Щочетверга в центрі Царичанки перед обідом людно. Неподалік пам’ятника Кобзарю збираються жителі цибульківського, катеринівського й молодіжнянського країв, чекають маршрутки. З Молодіжного вона ходить раз на тиждень – вранці привозить людей до райцентру, а об одинадцятій вже й назад, такий графік.

ХТО справиться, а хто й ні – нарікає на короткий період перебування в Царичанці пенсіонерка Кладія Забродська з Молодіжного. Тоді доводиться стовбичити край дороги інколи й по кілька годин. Вже з місяць автобус перестав ходити двічі на тиждень, як було. А зараз він – повнісінький… Кому в газове, на субсидію, на «біржу», в податкову, райенерго… Не дай, Боже, хвороби, чим до лікарні в інші дні їхати?
- Вибори пройшли – про все й забули, – пригадує безробітна Людмила Кушнір. – Ніхто нічим не допомагає нашому краю. Руїни на місці колишнього радгоспу ім. Тельмана, як після війни. Дитсадка немає… Хоча б маршрутка двічі на тиждень їздила...
- Вранці не всі люди змогли сісти, - бідкається Раїса Галєй. - Щоб отримати статус безробітного, треба вісім днів поспіль їздити в Царичанку за 28 км! Навіщо? Поряд у Кобеляцькому районі такого немає. Оті 490 гривень, що дають допомоги, якраз і проїздиш… Ще й стажу, спасибі, добавили.
- За села забули, лише пенсійний вік не забули підвищити, - озивається на щемну тему безробітна Галина Будянська з Плавещини. - А де ж той стаж заробити?
- Якби автобус і щодня ходив, я була б не проти… - підтримує медсестра Надія Агєєва з Молодіжнянської амбулаторії. - Хворим з Цибульківки, Плавещини нічим доїхати до амбулаторії, це 15 км, і назад повернутися. У молодіжнянській школі холодно, були уроки по 30 хвилин, зараз по 45, більшість дітей хворіє. Здорова нація, де вона? Мій онук за півтора місяці вчетверте захворів….
Гіркі, що й казати, запитання жителів одного з найвіддаленіших куточків краю. Яким навіть не на щоденну роботу – в центр зайнятості нічим доїхати. Чи в соцзабез, пенсійний, паспортний відділи, райлікарню тощо. За нинішнього м’якого початку зими діти мерзнуть в школі… А мерзнуть – значить хворіють, батьки, якщо працюють, ідуть на лікарняний по догляду і т.п. Подібна «економія» на дитячому здоров’ї виявляється надзвичайно дорогою.
Новопризначеному голові Царичанської райдержадміністрації Дмитру Ковальову переадресовані «Сільськими новинами» запитання жителів Молодіжного вже відомі. Він щойно побував у краї, а тому з відповіддю не забарився:
- Днями додатковий рейс до Молодіжного у вівторок буде запроваджений, люди без тисняви їхатимуть до райцентру. Складніше з температурою в класах – завершується календарний рік, закінчуються обраховані обсяги природного газу, який надається школам за ціною 4,7 грн. за куб.м. Робимо все, щоб діти не мерзли. Щодня відстежуємо дані про температуру у всіх школах Царичанського району. Якнайшвидше необхідно встановлювати електричне опалення. Сподіваюся, це починання підтримають місцеві підприємства, фермери і всі орендарі орних земель.
Певно ж, без цього рішення не обійтися. Добре буде, якщо до електрифікації опалень сільських шкіл долучиться і уряд відповідною програмою.
Надзвичайно дивує збільшення трудового стажу для «мінімалки» і віку виходу на пенсію жінок. І це в той час, коли селянам зараз дуже тяжко знайти роботу.
До речі, ніхто з пенсіонерів Молодіжного навіть не згадав, що вони мають право на щоденний безкоштовний проїзд пасажирським транспортом у межах району. Так самісінько як їхні ровесники в містах. Їм би аби автобус хоча б ходив… Здається, ще попередній уряд збирався провести монетизацію пільг. І діючий заповзявся навести лад у цьому питанні. У своєрідний, щоправда, спосіб. Готується обмеження для сімей, які мають якісні побутові прилади. Тобто замість «монетизації», що було б справедливіше стосовно селян, уряд проводить «ліквідацію». Мовляв, «сімдесят відсотків пільг надається багатим». Поза сумнівом, буває і так. Якщо взяти до уваги останні дослідження ООН, що сьогодні межа бідності у світі дорівнює 14 доларам на добу на людину (приблизно 3600 гривень на місяць), то в Україні, тим паче в селах, багатих людей майже немає.
…Автобус до Молодіжного, повіримо голові Царичанської РДА, таки піде. Як кажуть водії, новий рейс (чи його день) треба «накатати», щоб усі знали, що він є. Будемо сподіватися, що і вся українська влада проїде (хай і не автобусом) до кожного віддаленого села і побачить усю Говерлу сьогоднішніх його проблем. А нам усім, громадянам України, завдяки цьому вдасться «накатати» все, що найдужче турбує зараз - тепло в школах і дитячих садочках, роботу за трудовими книжками, визначену монетизовану частку замість міфічних для селян «пільг» за багаторічну сумлінну працю.

Григорій ДАВИДЕНКО.