Легендарний Покровський край є найвіддаленішим південно-східним тереном Дніпропетровщини, який своїми землями межує з Донецькою та Запорізькою областями. Та неординарний географічний фактор дає прийнятну для місцевих жителів обставину - тут діє найбільше у Дніпропетровщині базових господарств. У Березівській сільській раді, до якої належать Калинівка, Новомиколаївка, Запорізьке, Новопетрівське та Березове, це товариство з обмеженою відповідальністю «Маяк». Про те, як в непрості часи реформування воно вистояло і зберегло свій найбільший потенціал – досвідчених працівників - «розповідає його директор, кавалер орденів «Знак Пошани» та «За заслуги» ІІІ ступеня Федір Сергієнко:

- Коли перестали існувати колгоспи, мені незрозуміло було – куди подітися людям? У дореформений час я пройшов трудовий шлях від електрика, скотаря до заступника голови колгоспу, тому добре розумів усі тривоги земляків. Ми ж знаходимося в глибинці, у точці, де півень на три області співає… До Гуляйполя і Покровського – 45 кілометрів, до Новоcілківки, райцентру Донецької області – 35 км. А найближчий обласний центр, Запоріжжя, за 90 кілометрів, Дніпропетровськ майже вдвічі далі, а Донецьк трохи ближче за нього… Тобто знайти роботу десь в іншому місці дуже важко. Через це не можна було різко змінювати колгоспну систему господарювання, люди б нас не зрозуміли. Непросто це було зробити, та все ж зберегли тваринництво, утримуємо 550 голів свиней, причому на їхню годівлю йдуть виключно натуральні корми. Маємо двісті корів «маяківської» породи – це голштинізована червона степова, щодоби здаємо біля чотирьох тонн молока за ціною 4 гривні 60 копійок за літр, а це завжди «живі» гроші. До речі, холодильну установку нам надали партнери із Запорізької області. Ще утримуємо 70 нетелів, щороку від ста корів маємо 100 телят, є кормова база. Купили міксер-кормороздавач, змішуємо солому, силос, сіно, добавляємо фураж і згодовуємо.

Із шести з половиною тисяч гектарів орних земель колишнього колгоспу нашому товариству люди довірили чотири тисячі гектарів земельних паїв, на них працює біля 150 чоловік. Господарство гордиться своїми тваринниками, водіями, є вправні механізатори – Віталій Коровніков, Євген Попов, Юрій Трубніков, Володимир Яровий, брати Євген та Олексій Мелащенки, Віктор Зіненко, учасник бойових дій в зоні АТО Олександр Староконь та інші майстри своєї справи. Вирощуємо традиційні для Степу культури – озиму пшеницю, яка дала по 45 центнерів з гектара (на парах було і по 68 центнерів), озимий ячмінь, якого зібрали по 33 центнери на круг, не підвів і сонях – 25 центнерів. Пшеницю висіваємо свою, а елітне насіння купуємо у господарстві «Славутич». Для годівлі худоби вирощуємо кукурудзу, люцерну, еспарцет. Прикро, що практично впродовж трьох місяців немає дощу, та все ж засіяли 1358 га озимої пшениці та 196 гектарів озимого ячменю. Традиційно на пару отримуємо гарні сходи озимини, і тепер на 600-х гектарах вони є. Інше зерно лежить в сухій землі, цей агротехнічний прийом доводиться часто застосовувати. Тепер вся надія на листопадові дощі.

- Федоре Герасимовичу, коли в українському селі було найскладніше працювати і коли – найлегше?

- Працювати на землі завжди нелегко. Наш дніпропетровський класик української літератури Олесь Гончар дуже влучно сказав: «Робота на землі легкою не буває». Це так і є у всі часи, така наша селянська доля. Приємно було, коли у вісімдесятих роках господарство розширювалося, будувалися дороги і житло для молодих працівників. Такі ж відчуття були і 2001-го, коли на другий рік роботи товариства купили першого комбайна «Славутич», пізніше трактор «МТЗ» тощо. Згодом придбали два «Джон Діри» і два «Клааси», є нові сівалки. У минулому і в цьому році відремонтували два корівники, поставили там молокопроводи.

- Які заходи допомагають стабільності трудового колективу, зберігають довіру орендодавців?

- Секрет успіху «Маяка» - в його людях, у їхньому доброму ставленні до своїх професійних обов’язків. Усі наші працівники мають трудові книжки і зайняті повний календарний рік, на біржу праці взимку нікого не посилаємо. Є різноманітні додаткові заохочення – зараз до Дня працівників сільського господарства усім додатково виплачуємо середню за результатами десяти місяців зарплату, а в кінці року видамо і тринадцяту. Є спеціальне заохочення для доярок - в разі стовідсоткового отримання приплоду від корів кожній за результатами року видаємо бичка.

