобування природного газу, що автоматично зменшить діючі для населення ціни на газ. У листопаді до цього кроку долучилася навіть найзатятіша в цьому плані прем’єрська фракція «Народного фронту» – вона запропонувала знизити рентну плату з діючих 70% до 29 з 1 квітня наступного року. І переглянути з 1 лютого 2016 року соціальні норми споживання блакитного палива, тобто збільшити їх з діючих 200-т кубів на місяць до 400-т. Секретар Комітету податкової та митної політки Олег Кришин відверто пояснив причини затягування:

– Запровадження зниженої рентної плати саме з 1 квітня наступного року забезпечить додаткові надходження до бюджету протягом цьогорічного опалювального сезону. Тобто країна отримає ресурс для виплати субсидій на житлово-комунальні послуги.

Чудасія, та й годі… Витанцьовується таке, що наші народні слуги не можуть сьогодні чи одразу з Нового року знизити тарифи на газ, бо нічим буде платити субсидії! Або одні люди, які не вірять в безкоштовну допомогу держави, платять повністю за газ і таким чином утримують інших людей, інколи… заможніших за себе! Отакі парадокси нашого життя. Нащо ж було парламентарям «перекручувати» рентну плату за видобуток газу, в рази вище навіть за середньосвітові ціни? Невже не могли продумати, до чого це доведе? Лише до зубожіння, ще й насувається хвиля неплатежів. Її «підіймають» навіть потенційні отримувачі субсидії, які ще не знають, яку саме визначену частку мають платити. А оплачувати увесь використаний газ, як радять в газових управліннях, не мають чим…

До речі, ще «про два папірці», які моментально, на думку урядовців, «ощасливлять» заявників. Як стверджують спеціалісти, навіть за умови збору усіх необхідних для призначення субсидії даних українські соцзабези технічно не можуть швидко оформити велике число поданих заяв! То комп’ютер «зависає», то програма відмовляє, а ще потрібен час на антивірусні заходи і т.п. А ще треба зважати на хвороби працівників, відпустки тощо.

До всього дехто з отримувачів субсидії помилково вважає, що «необхідно випалювати навіть у теплі місяці увесь обсяг наданого безкоштовно газу, бо на той рік стільки не дадуть…». Тут уже ні про яку економію не йдеться, а дарма. Забуваємо про війну з Росією, про нагальну необхідність на віки вічні забути про існування російського газу! Набагато доречніше було б дати людям не високі тарифи на газ та перспективу субсидії, а доступні ціни та кредити на утеплення будинків, заміну котлів тощо. Сьогодні ці 20-30 відсоткові програми діють (субсидії надаються з інколи у рази вищими відсотками – прим. авт.), але ж надзвичайно мляво. Бо субсидії люди отримують практично одразу після оформлення, а допомога держави на кредити видається в сільських районах приблизно через 4-5 місяців. Та і вкладене в утеплення, модернізацію дає конкретну економію газу одразу на всі наступні роки, а що дають вкладення в субсидії? Нічогісінько, окрім зобов’язання і на той рік допомагати… І на всі наступні. До того ж суспільство наше через високі тарифи повертають до хибної «установки» – не варто багато заробляти, можна всім стояти з простягнутою рукою за допомогою… Це зовсім не властиво характеру нашого народу.

ОБНАДІЙЛИВА звістка надійшла від українських правників – 12 листопада окружний адмінсуд у Києві визнав незаконним п’ятикратне зростання цін на газ із квітня цього року. Було встановлено, що Національна комісія регулювання енергетичних та комунальних послуг не мала на той час необхідних повноважень в цій делікатній сфері. Але експерти енергоринку побоюються, що легітимний вердикт суду скасують з політичних причин.

Чи буде виконане рішення суду, покаже час, у нашій державі, на жаль, у цьому ще є певні сумніви. Але чим швидше будуть зменшені надвисокі ціни на газ, тим скоріше їхній непосильний тягар опаде з плечей наших незаможних співгромадян, які ніколи не стукали в двері держави за допомогою. І їх навіть більше, ніж отримувачів субсидії. Нагадаю, за даними ООН більше 80% українських громадян перебувають за межею бідності. Ще декілька загроз, які «тягнуть» за собою високі тарифи на газ – злетіла догори вартість вугілля і дрів, дорожчають продукти тощо. Насамкінець хочеться побажати нашим урядовим і парламентським представникам насамперед здорового глузду в енергетичній та інших сферах, а всім читачам «Сільських новин» – доброго здоров’я і витримки. Обіцяне перше квітня, коли «впаде» висока рентна плата і автоматично зменшиться вартість природного газу для населення, неодмінно настане! Можливо, навіть швидше за визначену природою календарну дату…

Григорій МИКОЛАЙЧУК. Дніпропетровська область.