– Ми вкладаємо у технологічний процес величезні кошти, приміром, минулого року ця сума, за нашими підрахунками, сягнула до 60 млн. на рік, – розповідає про витоки свого успіху Леонід Каніболоцький. – Cкладні мінеральні добрива вносимо під основний обробіток ґрунту. І дуже багато з моменту весняного відновлення вегетації працюємо азотними добривами. Вони можуть бути різними в залежності від того, що ми хочемо досягти від їх використання. Це може бути і аміачна селітра з її нітратною формою NO3, яка швидко при достатній кількості вологи споживається рослиною, суттєво впливає на кущення, але не сприяє розвитку кореневої системи. Це може бути і сульфат амонію NH3, який розвиває кореневу систему і через неї засвоюється рослиною. Це може бути і карбамід NH2, але,  треба пам’ятати, що коли холодно, рослина не зможе його засвоїти.

 Отже, все залежить від конкретних умов і потреб. Перевагу  у СФГ «Престиж» надають рідким добривам, в тому числі і азотним у формі КАС. У них азот знаходиться в трьох різних формах приблизно  NO3 – 25%, NH3 – 25% та NH2- 50%. Цього року на площі 330 га внесли 220-230 кг добрив! Працювали під дощем, вночі, аби не пропустити момент і не втратити час. Секунди використовували для заправки. Дуже багато працювали мікродобривами (суспензіями) для позакореневого підживлення рослин і обробки насіння. 

Гранульовані добрива, на думку Каніболоцького, неефективні, бо часто-густо в землі недостатньо вологи для їх розчинення, а значить користі від них годі й чекати. 

– Завданням, яким я керуюся, як технолог виробництва, це оптимізація технології живлення та захисту рослин, а це потребує надзвичайних зусиль на усіх етапах виробництва. Бо пшениця має такі фази розвитку, коли вона над усе потребує добрив. Щоб вона не зазнала стресу, щоб вчасно сформувала колосочок.

Отримати пшеницю з двома продуктивними пагонами і гарною кореневою системою – таке завдання ставить  тепер перед собою фермер. Як фаховий спеціаліст з агрономії Леонід Васильович ретельно стежить за розвитком і станом пшениці від її сходів і аж до збирання.  Календаризована технологічна карта – це обов’язковий атрибут проведення всіх технологічних операцій досвідченого аграрія. Де, коли і що вносили, якими нормами – все ретельно записується, а відтак ведуться спостереження і робляться висновки щодо норм внесення. 

Хоч за плечима величезний практичний досвід вирощування зернових, Леонід Каніболоцький  тримає руку на пульсі часу. Він постійно перечитує новітні дослідження в аграрних виданнях, бере участь у семінарах-практикумах, науково-практичних конференціях, куди запрошують досвідченого фермера як доповідача.  Постійна співпраця з іноземними компаніями, які надають рекомендації з правил застосування гербіцидів, засобів захисту тощо також є складовою успіху. Тож коли представники іноземних компаній, відвідавши поля «Престижу», говорять, що «мало де бачили такі пшениці», то це і є та оцінка висококваліфікованого підходу до виробництва, яке дбайливо веде український фермер на українській землі у зоні ризикованого землеробства.

Ця весна була хоч і холодною, та все ж більш сприятливою для розвитку пшениці. Дарма що в зиму пшениця входила всього з двома-трьома листочками через посуху, волога і прохолодна весна дала можливість пшениці піти в ріст і подарувати надію на урожай. 

– Навесні цього року невисока температура стали порятунком для пшениць, бо вони не так швидко проходять фази розвитку, – зауважує Леонід Каніболоцький, демонструючи доглянуте поле озимої пшениці, яка хвилює око буйним травостоєм.

Слухаючи розповідь Леоніда Васильовича, можна подумати, що перед тобою науковець, кандидат, та ні, доктор сільгоспнаук, наскільки фаховий підхід демонструє він на всіх ділянках виробництва. Тож і не дивно, що земля щедро віддячує свого господаря, і пшениця родить, незважаючи на посуху та інші природні негаразди.

 

Звичайно, досягнення таких висот врожайності і якості зерна неможливо без сучасної ґрунтообробної техніки. Великим помічником господарства є данський оприскувач HARDI  з TWIN-системою. Це високліренсний обприскувач з кліренсом 165 см і системою примусової подачі повітря, яка дозволяє обробляти  пшеницю і соняшник до нижнього листочка. 