На початку 2000-х молодь масово їхала до міст, та пізніше більшість її повернулася додому, прийшла працювати в «Маяк». І тепер чимало людей проситься на роботу. У нас збережені усі колгоспні приміщення, все розпайоване, власники отримують за майнові паї орендну плату. Добрі стосунки у «Маяка» і з власниками землі, виплачуємо зараз 4, 6 % вартості земельного паю, обробляємо людям городи тощо. У нас зібрався хороший колектив спеціалістів – це головний зоотехнік і голова профкому Олександр Кухаренко, бригадир тракторної бригади Сергій Гусак, мій син Віктор Федорович працює головним інженером, головним агрономом трудиться Володимир Кухаренко, завідує олійницею Віктор Волощук, злагоджено працює надійний штат механізаторів, тваринників, водіїв, будівельників, всіх працівників забезпечуємо смачними обідами.

- Верховна Рада розробляє новий Податковий кодекс. Які зміни в системі оподаткування товариства сталися останнім часом?

- Раніше господарство було на фіксованому податку, тепер зробили єдиний, він набагато вищий. Сільській раді з нового року ми перерахували вже 357 тисяч гривень податку, та 806 тисяч – прибуткового податку державі за виплату орендної плати. Значними є і нарахування на зарплату – 57% отримують працівники, а 43% йде на податки. Дуже хочеться, щоб ці податки надходили зі всієї землі, а не лише з площ, орендованих товариствами. От і виходить, що без базових господарств люди покинуті напризволяще.

- Це простежується і у взаємостосунках «Маяка» із сільськими комунальними закладами?

- Безперечно. Як їм прожити без нашої допомоги? А до кого іти людям, куди їм дітися з власними проблемами? У школі закінчуємо міняти вікна на пластикові, допомагаємо ФАПу і дитсадку, працює Будинок культури, учасникам самодіяльності придбали національні костюми. Цього року відремонтували 800 метрів доріг на суму 500 тисяч гривень. В покращенні сільської інфраструктури допомагає Березівська сільська рада на чолі із Анатолієм Терновим. Був здійснений ПРООНівський проект по освітленню Березового, а «Маяк» придбав освітлювальні лампи для Новопетрівського. На електроопорах іде окремий 5-й провід для нічних ламп, з’єднаний з окремим лічильником, а сільська рада оплачує використану електроенергію за пільговим нічним тарифом.

- Реалії останніх двох років такі, що непроголошена російсько-українська війна проходить зовсім недалеко від легендарного Покровського краю, де скільки людей уславили свої імена відчайдушною боротьбою за Україну…

- Так, до Курахового Донецької області, де торік йшли запеклі бої, від нас усього якихось 50 кілометрів. Нашій армії допомагає увесь народ, і «Маяк» не стоїть осторонь цієї священної справи. Чимало допомагали солдатам продуктами, хліб і зараз даємо на блокпост. На потреби Збройних сил України передали практично новий «КамАЗ». Наш працівник Олександр Староконь після року служби в зоні проведення АТО вже повернувся додому, а кілька жителів Березівської сільської ради і сьогодні перебувають на передовій, поблизу лінії розмежування. Дуже сподіваємося, що останні домовленості змусять проросійських бойовиків припинити вогонь, що мирне життя незабаром повернеться в Донбас.

- Федоре Герасимовичу, а які особливі технічні «родзинки» є лише у «Маяку»?

- До них я б відніс нашу олійницю. Колишній бригадир тракторної бригади Віктор Волощук зібрав там гарний колектив, на базі колишнього кормоцеху встановили сучасне обладнання, поставили молдавський прес, і на виході маємо дуже смачну олію. Тому і везуть до нас соняшник з усіх трьох областей… Восени і взимку, коли відвідувачів особливо багато, на олійниці працюють і водії, тимчасово не зайняті на інших роботах. Так в разі необхідності швидше проводимо необхідні ремонти, маємо можливість сконцентрувати сили. Є у нас і будівельний цех, де постійно працюють 5 чоловік, потрібен ще столяр. Тому немає проблем з ремонтами приміщень, вікна, двері у нас в належному стані. До слова, є і де зберігати вирощений урожай, зерно під відкритим небом у нас не лежить. Ми не ведемо, як інколи пафосно пишуть, «битви за урожай», а просто працюємо. Ще є у нас одна цікава штука – навантажувач італійської фірми «Мерло». Він компактний, може вантажити зерно і силос, добре полегшує вантажно-розвантажувальні роботи на току тощо. От з такою технікою селянину легше дивитися у майбутнє.

Використовуючи нагоду, щиро вітаю усіх трудівників ТОВ «Маяк» і їхні родини, наших колег з усіх покровських товариств з Днем працівників сільського господарства! Здоров’я, родинного затишку, щедрих урожаїв і миру на українській землі!

Підготував Григорій МИКОЛАЙЧУК. Фото Павла ЯКОВЕНКА.

с. Березове, Покровський район, Дніпропетровська область.