Таке запитання довелося почути в самісінькому центрі Петриківки. Нещодавно гості селища на селянських білих «Жигулях» приїхали подивитися на диво петриківського розпису і шукали його неподалік відомого «Кола». Пояснюю водієві, що Центр народного мистецтва «Петриківка» знаходиться буквально за рогом. Авто з родиною рушає на омріяну зустріч з одним із найбільших скарбів української культури. До оази краси і фантазії, якою захоплюється кожен, хто переступає її поріг. Не біда, що на шляху до неї доводиться раз-другий підпитувати людей. Хто надумав побачити найбільше надбання Петриківки, той, поза сумнівом, його знайде.
Між тим в жовтні минулого року разом з колоритною «Стіною радості», на відкритті якої були представники іноземних держав, у центрі відомого світові селища встановили й стенд з написом «Вітаємо у Петриківці!». Нижче текст дублюється англійською. Це зроблено, певно ж, і для людей з інших країн. Все це добре, однак зображений на стенді «План смт Петриківка» до «родзинки» краю - петриківського розпису - майже не має відношення. Бо на ньому не позначені ні Центр народного мистецтва «Петриківка», ні Петриківська дитяча художня школа, ні приватний музей Василя Соколенка, якому вже й пора перепорила очікувати державну підтримку. Ось що розповіла «Сільським новинам» про ці недоречності заступник голови Петриківської райради Лідія Можна:
- За замовленням Дніпропетровської обласної ради стенд із планом Петриківки виготовила дніпропетровська фірма «Лама». Про неповну схему плану його розробники вже повідомлені. До середини червня все повинно бути виправлено.
Що ж, матимемо надію, що так і буде. З іншого боку до виготовлення плану Петриківки могли б щонайперше докласти руки місцеві художники. І він був би не таким сіро-стандартним, як зараз, а дійсно петриківським. Де були б елементи розпису, який увесь світ незабаром визнає нематеріальною спадщиною людства. А вибір виконавця «Плану смт Петриківка» свідчить: замовники проекту про інтереси селища і петриківський розпис якщо й думали, то недовго.
Що ж, ще не повною мірою реалізована в краї прекрасна думка «генератора ідей» Петриківського земляцтва і Народної ради, нашого читача Михайла Тимошенка про неодмінну присутність петриківського декору у вивісках з назвами установ, вулиць, будинків тощо. Якби її почули і зрозуміли всі державні мужі, від яких залежить розвиток краю, ніякого «ляпу» з «Планом смт Петриківка» не було б. Маю думку, що добра ідея Михайла Олексійовича таки «дійде» до них і втілюватиметься в життя спільними зусиллями усіх жителів цього благословенного краю.