30.06.2021
Куми сім’ями відпочивають на природі.
– Кумо, трава мокра.
– Зовсім ні, то ви на олів’є сіли.
***
– На цьому фото, куме, мені п’ять років.
– Виходить, лисина у вас була вже тоді?
– Куме, ви фото догори ногами тримаєте.
***
– Куме, як вчиться ваш син?
– Та все краще. Але на батьківські збори я поки що ходжу під псевдонімом.
***
– Кумо, вчора ввечері хтось у мене на городі всю картоплю викопав.
– А може, то студенти?
– Та ні, сліди людські.
***
Були куми на рибалці. А риба ж не дурна – не ловиться. Відкрили пляшку, взяли другу… А тут вже смеркається.
– Куме Йване, от що ви скажете своїй Ганні, коли додому прийдете?
– А-а-а, куме Петре, я їй скажу «Добрий вечір». Все інше вона сама скаже.
– Куме Йване, я бачу, що коли ви з жінкою розмовляєте, то останнє слово за нею…
– Ви не праві, куме Петре. Останнє слово завжди за мною, тільки я не кажу його вголос.
***
Кума Петра обрали депутатом. Кум Петро влаштував на прощання вечірку і запросив до столу свого начальника кума Івана. Пили добре, їли гарно, співали – заслухатися…
– Ой жаль, куме Петре, що ви їдете. Ой, жаль, що ви мене залишаєте…
– То чому ж? – усміхається кум-депутат.
– Ви ж мені були як син рідний, такий же лінивий, нахабний та брехливий… Ой жаль, – каже кум Іван та й додає: – Може, б ви, куме, з собою сина мого взяли?
– Та куди ж? Він же лінивий, нахабний та брехливий? – заникується кум Петро.
– Ой жаль, куме.
– То чому ж?
– Ви ж мені були як син рідний…
Залишить свій відгук