Шановні читачі! Ми потребуємо вашої підтримки!
Dear readers! We need your support!
ПРИЗНАЧЕНИЙ в липні цього року керівник ДП “Дніпростандартметрологія” Олександр Турчин має діаметрально протилежний погляд на ситуацію. На прес-конференції в інформаційному агентстві “Новий міст” він, зокрема, повідомив, що договір про довгострокову оренду авто між державним підприємством та компанією “Євро Лізинг” було укладено ще до того, як він обійняв відповідну посаду.
- ДП “Дніпростандартметрологія” включило придбання автомобіля “Лексус” у річний план розвитку. Знаючи про можливі наслідки, ми ще 30 вересня звернулися до ТОВ “Євро Лізинг” з проханням розірвати угоду та повернути вже витрачені кошти центрові. Проте нас попередили, що в разі розірвання угоди до нас застосують штрафні санкції. Аби уникнути витрати коштів підприємства на сплату штрафів, ми пішли на це, щоб продовжити дію договору.
Як повідомив Олександр Турчин, місячна оренда фешенебельного авто коштує підприємству близько 30 тис. гривень. Проте, зазначив він, витрати не ляжуть “на плечі” держави, адже ДП “Дніпростандартметрологія” працює за системою госпрозрахунку і прибуток організації, скажімо за минулий рік, склав 3 млн. гривень. Підприємство має право розпоряджатися заробленими коштами за узгодженням з центральним представництвом.
- Звичайно, для роботи нам потрібен такий автомобіль, - пояснив Олександр Турчин. - Він обладнаний електродвигуном, що дозволяє використовувати його для перевезення еталонної вимірювальної техніки та роботи у приміщеннях з агресивними та вибухонебезпечними речовинами (спеціальних лабораторіях, цехах, там, де швидкість руху не має перевищувати 40 км/год).
На переконання Турчина, причиною такої “уваги” до його особи став навіть не дорогий автомобіль, придбаний ще до його призначення на посаду, а принципова позиція керівництва ДП “Дніпростандартметрологія” щодо контролю якості продукції, що реалізується в області.
- Ми готові надати усі дані, щоб все-таки розібратися в ситуації. Якщо з’ясується, що звинувачення в мій бік справедливі, я готовий нести відповідальність. Якщо ж ні, я наполягаю, щоб людина, котра поклала прем’єрові на стіл недостовірну інформацію, відповідала за свій вчинок. Я відкрито заявляю, що не автомобіль, а моя принципова позиція як керівника ДП “Дніпростандартметрологія”, котра дуже не подобається контрабандистам та фальсифікаторам товарів, тим, хто дуже зацікавлений у розвалі системи Держспоживстандарту та скасуванні обов’язкової сертифікації, стала причиною того, що зараз відбувається, - сказав Олександр Турчин.
Поки що на підприємстві тривають перевірки. “Лексус” вартістю 95 тис. доларів прибув сюди лише кілька днів тому і досі не експлуатується.
Коли не говорити конкретно про ситуацію з Олександром Турчином (винних і несправедливо звинувачених шукати не нам), непомітно, одначе, що вітчизняне чиновництво після урядового розпорядження “стримувати апетити” пересіло на більш дешеві авто. Якщо для підтримки вітчизняної легкої промисловості урядовці хотіли закривати “секонд-хенди”, чому б не виручити український автопром, відмовившись від іномарок на користь менш фешенебельних, але ж своїх автомобілів?
Юлія ДУЛАНОВА.
Григорій Давиденко.
Дніпропетровська область.
