Архангел Гавриїл був посланий Богом в місто Назарет до Пресвятої Діви Марії і повідомив, що Господь обрав її бути Матір’ю Божою. Ангел з’явився в будинок праведного Іосифа, коли Марія читала Священне Писання, і сказав: “Радуйся, благодатна! Господь з тобою! Благословенна ти між жонами”. Далі ангел повідомив, що Марія народить сина і має назвати його Ісусом. Марія відповіла, що вона раба Господня і хай буде так, як хоче Бог.
Благовіщення Пресвятої Богородиці - велике дванадесяте свято, третє за значенням народно-релігійне свято після Великодня і Різдва Христового.

УКРАЇНСЬКИЙ народ особливо шанує свято Благовіщення і суворо забороняє всяку працю того дня: за його думкою навіть птиця цього дня святкує, гнізда не робить. На Благовіщення, казали, досить лише торкнутися якогось насіння чи зерна, щоб воно назавжди втратило свою сходову силу. За народними уявленнями, лише після Благовіщення можна було розпочинати польові роботи. Раніше ж «турбувати» землю вважалося великим гріхом. Не можна, казали, також підкладати того дня і яйця під курку, бо зробляться бовтунами або вилупляться з них каліки.
До цього свята лелеки зазвичай прилітали з вирію та починали вити гнізда. Існувало повір’я, що на Благовіщення відкривалася земля і з неї виповзали змії, вужі та інші плазуни. Існував також звичай випускати на волю пташок: «Щоби співали на волі, Бога прославляли та просили щастя-удачі тому, хто їх випустив». Господар випускає на волю, на сонце також усіх тварин, навіть пса і кота виганяє на подвір’я - «щоб чули весну і самі про себе дбали».
Пасічник цього дня виставляє на двір вулики. Освячені у церкві проскури кришить та висипає у мед, «щоб бджоли роїлися», а сівач змішує їх із землею та сіє по чотирьох кутах ниви - «щоб дощова хмара ниви не минала»; проскуру заривають у землю, «щоб град посіву не побив».