Поточний № 20 (1258)

23.05.2019

Шановні читачі! Ми потребуємо вашої підтримки!

Dear readers! We need your support!

А доля жіноча - безмежнеє поле


08.03.2019

З приходом весни раптово розцвітають наші чарівні дівчата, молодіє трояндово жіноцтво й ласкаво усміхається, як вранішнє сонечко. І, нарешті, у березні свято таки ж настає - Ваше свято… І лицарство мужнє вже тут не лукавить, а честь берегиням сповна віддає.
А доля жіноча - безмежнеє поле, як море…
Всього у ній вдосталь на плиннім життєвім шляху:
Кому щастя на трьох, кому радість чи горе,
Або сум, гіркий спомин
червоних гвоздик             
на холоднім лютневім снігу.
І не коришся жорстким вітрам, 
і не черствієш серцем      
до ближніх,
Хрест Господній несеш, 
хоч і тяжко буває,- несеш…
Скільки ж сили в руках твоїх теплих і ніжних!
Як старанно й з любов’ю працюєш, і для храму науки
Все, що маєш в душі, Берегине моя, 
все сповна віддаєш.
Хай у чистій любові 
і ласці родинній 
сіяють у всіх Вас світлиці,
Й на святкові столи ляжуть обруси 
маминих рук,
Хай в очах доброта,        
як зоря заіскриться,
В калинові уста поцілує єдиний коханий,
І ласкаво пригорне          
до рідного серця син,донька чи онук.
Анатолій ПОПОВСЬКИЙ, 
професор, 
доктор філологічних наук.