Геннадій Новіков, фермер,
голова Аграрного Союзу:
ДЕСЯТЬ ГЕКТАРІВ У СТЕПУ - ЦЕ НІЧОГО,
А ДЕСЯТЬ ГЕКТАРІВ У КАРПАТАХ -
ЦЕ ОГО-ГО
Я з іншими членами Агарного союзу беру участь у робочій групі уряду, яка зараз працює над законом про ринок земель сільськогосподарського призначення. Із чимось ми погоджуємося, деякі позиції уряду викликають заперечення. Поки ми не прийшли до спільної думки щодо розміру ділянки, яку може мати власник. Те, з чим не погоджуються члени нашого союзу, - з можливістю купувати землю юридичним особам. Нехай навіть у законі буде прописано, що ці юрособи - представники України. Якщо землю купуватимуть юрособи, складно буде контролювати реальних засновників підприємства, реальних власників. Наша позиція в тому, що покупцями повинні стати фізичні особи. Крім того, необхідно обмежити землекористування. Щодо того, якою ділянкою обмежити, пропозиції звучали різні. Тут все повинно залежати від зони. Тому що десять гектарів у степу - це нічого, а десять гектарів у Карпатах - це ого-го. Для кожної зони має бути своя гранична кількість соток в одні руки. У степу я б обмежив розмір оренди від п’яти до десяти тисяч гектарів. У Полтавській області дозволив десь п’ять тисяч гектарів. Якщо говорити про купівлю, то це не більше 700-800 гектарів. І підійти до всього треба зважено, щоб з одного боку не дробити фермерське господарство, а з другого, - щоб не нагромаджувати агрохолдинги, які потім зітруть села з лиця землі. Паралельно із законопроектом про ринок землі розглядається питання створення банку землі. Якщо знімати мораторій, то потрібно наперед створити інструменти для регулювання цього ринку. У нас є застереження, що на нинішньому етапі пропозиція на ринку землі серйозно перевищуватиме попит і це призведе до зниження ціни на землю. По суті, люди віддаватимуть її за низькою ціною. Тому, щоб не було обвалу цін на землю, першим покупцем на ринку повинна бути держава. І потім вона чи то у вигляді земельного банку, чи то у вигляді іншої установи повинна при купівлі землі формувати великі лоти і або здавати в оренду, або виставляти на продаж, і щоб ринок був керований. Інакше ми просто обдеремо ринок, пустивши землю у вільний продаж. Тому що відразу багато людей захочуть продати землю. На засіданні робочої групи розглядається багато поправок до різних аграрних законів, оскільки зняття мораторію на продаж землі кореспондується з різними законодавчими актами. Я не думаю, що закон про зняття мораторію можна буде запускати швидко. Він тягне за собою дуже багато спірних моментів. У тому числі й для Верховної Ради. Тому робота над ним буде не один день і не одну ніч. Аграрний Союз вніс близько тридцяти зауважень, з них двадцять п’ять було враховано з усіма моїми претензіями до влади. Я бачу в них бажання створити і запустити ці інструменти. Всередині процесу бачу, що документи по аграрній сфері готуються. Правда, іноді буває, що вони за ніч змінюються кардинально. Буває позиція мінфіну дуже складна, з мінекономіки у нас постійна війна. Але розраховую, що ми прийдемо до спільного знаменника.
Вважаю, що нинішній латифундистський характер аграрного виробництва - це зло для України. Хоча її прихильники переконують нас у перевагах так званих вертикально-інтегрованих компаній, заявляють, як вони багато можуть зробити, “підключають” представників науки, і, на відміну від фермерів, зможуть проплатити закони в парламенті. Але особливість нових агрохолдингів така, що вони прийшли заробити й піти, така природа капіталу, він просто стирає межі села.
Ми вважаємо, що добро для України - це розвиток кооперації. Це коли фермерські господарства по три-п’ять тисяч гектарів можуть кооперуватися, створювати свої переробні підприємства, будувати елеватори. Такі сільгоспкооперативи, що об’єднують кілька господарств, служать селотворчим підприємством. А якщо спільно працюють п’ять-шість сільських господарств, межі не стерті, люди хочуть тут жити і розвивати села.
Сподіваюся, що депутати в парламенті не проголосують закон про ринок землі в тому вигляді, в якому він є бажаним для п’яти-шести прізвищ.
Василь Петринюк, Герой України,
генеральний директор ТОВ “Старт”:
НАВІЩО МЕНІ ВЛАСНІСТЬ,
ЯКОЮ Я НЕ МОЖУ РОЗПОРЯДИТИСЯ?
