Прополіс – духмяна природна речовина зі стійким і дуже приємним бальзамічним запахом. Одним із перших звернув увагу на прополіс давньогрецький філософ Аристотель. Щоб спостерігати за роботою бджіл, він сконструював вулик зі скла. Бджілки швидко обліпили стінки темно-коричневою масою, яку невдовзі стали називати прополісом.
УЖЕ у ті часи люди намагалися розгадати таємниці походження бджолиного клею. З цього приводу вели жваву дискусію письменники Пліній і Діоскорд, Гален і Варрон, вивчав його лікувальні властивості знаменитий Авіценна. У своєму творі «Канони лікувальної науки» він писав, що чорний віск, тобто прополіс «має властивість витягувати залишки стріл і скіпок, він розширює, очищує і швидко пом‘якшує ушкоджені тканини…»
З лікувальною метою прополіс частіше використовують у формі спиртового екстракту водної витяжки або прополісового масла.
У домашніх умовах спиртовий екстракт прополісу необхідно готувати так. Взяти 20 г подрібненого і очищеного від механічних домішок прополісу, покласти у пляшку з темного скла, залити 100 мл 96% спирту, закрити корком і настоювати у темному місці за кімнатної температури 3-7 днів, періодично струшуючи. Потім профільтрувати у скляну тару, закрити щільно пробкою і зберігати у темному прохолодному місці.
Наукові дослідження і клінічні випробування, які детально висвітлені в літературі з апітерапії, засвідчують, що прополіс у нативному стані під час лікування виразки шлунку та дванадцятипалої кишки діє результативно. Лікарі рекомендують застосовувати при цих хворобах спиртовий екстракт з молоком або зі шматочком чорного хліба (на шматочок хліба – 15 крапель, запивають невеликою кількістю молока). На воді спиртовий екстракт приймати не варто, прополіс осідає на стінках посуду і в шлунок потрапляє дуже незначна його частина.
Якщо виразку шлунка лікувати медикаментозно, то спочатку прополіс можна застосовувати у формі водної витяжки. Готують її так: 100 г чистого подрібненого прополісу заливають 400 г дистильованої води, нагрівають у емальованому посуді до 70оС (не до кипіння!) і впродовж 40-50 хв. добре вимішують фарфоровим або скляним пестиком. Потім витяжку охолоджують (віск застигне зверху на воді) і фільтрують через два шари марлі. Прополіс у воді не розчинається, але під час нагрівання та витяжки необхідні лікувальні складові (смоли, бальзами, флавоноїди, мінеральні речовини тощо) екстрагуються, і витяжка набуває лікувальних властивостей. На колір витяжка буде темно- або світло-коричневою, зеленуватою або світло-жовтою, а на смак – кислувато-терпкою. Вживати таку витяжку по 1 ст. ложці тричі на день за годину до їди, не розбавляючи або з кип‘яченою водою (1:3). Оскільки витяжка має кислувато-терпкий смак, то в цю дозу можна додати меду за смаком. Під час першого прийому може бути незначний біль у шлунку, який згодом минає. Термін лікування – 1 місяць, перерва 10 днів і знову півмісяця лікування, після якого бажано пройти обстеження. Якщо все гаразд, то з профілактичною метою таке лікування можна повторити через рік.
Практика показує, що під час лікування виразки шлунку чи дванадцятипалої кишки прополісом треба не вживати спиртних напоїв, подразнюючих страв, цибулі, часнику, перцю, смаженого м‘яса, картоплі, а також щойно спеченого хліба.
Сфера застосування прополісу в народній і науковій медицині дуже велика і різноманітна. Його перевага стосовно інших лікарських препаратів полягає в тому, що він нешкідливий для організму й може бути використаний як самостійний лікувальний засіб, так і в різних комбінаціях з іншими препаратами. Учені відзначають, що прополіс, як біостимулятор може бути рекомендований і для здорових людей, тому що знімає втому, підвищує працездатність.
При захворюваннях шлунково-кишкового тракту можна застосовувати прополісне масло: 10-15 г подрібненого прополісу змішують зі 100 г розігрітого на водяній бані несоленого масла. Суміш гріють на водяній бані 5-10 хв. (не кип‘ятити), постійно помішуючи, фільтрують у теплому стані крізь марлю (один шар). Вживають тричі на день до їди. Тривалість курсу – 20 днів. При захворюваннях печінки таке масло приймати не рекомендують.
Приготовану на маслі 10-15% прополісну мазь рекомендують вживати внутрішньо при запаленні легень, ангіні та навіть при комплексному лікуванні туберкульозу по 1 ч. ложці 2-3 рази на день за годину-півтори до їди або 1,5 год. після їди з теплим молоком. Курс лікування при туберкульозі – по 2 місяці з перервами на 2-3 тижні. З кожним курсом кількість прополісу збільшують на 5 г і доводять до максимуму – 30 г.
Позитивний лікувальний ефект одержали при лікуванні прополісом різних захворювань очей. Так, свіжі рани рогівки ока при застосуванні прополісу на вазеліновому маслі епітелізуються на 2-3-ю добу, термічні опіки – на 10-16 добу. А 10% прополісно-спиртова настойка є більш ефективною при лікуванні рваних, інфікованих ран шкіри повік.
Усі компоненти прополісу бджоли перетворюють за своєю, тільки їм відомою технологією в біологічно активний комплекс. Науковці доводять, що спирти, розчиняючи компоненти прополісу, знижують його лікувальні властивості. Навіть маючи міцні та здорові зуби, людина не зможе подрібнити прополіс на мікрошматочки, як бджілка. Але за допомогою побутових подрібнювальних пристроїв це можна зробити не гірше за бджолу.
На курс лікування беруть: 250 г гречки, 250 г подрібнених ядер волоських гріхів, 250 г травневого меду і 50 г натурального прополісу. Сухим розчином у цій композиції є гречка (крупа). Охолоджений прополіс труть на дрібній терці, змішують з гречкою і отриману суміш розмелюють на кавомолці. Після розмолу отримують прополісоване гречане борошно, тобто сухий розчин прополісу в гречці. Кожна частинка отриманого борошна вкрита мікрочастинками прополісу. Борошно просівають крізь сито, а що залишилося на ситі, повторно розмалюють та змішують з основною масою. Просіяне борошно змішують з рідким медом. Додають подрібнені на м‘ясорубці ядра горіхів. Вживають лікувальну пасту двічі на день по десертній ложці зранку натщесерце та ввечері перед сном. Пасту тримають у роті як льодяник, її не ковтають, а смокчуть. Тримаючи пасту в роті, через кілька хвилин ви відчуваєте її характерний «палаючий» смак.
Замість гречки, яка покращує показник гемоглобіну, можна використовувати насіння інших рослин, що мають лікувальні властивості. Наприклад, люцерни (від діабету), гарбуза, розторопші, коріандру, петрушки тощо. Людям, які мають проблеми з регенерацією хрящів, варто (на думку Наталії Земної) вживати борошно з пшона, як сухий розчинник для прополісу. Я цю пасту вживав цього року вперше. Про результати говорити ще рано. Але ті, хто вживав її раніше, результатами задоволені. Смачно, корисно, позбулися захворювань печінки, оперізуючих лишаїв та герпесу, оздоровили ротову порожнину, підлікували поліартрит, забули про простуди.
Незважаючи на те, що прополіс не можна вважати універсальним засобом від усіх бід, він найсильніший природний антибіотик, що не завдає шкоди здоров‘ю людини. Він ефективний у багатьох випадках, коли класичні методи лікування безсилі.

Андрій ДРОФА, лікар ветеринарної медицини, пенсіонер, пасічник.