08.03.2019
З приходом весни раптово розцвітають наші чарівні дівчата, молодіє трояндово жіноцтво й ласкаво усміхається, як вранішнє сонечко. І, нарешті, у березні свято таки ж настає - Ваше свято… І лицарство мужнє вже тут не лукавить, а честь берегиням сповна віддає.
А доля жіноча - безмежнеє поле, як море…
Всього у ній вдосталь на плиннім життєвім шляху:
Кому щастя на трьох, кому радість чи горе,
Або сум, гіркий спомин
червоних гвоздик
на холоднім лютневім снігу.
І не коришся жорстким вітрам,
і не черствієш серцем
до ближніх,
Хрест Господній несеш,
хоч і тяжко буває,- несеш…
Скільки ж сили в руках твоїх теплих і ніжних!
Як старанно й з любов’ю працюєш, і для храму науки
Все, що маєш в душі, Берегине моя,
все сповна віддаєш.
Хай у чистій любові
і ласці родинній
сіяють у всіх Вас світлиці,
Й на святкові столи ляжуть обруси
маминих рук,
Хай в очах доброта,
як зоря заіскриться,
В калинові уста поцілує єдиний коханий,
І ласкаво пригорне
до рідного серця син,донька чи онук.
Анатолій ПОПОВСЬКИЙ,
професор,
доктор філологічних наук.
Залишить свій відгук