Поточний № 40 (1227)

17.10.2018

Шановні читачі! Ми потребуємо вашої підтримки!

Dear readers! We need your support!

Час рікою пливе


12.08.2015

Коли звучить ця пісня по радіо, у мене накочуються сльози і болить душа. Ніби автор з мого життя списав слова тієї пісні. Було у нас з Володею палке кохання, були у нас з ним ніжні почуття. Все вже йшло до весілля, аж поки «добрі» люди нам все перебили. Наговорили про мене таке, що після того півсела зі мною не віталось. А Володя повірив тим чуткам і перестав мене помічати. Через два роки він одружився на моїй подрузі, а я поїхала із села навчатись у місто. Пізніше теж вийшла заміж, але без любові. А коли через 20 років повернулась у село у мамину хату зі своєю сім’єю, знову побачила свого Володю. І знову поміж нами пролетіла іскра. Не знаю тепер, як жити далі і чим це все закінчиться.
Любов Мальована, Кіровоградська область.

Час рікою пливе, як зустрів я тебе,
Як зустрів я тебе край дороги.
Довго, довго дививсь, марно очі трудив,
Та впізнати тебе було важко. (2 р.)
Ти висока, струнка. В тебе руса коса,
В тебе очі сумні, невеселі.
Та уста вже не ті, не солодкі такі,
Скажи хто цілував їх без мене. (2 р.)
Як зустрінеш колись, привітай, усміхнись.
Зустрічай, як колись зустрічала.
Бо пройшли вже роки і ми стали батьки,
Але наша любов не пропала. (2 р.)
Як почуєш колись біля свого вікна,
Що хтось плаче, зітхає так тяжко.
Не вставай, не трудись, не тривож свого сна,
Не тривож свого сну, моя пташко. (2 р.)
А у тебе є син, а у мене – дочка.
Як же схожі вони між собою.
Так давай же ми їх поєднаєм навік,
Коли нам не судилось з тобою. (2 р.)