03.09.2020
– Куме, знову наша пошта все переплутала! Наш зоотехнік пише, як він досвід у сусідній області переймає, а штемпель поставили – Бердянськ.
***
Кум Петро і кум Іван сходять на Говерлу. Хочуть стати на вершину першими, дуже поспішають, всіх випередили. Кум Іван став на хиткий камінь, ледве не посунувся вниз.
– Ой, куме Петре, якби я ногу зламав, що б ви зі мною робили? Чи винесли б?
– Та що там ви, куме! Недавно я кабана на полюванні завалив. Майже два центнери! А до машини було з півкілометра. Так я його доніс. Правда, п’ять разів довелося ходити.
***
– Куме, вчора шеф на мене накричав, але я йому дав відсіч.
– Як?
– Я йому сказав, що працюю на півставки, отож, хай кричить на мене на півтону нижче.
***
– Влітку, куме, я не можу працювати через спеку, а взимку – через холод.
– Але ж, куме, надворі осінь. Чому тепер не працюєш?
– Думаю про те, яка була спека і який буде холод…
***
– Куме, куди ви з котом ідете?
– Сторожувати, куме.
– А чому не з собакою?
– Клятий пес всю ніч гавкає, спати не дає.
***
– Куме, що за костюм ви мені пошили? Всі ж сміються.
– О, куме, це моя перша удача. І вам пощастило: раніше ті, кому я шив, плакали.
***
Кум Петро повертається додому – пізно і добряче п’яний.
Відкриває двері. На порозі зустрічає Наталка зі сковородою в руках.
Петро:
– Йди спати, я не голодний.
***
Кум на базарі продає шапку і увесь час неголосно промовляє:
– Ондатра. Недорого. Ондатра. Недорого.
Підходить кум.
– Яка ж то, куме, ондатра. Це ж собака.
– Куме, то ж мого собаку звали Ондатрою.
Залишить свій відгук