Поточний № 4 (1431)

29.03.2024

Шановні читачі! Ми потребуємо вашої підтримки!

Dear readers! We need your support!

Якими будуть «жнива»?


03.11.2011

«Що посієш, те й пожнеш», - гласить народне прислів‘я. Цікаво, чи задумувались нинішні можновладці, якою буде їхня старість, якщо через певний період часу до влади прийдуть нинішні 15-25-літні? Виховання - процес безперервний, йде постійно, і молоді люди перебувають у ньому, виковуються їхні характери, уподобання, з‘являються ідеал, кумири… Які ж цінності пропонуються у наш час? Хто, що і як впливає на формування молодого покоління?

ПОЗА СУМНІВОМ, багато зусиль у вихованні докладають і в дитсадку, і в школі, але ж існують поза їхніми стінами й інші чинники, що впливають на становлення молодого покоління. Телебачення, інтернет, інші засоби масової інформації, справжні реалії життя роблять свою справу кожного дня. Тож іноді вихователь, вчитель просто безсилий у боротьбі з ними. Сцени насилля (навіть у мультиках) постійно на всіх каналах і в будь-який час. Хоча діючим законодавством це заборонено. Майже відсутні нові, сучасні художні фільми, телепередачі, які б пропагували добро, світло, людяність, бажання радіти життю, робити його прекрасним. Натомість наркотики, постійна жага до наживи, проституція, підступність, злостивість на обличчях акторів, перекошені люттю гримаси, викривлена мораль, ницість – ось що ми постійно бачимо.
До чого це може призвести? А відповідь проста: до духовного зубожіння, постійної апатії і депресії суспільства. Коли ідеалом стає такий собі молодик з бичачою шиєю, товстим гаманцем, великими кулаками та лицем, не зіпсованим інтелектом - це таїть у собі небезпеку… Бути особою, яка має лише багато грошей - невже це той взірець, який сьогодні потрібен суспільству? Неважливо, як розбагатів (грабунком, торгівлею наркотиками, шахрайством, навіть якщо вбивством), але якщо ти ходячий грошовий мішок - ти шанована людина. «Вийти заміж за багатого» - мрія багатьох сучасних дівчат. Хоч підстаркуватого, хоч і душею вбогого, але з обов’язково туго набитою калиткою. Невже ми перетворимось у суспільство, метою життя якого є «існування, за словами Ф. Достоєвського, - для власної пельки»?
«Справжнє виховання, - писав видатний український педагог Василь Сухомлинський, - полягає в тому, щоб постійно відбувалася внутрішня робота думки і серця, щоб високі моральні цінності ставали його особистими надбаннями, відбивалися у взаєминах з людьми, у ставленні до людей. Це і є та духовна діяльність, без якої немислиме виховання. Тільки ця діяльність і народжує в юній душі те святе і непорушне, що стає моральним осередком людини». Виховання, на погляд Сухомлинського, - це піднесення людини, постійне і копітке, великотрудне і радісне.
Ми ж, натомість, стаємо все більше і більше суспільством, яке думає «животами». Бо нас до цього спонукають наші можновладці.
Безробіття, невпевненість у завтрашньому дні, катастрофічна демографічна ситуація, безправ‘я – все це призводить до духовного зубожіння, бажання жити одним днем і, як наслідок: алкоголізм, наркоманія, токсикоманія тощо
Що, про це не знають наші керманичі? Палять, п‘ють навіть жінки у селах. Так, їх переважно осуджують. Але ж і зрозуміти це явище можна – далеко не всі витримують і можуть пристосуватися до нинішніх реалій життя. Пускаються берега… А чого може навчити і який приклад показати дітям одурманена алкоголем мати? «Ось вийшов сіяч, щоб посіяти. І як сіяв він зерна, упали одні край дороги, - і пташки налетіли, та їх повидзьобували. Другі ж упали на грунт кам‘янистий, де не мали багато землі, і – негайно посходили, бо земля неглибока була; а як сонце зійшло, - то зів‘яли, і, коріння не мавши, - посохли. А інші попадали в терен, - і вигнався терен, і їх поглушив. Інші ж упали на добрую землю – зродили: одне в сто раз, друге в шістдесят, а те в тридцятеро» (притча про сіяча із Євангелія від Матвія).
Чому це на словах турбує, а насправді?.. Невже всі наші достойники думають виїхати за кордон, загородитися високими мурами від оточуючого суспільства, коли стануть глибокими пенсіонерами? Здається, що так. Бо інакше б подумали і про своє сивочоле майбутнє, про те, яка зміна їм підростає. Тому що абсолютно не виключено, що майбутні парламентарії (яким сьогодні по 15-25 років) візьмуть та й відмінять пенсію їм взагалі, заморозять їхні рахунки в банках, відберуть їхній бізнес. Та мало ще чого прийде їм до голови на знак вдячності за свої юні роки злигоднів, поневірянь і безправ‘я?
Хочеться вірити, що хоча б інстинкт самозбереження допоможе всім зрозуміти: жорстокість породжує жорстокість, зло породжує зло. Якщо сьогодні засівається таке зерно, то такими ж будуть і сходи, тільки стократ помножені… Скільки б вчителі не засівали «розумне, добре, вічне» - цього зараз замало. Необхідно, щоб це робилося ще й на державному рівні. Тільки тоді можна бути впевненим, що жнива в старості для всіх будуть добрими.

Наталя ШИРОКА, смт Царичанка, Дніпропетровська область.