КАЛИНА щедро оспівана народом. Вона гарна у всі пори року: навесні оздоблена квітками, восени і взимку - червоними ягодами. Краса калини порівнюється з дівочою вродою.
Належить до родини жимолостевих. Відома своїми цілющими властивостями. Плоди її містять цукри, пектинові, дубильні, танінові та барвні речовини, вітаміни С, Р і В, органічні кислоти.
Одна із особливих рис калини: її ягоди від морозу стають смачнішими, не втрачають своїх властивостей - ні харчових, ні лікувальних. Мерзлі, вони місяцями зберігаються. Тож, зібравши врожай восени, пучки кетягів вивішують під стріхою хати, на горищі або в коморі.
Калину широко використовують у народній медицині. Вона «виганяє» з хати чимало недугів: запалення верхніх дихальних шляхів, золотуху в дітей, гіпертонію та багато інших захворювань. Використовуються не лише ягоди, а й листя, пагони, кора, практично - вся рослина.
Висаджувати калину рекомендується після глибокого перекопування ґрунту на 25-30 см. Схема садіння 4 х 1,5 м. На сьомий рік після садіння одержують 25-35 кг ягід з куща.
У ґрунт під калину вносять 5-6 кг органічних добрив та 30 г суперфосфату і 15 г калійної солі на 1 кв. м.
Плоди калини утворюються на однорічних пагонах, тому під час обрізування видаляють зайві пагони, залишаючи 6-7 основних.
Калина невибаглива до умов вирощування, може рости на малородючих ґрунтах, зимостійка, витривала до тіні.
Розмножують калину насінням, живцями та поділом куща. У любительському садівництві найкраще розмножувати поділом куща або відсадками. З одного куща одержують до 50-60 однорічних відсадків заввишки 40-80 см.