– Захист  – супер, – емоційно відзначає результативність роботи такої техніки фермер.

До техніки у нього особливе ставлення. Мабуть, назвавши у 2001-му своє господарство «Престиж», він ще тоді поставив задачу – господарювати на землі з максимальним результатом. І тоді, і зараз, постійно він ставить перед собою нові й нові задачі.

Перший свій трактор «Джон Дір» купив у 2007-му. Для його купівлі потрібно було шість років копіткої і наполегливої праці коло землі. «Сплю і бачу «Джон Дір», – з усмішкою пригадував той час Леонід Васильович. Тепер у господарстві 4 таких помічники. Всі такі доглянуті, ніби тільки-но з конвеєра. За цим стежать і механізатори, і головний інженер – Владислав Каніболоцький. А це недавно вирішили придбати ще однин «Джон Дір» американської зборки з 9-метровою жаткою. І все для того, що не втратити вирощений врожай. Пневмопідвіска, пневмоподушка, бункер – все для  майбутнього врожаю. 

– На збиранні у нас працює чотири механізатори. А п’ятий – я, – розповідає про гарячу пору боротьби за урожай досвідчений фермер, а потім уточнює, що після 12-годинної роботи  навіть у такому надсучасному комбайні, спускаєшся з кабіни – ноги ватяні, ніби з космосу повернувся. Тож, нелегка це справа – вирощувати хліб. Погано, що багато хто, щодня смакуючи білою паляницею, забуває про важку працю хлібороба на землі.

Держава наша давно вже не дотує сільгоспвиробництво. Не страхує від ризиків, як, приміром, Франція. Не секрет, що французи працюють уже на українських землях, у Богуславі навіть елеватор свій будують. Так-от у них, якщо ріпак не перезимував, французи не сумують, бо їм їхня держава відшкодує всі збитки. 

– Мені здається, у Канаді всі працюють на фермера: і Міністерство сільського господарства, і природоохоронні органи. Там створено сотні мініелеваторів, які обладнані сушильними комплексами. А головне – існують цивілізовані відносини, немає рейдерства і корупції, – розповідає Леонід Каніболоцький, який багато де попоїздив, щоб навчитися вести своє виробництво ефективно. – Однак спілкування з німецькими фермерами переконало мене в тому, що український фермер на голову вище від своїх закордонних колег, – зауважив він. Як виявилося, німець не зміг  йому навіть пояснити технологію вирощування, що за чим робить.

 

20 років на теренах України самовіддано працює українське фермерське господарство «Престиж», кероване мудрим і завзятим агрономом-новатором Леонідом Каніболоцьким. До справи свого життя долучив і сина з дружиною, і власну дружину Юлію.  Але все частіше успішного фермера розбивають сумніви щодо того, чи правильно зробив, що до такої важкої праці затягнув всіх своїх рідних. 

Відкриття ринку землі не лякає фермера, однак насторожує і бентежить тим, як це буде відбуватися. Відчувається законодавча невизначеність, як будуть себе вести державні структури у цьому процесі і так звані фермери у краватках, які, як правило, активізуються під час збирання урожаю. Незважаючи на те, що фермерське господарство «Престиж» можна вважати успішним, за словами Леоніда Каніболоцького, в українських реаліях вести аграрний бізнес дуже непросто. І не тільки тому, що велику роботу треба проводити з пайовиками, яким господарство не тільки виплачує пристойну орендну плату, а й ще виорює, культивує городи, які часом просто заростають бур’янами. Затягують орендаря пайовики ще у свої розборки з питань поділу паю після передачі його у спадщину.  

– Відкриття ринку землі однозначно призведе до спаду виробництва, крім того, на землю можуть прийти не спеціалісти, що потягне за собою втрату економічної стабільності українського агробізнесу, – переконаний Л. Каніболоцький. 

Тож 20-річний ювілей свого господарства зустрічає талановитий український фермер з великими сумнівами щодо майбутнього, але із супервисокими показниками урожайності, з доглянутими полями, де наразі зеленіє майбутній хліб. Дай, Боже, щоб і цього року він вродив на славу, бо стільки сил, коштів і здоров’я вкладено в  його зростання.