15.09.2021
– Куме Петре, оце дивлюся на вас – і очам своїм не вірю! Що ж це ви поливаєте свої помідори та огірочки машинним маслом? Вони ж пропадуть!
– Є, то нічого, куме Іване, хай пропадають – куплю собі ще, на базарі – вдосталь. Зате «шмайсери» не поржавіють…
***
– Чого це ви, куме, вчора з хати вискочили такі червоні, як рак, і такі сердиті?
– Ой, куме, не питайте. Зайшов до хати. Бачу, в ліжку під ковдрою ніби двоє вовтузяться. Я схопив виделку, що під руки попало, штрикнув. Аж тут жінка з кухні: «Іване, там до тебе брат з жінкою приїхав, лягли відпочити…»
***
Приїхав кум Іван з відрядження. Йде додому і зустрів по дорозі кума Петра.
– Куме, ходімо до мене, вип’ємо по чарці.
– Ходімо!
Зайшли в будинок.
На кухні дістали закуску.
– Підіть, куме, в кімнаті на столі пляшку коньяку візьміть.
Кум повертається з пляшкою і з витріщеними очима.
– Куме, там ваша жінка з якимось бахуром на дивані сплять.
– Тихо, куме… То їхня пляшка…
***
Кум Петро і кум Іван дістали десь книжку про біологію і читають її разом:
– Дивіться, – каже кум Петро, – що то за чудеса на тім Божім світі. От, куме Іване, ви умрете, вас поховають, а потім на вашій могилі виросте трава, ту траву з’їсть корова, прийде на моє подвір’я та й лишить там – знаєте що?…
А я вийду з хати та й скажу: «Ой, куме Іване, але ж ви змінилися, дуже змінилися!».
– То ж таке, куме. Але ж і ви можете відійти на той світ. Виросте на вашій могилі трава, корова її з’їсть, йтиме попри моє подвір’я і покладе – знаєте що?
А я вийду з хати і скажу: «Ой, куме Петре, але ж ви чим були – тим й залишилися…»
Залишить свій відгук