Справжній Майдан бджолярів пройшов позавчора в Царичанці. Близько 60 жителів краю відстоювали свої професійні права. Пасічників неабияк обурив факт завезення більше тисячі бджолосімей (за іншими даними – біля двох тисяч – прим. авт.) в Дубки, до підніжжя Калитви, це окраїна густозаселеного Глинища в селищі.

НА ЗУСТРІЧІ в райдержадміністрації за участі представників влади, Національної поліції, санітарної та ветеринарної служб району відбулося бурхливе обговорення надзвичайної події. Першим надали слово підполковнику запасу Віктору Житнику:

- Живу поруч з Дубками. Біля нової грандіозної пасіки неможливо пройти по дорозі – бджоли жалять, ніяк провести навіть козу чи овечку… Зазнали укусів Анатолій Кошман з трирічним сином, онуки Степана Ратушненка, та й ми з дружиню Галиною Олександрівною не минули цих «гостинців». Є ж люди, для яких і один укус може бути смертельним. Вулики почали завозити увечері 7 травня величезними фурами, дорога пошкоджена, по горі їздять карами. Я теж тримаю кілька сімей, але їхні бджоли наших просто виб’ють, щоб забрати корм. Вони вже шукають воду в селищі, п’ють навіть з калюж… Потрібно змусити непрошених гостей негайно вивезти пасіку. Сусіди вже зібрали ось підписи про загрози своєму життю, передаю їх поліції.

На зустріч прибуло чимало молоді, яка одностайно підтримала ветерана. Зокрема новообраний голова Спілки бджолярів Царичанського району Анатолій Бондар з Царичанки заявив:

- Для багатьох із нас бджільництво - спосіб виживання в цей скрутний час. Щороку місцеві пасіки потроху збільшуються, через безробіття все більше людей пасічникує, тож ми й так ледь вміщуємося з вуликами на наших природних угіддях. Такі потужні гості-промисловики Царичанському району однозначно не потрібні.

Справді, в районі немає проблем із запиленням садів та сільгоспкультур, для цього агрономи місцевих господарств запрошують тутешніх пасічників. Власники пасік намагаються скупчувати їх, як рекомендують науковці, на одному точку не більше 40-50 бджолородин. А зібрати в одному місці понад тисячу сімей – це неприродно! На цьому та правових аспектах незаконної кочівлі наголосив голова китайгородського осередку Спілки пасічників України Юрій Мосійчук:

- Ще 2002 року Міністерство екології та природних ресурсів України передало Китайгородській сільській раді, у віданні якої знаходиться заповідне урочище Калитва, «Охоронне зобов’язання». Ось цей документ, яким на горі заборонено будь-що робити - різати дерева, витоптувати трави, їздити по ній транспортом… Друге порушення в тому, що кочові пасіки згідно з «Наказом головного Державного інспектора ветеринарної медицини П. Вербицького № 131 51/22 від 12 лютого 2001 року», зареєстрованому в Мін’юсті, забороняється ставити ближче 3-5 кілометрів від місцевих пасік, щоб завадити поширенню інфекційних хвороб. По-третє, дозвіл на встановлення кочової пасіки має дати місцевий осередок бджолярів та Державна ветеринарна служба. Ще одне – акація на Калитві вже кілька років хворіє, істотно знизився рівень ґрунтових вод, верхівки дерев засохли. Та ще й випиляно на паливо чимало дерев. Відтак нектаропродуктивність заповідного урочища суттєво погіршилася. За цих правових та природних підстав «вантажити» Калитву приїжджими пасіками-гігантами є злочином перед природою і місцевими бджолярами.

Однозначний висновок зустрічі був зрозумілий усім. Друга її половина, не менш бурхлива, пройшла поблизу незаконної кочової пасіки. Практично всі Дубки заставлені піддонами по 6 вуликів на кожному, для цього вирізані кущі і дрібні дерева заповідної зони. Працює кілька привезених бджолярів, а по вулиці неможливо пройти без ризику бути ужаленим… Ось що повідомив представник цієї організації, яку відмовився назвати, Віталій:

- У нас приватна фірма, ставимо пасіки в Дніпропетровській, Полтавській та Сумській областях. Дозволів на встановлення вуликів у Царичанці немає, але наші бджоли здорові, є ветеринарний паспорт. Протести місцевих бджолярів я зрозумів, сам пасічникую, але швидко вивезти вулики звідси не можемо. Треба знати – куди? Необхідно працювати над логістикою, замовляти автомобілі. А кари в нас тут, на орендованій сільській садибі.

Відкритим залишилося питання – хто ж дав дозвіл на встановлення такої величезної пасіки? Якщо припустити, що не давав ніхто, то виходить, що міські бізнесмени плювати хотіли на всі українські закони та інструкції і навально атакують сільські райони задля власного зиску у бджолярській справі… Що ж тоді робити селянам, які люблять пасічникувати і роками займаються цією вельми непростою справою, у якій давно усталені писані і неписані закони і правила? Вочевидь, терпінню людей вже настає край…

Наприкінці голова Царичанської РДА Сергій Турський запевнив усіх, що райдержадміністрація не давала згоди на встановлення пасіки, і з огляду на пряму загрозу життю людей та порушення правил кочівлі запропонував Віталію вивезти її через два дні в Залелію, до межі з Полтавщиною. Так і поклали зробити. Бджолярі домовилися зустрітися під Калитвою 13 травня і перевірити, чи дотримуються гості угоди.

На жаль, надзвичайна подія в Царичанці непоодинока. Ось що повідомив «Сільським новинам» голова Дніпропетровської обласної організації Спілки бджолярів України Сергій Староконь:

- Про царичанські події вже знаю. Щойно телефонували з Новомосковського та Синельниківського районів, де заплановані подібні кочові «диверсії». Що привозять до нас – невідомо. Добром це не закінчиться, може бути накладений карантин на район чи навіть на всю область. У суботу, 14 травня, в Києві пройде наш з’їзд, де буде затверджений новий статут Спілки бджолярів. Сподіваюся, що і оновлений «Закон про бджільництво» дасть змогу суттєво карати порушників кочівлі пасік, тих, хто випилює медоноси й інші дерева, закріпить права місцевих пасічних громад.

Сподіватимемося, що так і буде, і бджолярі гарячої пори не втрачатимуть надаремне дорогоцінний час. Адже пасіка для селянина, як каже майстер цієї непростої справи Микола Дерун з Селянівки, то вічна робота…

Григорій ДАВИДЕНКО. Дніпропетровська область.