Як зазначив  експерт у сфері охорони здоровʼя, координатор адвокаційної кампанії «ДИХАТИ» Дмитро Луфер, основна мета системної роботи – аби в Україні з’явилися на державному рівні підтримка самої респіраторної системи. Вона, окрім питання фінансування, охоплює низку інших важливих аспектів.

«Тому ми намагаємось привернути увагу до проблеми – перше. Друге – допомогти державі з розбудовою системи. Ми для цього вивчаємо той самий міжнародний досвід, як це вже реалізовано – є країни, в яких це давно існує, є країни, які нещодавно розпочали таку систему. Ми технічно допомагаємо з розрахунками, тобто, скільки коштує такий кейс, як це організувати, для того, щоб держава могла прогнозувати свої витрати, і в тому числі закласти це у бюджет, тобто розуміти, як це буде виглядати, як це зробити», – пояснив координатор кампанії.

Крім того, Дмитро Луфер зазначив, що однією зі складових кампанії є адвокатування внесення до медичних протоколів респіраторної підтримки пацієнтів.

«Ще одна частина – це протоколи.  Тобто це медичні стандарти та протоколи, де ми намагаємося зараз адвокатувати внесення респіраторної підтримки, як те, що необхідно пацієнтам. Бо саме це є тим, чим лікарі користуються у своїй повсякденній діяльності», – додав він.

Водночас лікар-педіатр, експертка адвокаційної кампанії «ДИХАТИ» з наукових питань та міжнародного досвіду Світлана Соловйова пояснила, що респіраторна підтримка є цілим напрямком медичної діяльності, який зокрема охоплює: діагностику порушень дихання і діагностику порушень дихання під час сну, що в Україні поки не розповсюджено, консультування пацієнтів, координацію мультидисциплінарної допомоги, налаштування апаратів вентиляції легень, респіраторну фізичну терапію і реабілітацію тощо.

За її словами, респіраторної підтримки сьогодні потребують пацієнти з хронічними обструктивними захворюваннями легень, нервово-м’язовими захворюваннями, синдромом обструктивного апное. Зараз, додала вона, актуальні також питання травм хребта, шийного відділу, грудної клітини, пов’язані в тому числі з військовим діями, і близько 15% таких пацієнтів потребують хронічної підтримки дихання. 

Тому це питання, переконана лікар-педіатр, треба піднімати на більш системний рівень. 

Крім того, за її словами потрібно проводити навчання, які стосуються респіраторної підтримки пацієнтів.

«Навчання потрібно на всіх ланках: і для лікарів педіатрів і терапевтів, і для анестезіологів, пульмонологів і навіть для фізичних терапевтів і медичних сестер. І наразі ми зараз готуємо наші пропозиції про те, як можна вибудувати систему навчання, які спеціальності потребують більш поглибленого й підвищеного розуміння, що таке респіраторна підтримка і як її надавати», додала вона.