Поточний № 45 (1283)

15.11.2019

Шановні читачі! Ми потребуємо вашої підтримки!

Dear readers! We need your support!

Бити чи не бити?


13.02.2013

Історія парламентаризму в Україні налічує вже не один випадок перетворення трибуни для виступів на примітивний боксерський ринг. В тому числі і в нинішньому скликанні. Причому ринг без правил, де роблять речі неймовірні для «людини розумної». Де лежачого несамовито б’ють ногами… Вочевидь, не для таких дикунських «вибриків» українські виборці надали кредит довіри своїй політичній силі. Нам усім від цього «боксу» нічого доброго, окрім огидного видовища та ще плати за потрощені меблі, немає...

КАМЕНЕМ спотикання нинішньої сесії стало небажання опозиції миритися із порушеннями Конституції України, що були «нормою» попереднього скликання. Тобто голосування кількох «піаністів» за помахом «чарівної палички» «за себе і всіх хлопців», які «не зволили» стати до праці. Які десь далеко-далеко відпочивають на теплих курортах. Чи розвивають… власний бізнес.
Між тим припинити порушення процедури голосування змушує Україну вже і Європа. Бо Європейський суд з прав людини своїм рішенням від 9 січня 2013 року визнав незаконним звільнення з посади колишнього судді Верховного Суду України Олександра Волкова. Саме на підставі й того, що голосування за звільнення у Верховній Раді відбулися чужими картками. З цього погляду усі рішення попередньої ВР фактично є нелегітимними, бо належного кворуму там не було. Наполягаючи на «продовженні бенкету» сьогодні, тобто голосування у «звичний» спосіб, депутатська більшість завчасно позбавляє майбутні закони правового фундаменту. Тож нащо ризикувати роботою цілої державної установи, до того ж вельми недешевої для платників податків? А чи не легше за прогули позбавити мандатів парламентських дармоїдів? Це діюча стаття Кодексу законів про працю України, яку застосовують до працівників-порушників.
Іще одне. Вирішуючи «бити чи не бити», тобто чи застосовувати грубу фізичну силу для розблокування парламентського процесу, законодавці не повинні забувати, що мимоволі вони є вихователями молоді нації. Якщо таке дозволяють собі держчиновники найвищого рангу, то як вимагати законослухняності від рангів нижчих.
Надто болісним фактом «недопеченості» нових українських законів стало повідомлення тиждень тому голови ветеранської організації Цибульківської сільради Олександра Демченка у раді ветеранів Царичанського району. Найстаріша жителька Приорілля з Єгориного майже 103-річна Варвара Степанівна Ніколенко, яка перебувала під наглядом лікарів і добрим домашнім доглядом, померла 23 листопада 2012 року. Її тіло, всупереч проханням рідних, було направлене… на патологоанатомічний розтин! Ця новина шокувала усіх присутніх, в тому числі в. о. голови Царичанської РДА Олексія Гребенюка.
І останнє. Парламентські бої дають «зелене світло» бійкам на виборчих дільницях, округах і т. п. А найстрашніше, що українське «бити чи не бити?» може почати вирішувати увесь український люд…

Григорій ДАВИДЕНКО.