19.11.2020
Їдуть два куми в місто на базар, у кожного на підводі по діжці вина. В одного біле, у другого червоне. Кум Іван каже:
– Куме Петре, щось сьогодні холодно, може вип’ємо по склянці. Склянку маю.
– Ні, куме, жінка сказала, щоб усе вино продав і гроші привіз.
– А по якій ціні будеш, куме, продавати?
– Десять гривень за склянку.
– Так продай мені за десять гривень свого червоного.
Випив. Веселіше стало. Бачить те кум Петро. Дістає назад десять гривень.
– Налийте, куме, свого білого.
І так доїхали куми до міста, купуючи один у одного по склянці вина по десять гривень.
Підсумки підбив кум Іван, ховаючи зім’яту десятку у кишеню:
– Кому, куме, розкажеш – не повірять. І напилися вволю, і всього за десять гривень.
***
Приїхали куми до кумів у гості. Три дні гостювали. Четвертого дня домашній кум вранці гукає дітям:
– Прокидайтеся, дітки, цілуйте хресних батьків, вже вони додому збираються.
А кум, позіхаючи:
– Спіть, хрещеники, спіть…
***
Давно це було. Приїхав кум Степан до кума Михайла здалеку возом. Воза у дворі поставив голоблями до дверей хати. Та й загостювався. Одного ранку вийшов кум Михайло, переставив воза голоблями до воріт, думає, що кум побачить і зрозуміє, поїде додому.
Вийшов кум Михайло, побачив те, обняв кума Степана та й каже:
– У нашому краї теж так роблять. Як хочуть, щоб гість ще на місяць залишився, воза голоблями до воріт повертають.
***
– Куме, порадь, що робити, так часто приїздять родичі в гості, що вже сил ніяких немає.
– Куме, все просто. Бідним позич по двісті гривень. А у багатих проси позичити по п’ять тисяч…
Залишить свій відгук