Про поневіряння колишнього колгоспника Івана Смика з Кравцівки Царичанського району, що на Дніпропетровщині, якому в трудовій книжці записи зробили зі скороченнями, йшла мова у статті «Знак тотожності» («Сільські новини» від 7 квітня 2011 року). Як з’ясувалося, ця «довгограюча» пенсійна історія нещодавно завершилася, до того ж щасливо для Івана Олексійовича. Тоді ж у квітні він звернувся з адміністративним позовом до Царичанського районного суду з проханням: скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в Царичанському районі про відмову в призначенні пенсії, обчислити трудовий стаж згідно із записами трудової і призначити пенсію на пільгових умовах. Бо має те, що вимагає п. «в» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» - 20 років роботи трактористом, більше 25 років загального стажу і 55-річний вік.
Четвертого травня 2011 року Царичанський районний суд під головуванням судді Бориса Сороки знаки тотожності в трудовій книжці Івана Смика визнав роками роботи трактористом, а його позов задовольнив. Та УПФУ в Царичанському районі не погодилося і подало апеляційну скаргу… Але Апеляційний суд Дніпропетровської області 29 вересня 2011 р. встановив, що «висновки ПФ ґрунтуються на неправильному трактуванні правових норм» і залишив рішення суду першої інстанції без змін. Тож наприкінці липня довгоочікувану з січня 2009-го пенсію колишньому трактористу колгоспу імені Шевченка таки нарахували і видали.
- Терпіння і труд все перетруть, - напівжартома пояснив читачам «Сільських новин» свою перемогу у суді Іван Олексійович. – Скільки голову морочили, спасибі адвокату з Царичанки, без нього я б навряд чи щось зумів довести…
Що ж, видно, недарма наш Тарас Шевченко сказав: « Борітеся – поборете, вам Бог помагає…» Навіть тоді, коли ця боротьба триває протягом двох з половиною років.

Григорій ДАВИДЕНКО.