Липень – маківка літа. Сьомий місяць григоріанського календаря. І, напевно, сама річна суть: ми весь рік так чекаємо тепла, а в липні саме настає справжня спека: то томить, то хилить на сон,
то нищить …

У НАРОДІ казали: «У липні жарко, а розлучатися з ним шкода, в липні душно, а розлучатися з ним нудно». За народною прикметою, «якщо липень спекотний, то грудень буде морозним».
У липні найкраще лежати де-небудь «біля самого синього моря» на золотому пісочку … І навіть якщо відпустка не скоро або вже пройшла, то городяни мріють хоча б у вихідні вибратися за місто. «У липні хоч роздягнися, а легше – ні». Але на природі все-таки спека переноситься легше, ніж у загазованому місті.
Хоча ще не прибрані поля: «У липні на полі густо, а в коморі пусто», – зате ягоди вже достигають як на дачі, так і в лісі. Саме в липні для наших бабусь наставав сезон варіння варення.
За народними прикметами літо і починається в липні:
1-5 липня – початок справжнього літа;
6-26 липня – час повного літа;
27-31 липня – вже спад літа.
Липень часто багатий на грозові зливи. Раніше в народі говорили: «Липень – грозник, блискавки мече, дуби калічить».
Ті люди, що жили раніше біля озер, примічали: «Якщо латаття пізно прокидається вранці і ледь піднімається над водою, то після обіду чекай дощу. Якщо вранці немає роси, то вночі буде дощ. Якщо вночі не спиться, то можна подивитися на місяць в небі і спробувати подумки повісити на ріг відро. Якщо відро «висить», то буде сухо, а якщо «падає», то бути дощу».