Земля повинна купуватися і продаватися. Неправильно, що мораторій існує. Мораторій - це політична акція. Якщо ми говоримо, що ми йдемо в ринок, і земля - це власність, то навіщо мені і вам власність, якою я не можу розпоряджатися? Якщо вона моя, я повинен мати реальне право робити з нею те, що хочу. Але держава при цьому повинна вжити заходів, щоб усякі шахраї не змогли мене обдурити. Ще в 2003 році я розробив проект, пропонуючи запустити як пілотний проект. Вибрати три райони в різних регіонах України, і для цих районів відпрацювати схему застосування аграрних законів, що стосуються як створення інструментів аграрного ринку, так і ринку землі. У 2003 році, коли Янукович був прем’єр-міністром, я був у нього, і в мене є документи з його резолюцією, він підтримував моє рішення. Але чиновники його заблокували. Вони пішли на бандитський крок - наклали мораторій. Мораторій наклали ті, хто вже оволодів великими розмірами земельних наділів. Так, при знятті мораторію є ризики. І щоб земля не пішла за безцінь, держава повинна встановити на неї мінімальну ціну. Так само, як є мінімальна ціна на цукор. Також повинні бути правила. Прийміть закон про земельний банк, про земельний кадастр, випробуйте на практиці. Зробіть так, щоб землю купували за правилами. А поки мораторій є, землю розгрібають, а правил ніхто не формує. Потерпає той, кого вважають власником.
З одного боку, я розумію, що мораторій - це піар, і його треба знімати. Хоча розумію, що будуть ті, хто проп’є землі, будуть ті, хто віддасть за безцінь. Передбачаю зловживання і неконтрольовані ситуації.
З іншого боку, якщо процес пішов і нова влада вирішила сформувати правила на цьому ринку і створити інфраструктуру, то хай працює. Стільки терпіли, ще потерпимо.
Олександер Ковалів, заступник
директора Департаменту регулювання відносин власності й соціального
розвитку села Міністерства
аграрної політики:
ВІДПУСКАТИ ВСІХ СЕЛЯН У
“ВІЛЬНЕ РИНКОВЕ ПЛАВАННЯ” НЕ МОЖНА
Мораторій - це погано. Люди вже повмирали, не дочекавшись реалізації права на землю і не отримавши землю у власність. А тіньовий оборот землі як існував, так і існує. Всупереч здоровому глузду і народній мудрості, яка заповідає сім разів відмірювати і лише один раз різати, в Україні розділили близько 26 мільйонів гектарів, зокрема 18 мільйонів гектарів родючих великих полів майже на сім мільйонів шматочків землі (переважно на папері, тому що більшість полів не розмежована). Україна - єдина держава в світі, яка нібито подарувала землю мільйонам громадян, насильно видавши їм держакти на землю. Вона сама придумала скільки землі дати, сама написала в середньому скільки це коштує. Сьогодні треба виправити помилки “земельної реформи”. “Земельна реформа” не супроводжувалася комплексом робіт державного землеустрою, не здійснювалися заходи щодо формування мінімально неподільних ділянок (полів) за їх функціональним призначенням, а також не створювалися механізми раціонального використання і охорони грунтів. До селянських наділів у результаті цього потрапили круті схили, заболочені і природоохоронні землі, землі, які підлягають забудові, видобутку корисних копалин і тому подібне. А головне - земля так і не належить тим, хто її обробляє. Тому що боротьба за оренду паїв і тіньовий ринок землі йде повним ходом. Орендні відносини на селі вийшли з-під контролю і не керуються не тільки законами, але й мінімальним здоровим глуздом, причому по всій державі (і на Сході, й на Заході). “Орендарі” плекають надії легко одержати, використовуючи тіньові схеми, права власності на землю. І такі їх спроби часто виливаються у рейдерські дії і правопорушення.
Впровадження ринку землі в умовах високих кредитних ставок і низької орендної плати загрожує країні тим, що вартість земельних паїв (ділянок) із впровадженням пропонованого “вільного ринку” значно зменшиться, а можливо, й більше. Щоб запобігти таким величезним і по суті непередбачуваним втратам, законом слід передбачити, що лише держава може мати право на купівлю землі у пайовика у разі її первинного відчуження або необхідності зміни цільового призначення. При цьому необхідно негайно (до прийняття законів про ринок землі і про державний земельний кадастр) надати можливість відчужувати (продавати в державну власність) земельні паї, придбані безоплатно у власність всіма тими, кому вони не потрібні і кому невідкладно потрібні гроші. Просто накладати мораторій або відпускати всіх селян у “вільне ринкове плавання”, враховуючи, що з них більше половини пенсіонерів, не можна. Адже, повторю, так і не дочекавшись відміни мораторію і можливості продати свої паї, багато людей вже померли.
Маша Міщенко. УНІАН.
