Поточний № 20 (1258)

27.05.2019

Шановні читачі! Ми потребуємо вашої підтримки!

Dear readers! We need your support!

ВЕСНЯНИЙ ДЕНЬ ПІЗНЬОЇ ОСЕНІ


18.11.2010

Оповитий туманом ранок закінчувався, і чим менше залишалося до пункту призначення, тим світлішим ставав листопадовий день. І нарешті вже в Білоцерківці масив дивовижного за красою змішаного лісу залило яскраве сонце. Свято обіцяло бути теплим, що насправді й відбулося у прямому і переносному сенсі.

СВЯТО БІЛОЦЕРКІВКИ
У стародавньому козацькому поселенні Білоцерківка, що за 65 кілометрів від Полтави, 1845 року кілька разів переправлявся паромом через Псел Тарас Шевченко, відобразивши це у повісті “Близнецы”.
Достеменно пояснити гідронім “Псел” до цього часу ніхто не зміг, але більшість краєзнавців схиляються до думки, що це слово балто-слов‘янського походження означає “струменіти”, “витікати”.
Історичні витоки Бівлоцерківки на межі ХVI-XVII століть, а отже, вже більше чотирьохсот років село на березі мальовничого Псла живлять струмені з глибин прадавньої землі. А ще - життєві сили усіх поколінь білоцерківців.
Саме з символічних глибин прийдешності поколінь і розпочалося свято Білоцерківки в своєму оновленому будинку культури. Керівник закладу Наталія Лук‘янець найпершим зачитала зі сцени ім‘я найменшого почесного жителя села Володі Кравчуна та найстарших почесних жителів Ольги Подоляк і Миколи Мороза. Їм вручили подарунки, їх привітав веселою піснею жіночий ансамбль. А потім переповнений зал до сліз розчулив наступний епізод святкового дійства. На сцену вийшли (та ні, вибігли!) ті, хто пішов цієї осені перший раз у перший клас. Під гучні оплески вони щиро пообіцяли навчатися “на відмінно” та й (наголосили!) “і з поведінкою буде все гаразд”.
- Окраса села - люди, - зазначила ведуча Наталія Лук‘янець. - Скромні й поважні, вони не звикли до слави. А у праці серце й душу віддають.
Зал вітав і вшановував невтомних білоцерківців Світлану Кібальник, соціального працівника, Дмитра Пилипенка, котрий 27 років відпрацював касиром на місцевій автостанції, Ларису Василенко, колишнього шеф-кухаря ресторану “Сосновий бір”, без кулінарних шедеврів якої не обходиться жодне сільське весілля, Івана Кравчуна, найкращого механізатора, Ганну Трипутень, що все життя невтомно трудилася на фермі, Нілу Кущ, головбуха споживтовариства. Всім їм вручили подарунки від сільського голови Сергія Пилипенка.
Але найбільше оплесків одержала Галина Ганусинець, котра виростила п‘ятьох дітей, має шестеро онуків, правнука і якій нещодавно присвоєно високе звання “матері-героїні”. Відзначили білоцерківці увагою й подарунками і кращих у номінації “Серце й душу дітям віддаю”. На їх адресу прозвучали пісні у чудовому виконанні самодіяльних митців із Білоцерківки та Великої Багачки.

СВЯТО МОЛОЧНИКІВ
Як біло-молочний туман над Пслом, так і Білоцерківка - метафорично - біле село, як молоко. І пахне молоком. Уже багато років.
День села збігся тут із днем молочника. Та й, власне, і приурочувався він ювілейній даті - 50-річчю місцевого маслозаводу.
На великому проекційному екрані раз-по-раз перед присутніми в залі з‘являлися світлини, що в обличчях односельців, епізодах відображали багату історію цього підприємства.
Починалося все у шістдесятих минулого століття з примітивної молочарні. Потім за епохи “розвинутого соціалізму” невеличкий заводик “підріс” до більш потужного, став відомим навіть у Союзі завдяки виробництву казеїну. Настали постперебудовчі дев‘яності, наблизилося двадцять перше сторіччя, і перед підприємством постало завдання вижити в жорстоких умовах ринку.
Гість свята, начальник Полтавського обласного управління агропромислового розвитку Олександр Сень сказав:
- Із виробничої карти Полтавщини в ті роки зникло більше десятка переробних підприємств молочної галузі. Білоцерківський маслозавод не тільки вижив, але й здійснив докорінну реконструкцію, оновив і наростив свої потужності. Чого гріха таїти, мало хто вірив, навіть серед високопосадовців області, що це станеться. Проте створене ПП “Білоцерківська агропромислова група” успішно досягло поставленої мети.
Не раз від споживачів авторові цих рядків доводилося чути, що білоцерківське масло чи не найкраще і чи не найсмачніше з широкого асортименту, представленого в торгових мережах України.
Виробник масла - підприємство “Білоцерківська агропромислова група”, засноване і кероване братами Віктором та Юрієм Кордубанами. Нині до його складу входять, крім сучасного маслозаводу, ще й господарство “Білагро”, котре обробляє 12 тисяч гектарів землі, елеватор, великий тваринницький комплекс. Незабаром будуть введені в дію м‘ясопереробні потужності європейського зразка. Вісімсот працівників мають пристойні заробітки, а майже п‘ять тисяч пайовиків вагомий доважок до сімейного бюджету
Отож білоцерківські молочники власними руками виплекали, по праву заслужили собі справжнє свято. І нехай воно буде ще кращим на стовіковий ювілей!

Микола Шарий.
Полтавська область.