Коли ми хочемо сказати про працелюбну, старанну людину, ми порівнюємо її з бджолою. Цей маленький літаючий міні-завод виробляє дуже цінні природні продукти, які не можна підробити. Бджоли чудово чують, бачать, відчувають зміни погоди, орієнтуються і мають прекрасну пам'ять. Щодо їхнього інтелекту, то тут годі й сперечатися. Бджоли між собою спілкуються, виконують, як і люди, свої пісні й танці. Зокрема, матка, коли перед роїнням схудне, дуже гарно співає.
Всі поточні справи чітко розмежовані: є розвідниці, годувальниці, прибиральниці, охоронці, санітари, водоноси і медичний персонал, а також збиральниці нектару і пилку.

МЕДОНОСНІ БДЖОЛИ як вид, за науковими висновками, існують на планеті понад 50 мільйонів років і за цей час пережили неймовірну кількість природних катаклізмів, які впливали на їх еволюцію. Як ніякий інший поширений і відомий людям біологічний вид на Землі, медоносна бджола пристосувалася виживати (само- зберігатися) у найскладніших, найекстремальніших умовах. З народної легенди бджола – то кров Спасителя. Якось наш Спаситель, мандруючи зі своїм учнем Петром по землі, випадково поранив собі руку. З рани вийшла краплинка крові. Однак кров Спасителя не могла впасти на грішну землю. Від погляду Христа крапелька застигла і перетворилася на прекрасну комаху, яка, злетівши з руки, сіла на найближчу квітку, шукаючи собі поживу.
«Поглянь, Петре, - сказав Спаситель, ця маленька істота - бджола. Вона вироблятиме віск, без якого не обійдеться жодне церковне богослужіння, і з її допомогою багато рослин продовжуватимуть своє життя на землі!». Ісус Христос з Петром помандрували далі, а бджола поселилася в дуплі дерева, народивши собі подібних. Вона приносила користь своєю працею всім, хто був навколо неї, нікому не завдаючи шкоди та радіючи з того, хто Христос, творець, подарував всі квіти землі.
Однак не такою вже й довгою була її радість. Якось її посестри, залетівши далі, почули невтішну новину: їх творця люди хочуть розіп’яти на хресті, і, звичайно ж, треба було поспішати йому на допомогу. А в цей час цигану-ковалю ті, що розпинали, замовили зробити п’ять цвяхів, щоб забити їх у руки, ноги та серце Спасителя. Циган, виконавши замовлення, приніс цвяхи на Голгофу й забив їх тільки чотири – в руки і ноги, а п’ятий сховав. Так він зробив для того, щоб Ісус воскрес, у що циган вірив. Але ті, що розпинали, помітили обман цигана і вчинили йому допит. Циган став клястися й божитися, що забив п’ятий цвях, молячи Бога про захист. У цей час бджола, яка прилетіла зі своїми посестрами на допомогу Христу, сіла йому на груди. Циган, розносячи в думках хвалу Бога, показав на неї і мовив: «Он той цвях, якого я забив, а ви не вірите мені». Так бджола зменшила муки, які мав терпіти творець. І за це Господь заборонив людям вбивати її, вона стала священною комахою, мирно працюючи і приносячи всім тільки користь.
Але не дрімав ворог Христа. Він почав юдити бджолу, що, мовляв, вона нікому не приносить ніякої шкоди, а людина забирає плоди її праці – мед та віск, руйнує її житло. Довго опиралася бджола ворогові Христа, однак не витримала і полетіла до Спасителя. «Господи, - сказала вона,- я та мої посестри тяжко працюємо, а приходить людина і забирає нашу працю, руйнує наше житло. Зроби так, щоб помирав кожен, кого я вжалю». Розгнівався Христос і відповів: «То нехай краще ти помреш…» Зрозуміла бджола, що не потрібно було слухати «нашіптувань» злого, але було вже пізно, змінити нічого не можна.
З цього часу і живе бджола, збираючи мед та роблячи віск, нікому не завдаючи ніякої шкоди: ні травинці, ні билинці, ні тварині, ні людині,- облітаючи щоденно всю красу, яку створив Господь. Але коли хтось хоче забрати плоди її праці, вона, захищаючи їх, жалить кривдника, але сама при цьому гине. Бджілка воістину Божа комаха. Тисячі різних тварин упродовж багатовікової історії приносили люди в жертву різним богам. Але лише одна бджілка віддає на вівтар не тіло - плоть свою, не кров, а плоди власної невтомної праці.
Горять, палахкотять біля ікони свічки благовонні, тихо скапує з них віск, бджілками добутий. Коли б ми були більш уважними та розуміли мову речей, чимало б нам тоненька воскова свічка розповіла…Приміром, про те, яким би не видався рік – врожайним чи ні, - воску для свічок на всі Божі храми завше вистачало.
Основне призначення бджіл у цьому світі – запилення сільськогосподарських культур. Значення цього фактору домінуюче, адже одну третину продуктів споживання людина отримує за допомогою бджіл. Від цих трудівниць цілком залежить м'ясо-молочне виробництво. У результаті запилення бджілками конюшини, люцерни та інших ентомофільних сільськогосподарських культур врожайність їх збільшується на 40-100%, а вартість додатково отриманої продукції рослинництва перевищує вартість від реалізованої продукції бджільництва більше ніж у 20 разів. Робота із запилення, яку виконує медоносна бджілка під час збору пилку і нектару, значною мірою сприяє одержанню урожайності ягід і плодів у садах, овочів і насіння на городах, а також дерев і кущів, які використовують у штучних посадках. Замінити перехресне запилення квітів підживленням, зрошенням або засобами агротехніки неможливо. Отже, збільшення виробництва меду обов’язково тягне за собою збільшення виробництва насіння. Роботу бджілок із запилення в структурі світового сільського виробництва оцінюють у 153 млрд. доларів США, в Європі в 14,5 млрд. євро. А скільки користі має від невтомної селянин? Хто ж, як не вона, захищає сади, поля, ліси, діброви? І за те, що щедро врожаїться наша українська нива, маємо низько вклонитись золотокрилій бджілці, шанувати її. Бджілки в нашій країні забезпечують запилення близько 4 млн. га посівів с/г культур. За літературними даними, протягом одного теплого дня в штаті Нью-Йорк медоносні і дикі бджоли здатні запилити 1 000 000 000 000 квіток. Навіть при застосуванні найпередовішої технології людина не спроможна досягнути таких фантастичних результатів у запиленні рослин.
У нашій країні робота бджіл із запилення з організацією декількох перевезень пасік переважно пов’язана тільки з одержанням меду, бджолиного обніжжя, прополісу і воску. При цьому основний дохід одержують від реалізації меду. У країнах Європи, США і Китаї дохід бджільництва від запилення с/г культур перевищує на 60% дохід від одержаної медопродукції.
Однак, на превеликий жаль, у нас не приділяється цьому значення. Тому варто ще раз нагадати: бджоли запилюють 85-90% квіток і лише 10-15% - інші комахи. Збираючи з квітів і листя різних рослин корм, бджоли переробляють віск, бджолину отруту, маточне молочко, які використовуються у харчуванні і лікуванні людей, парфумерії, авіації, радіотехнічній, металургійній, автомобільній промисловості, оптиці тощо.
Ото така Божа комаха, ратайка мала, що оздоровлює людину, додає їй сил і наснаги, веселить своїм гомоном увесь Божий світ, дарує нам щасливі миттєвості спілкування з матінкою-природою. А ще бджілка слугує нам еталоном чистоти і гармонії, доброї господині у своїй хатинці (вулику), яку завзято боронить від ворогів, часто ціною свого життя.
Бджолярі, закохавшись у Божу комашку, до кінця свого життя докладають багато зусиль, щоб бути поруч з бджілкою і при нагоді допомагати одне одному. Бджільництво має велике значення для держави, а отже, потребує і державної підтримки. На жаль, дійової, практичної підтримки поки що немає.
Мало пропагується ця справа у школах, засобах масової інформації, чомусь в більшості районів добровільні товариства пасічників не працюють, і пасічникам немає де разом зустрітись, поспілкуватись, поділитись досвідом, новинками, обговорити проблеми в бджільництві і шляхи їх подолання.
Населення України достатньо не проінформовано про значення і важливість бджіл і продуктів бджільництва у житті людини.
По радіо і телебаченню якої тільки реклами не почуєш і не побачиш: від їжі для котів і собак до дуже інтимних жіночих аксесуарів. А от про бджілок, які приносять скільки користі, чомусь немає нічого. У районних центрах, як гриби після дощу, розростаються нові служби й установи з роздутими штатами. Тільки в них, на жаль, не видно нічого, пов’язаного з бджільництвом. Розвалилося навіть і те, що раніше було створене на громадських засадах. Хочеться сподіватися, що врешті-решт бджільництво в Україні займе те місце, на яке воно по праву заслуговує.
Працюючи сорок сім років в ветеринарії, з них п’ять років - головним лікарем ветеринарної медицини району, я так в лексиконі керівництва району, навіть агронома, не почув слова «бджола». А скільки доводиться принижуватися при кочівлі бджілок, знає тільки пасічник.
Про те, як бджоли допомагали людям, ходять легенди.
Виявляється, що не тільки голуби, а й бджоли здатні переносити поштові послання. Ще на початку нинішнього століття французький пасічник з допомогою своїх бджіл надіслав листа приятелю, котрий жив за п’ять кілометрів від нього. Листи були написані на цигарковому папері.
У критичні моменти воєнних лихоліть бджоли допомагали вистояти і відігнати ворогів. Так, оборонці фортеці Таїли обсипали нападників іспанців роями бджіл, і таким чином захистили фортецю. Свого часу і полководець Амурат припинив облогу грецької Альби, коли його воїнів обкидали розлюченими бджолами.
Іншого разу на морі 50 піратів, які були на кораблі, перемогли 600 турків, які пливли на галері. Кинувши на судно вулики з бджолами, пірати, захищені від бджіл масками, захопили галеру.
Бджіл як зброю використали і під час першої світової війни («Крестьянская сельськохозяйственная техническая газета», 14 березня 1915р.) німці проти англійців: вони сховали на доріжках поміж кущів багато кошиків з бджолами, до кришок кожного кошика були протягнуті і прив’язані мотузочки.
Англійці, які наступали і пробиралися через кущі, зачіпляли мотузочки ногами і відкривали кошики. Стривожені бджоли накидалися на англійських солдатів і жалили їх. Солдати із запухлими очима і руками не могли ні бачити, ні тримати гвинтівок. Атака не відбулася. Бджоли виявилися сильнішими. Німці використали природну нетерпимість і злість бджіл проти людей, які швидко рухаються, махають руками і до того ж дуже сильно пахнуть потом.
Використовували бджіл і як розвідників: прив’язували до їх черевця шовкові ниточки – червоними позначали піхоту, синіми – кавалерію, а зеленими – артилерію противника. Бджоли перелітали лінію фронту, повертаючись до свого вулика, і приносили розвідувальну інформацію.
Не одне покоління письменників, поетів, художників захоплювалися бджілкою і традиційним образом пасічника – найповажнішої особи в селі.
Питання важливості збереження бджіл актуальне не тільки в Україні, а й в усьому світі, адже бджілка – це символ довголіття, вона прикрашає природу, покращує її екологію, допомагає людині поліпшити своє здоров’я. Якщо ми всі будемо берегти бджілку, то, можливо, і не збудеться пророкування знаменитої болгарської віщунки Ванги про близькі часи загибелі бджоли на планеті. Якщо це станеться, пізно буде замислюватися над тим, до чого ж це ми довели природу.
Один старий пасічник сказав: «Всі біди в бджільництві від людини». Думаю, з цим важко не погодитись. Скільки отрути, скільки штучного походження рослин, матеріалів оточує в наш час маленьких Божих створінь. Скільки?! Такого шквалу випробувань вони не знали впродовж мільйонів років свого життя на Землі. Тому бджілки гинуть масово майже в усіх державах. І ми цього не можемо ніяк зупинити. Ми усе шукаємо? Причину бід шукаємо. А коли загинуть бджілки, то загинуть і люди (так говорила болгарська провидиця Ванга). І це правда, з комах–запилювачів залишились бджілки. Решту вже винищили. Не буде запилювачів квіток рослин – не стане 30-50% рослинного корму для тварин і людей. Тож хочеш жити – бережи Божу комаху – Бджілку! Адже не підлягає сумніву істина: «Виживе бджілка – виживе і людина, виживе позначена тавром Чорнобиля наша багатостраждальна мати-Україна!
Недаремно є такі приповідки:
- За бджолою підеш – приведе тебе до меду, а за жуком підеш – приведе тебе до гною.
- Не той друг, що медом маже, а той, що правду каже.

Андрій ДРОФА, лікар ветеринарної медицини, пасічник, пенсіонер.
сел.Петриківка, Дніпропетровська обл.