Після навчання у Новомосковському сільськогосподарському технікумі працювала Любов  Бондаренко все життя в радгоспі «Долинський». Точніше сказати, в аграрному секторі, бо були спеціальності різні – і доярка, і зоотехнік-селекціонер, і завідувачка току. Трудилась на благо своєї сім’ї, на благо рідного господарства. Словом, жила тими турботами, що й всі сільські жінки. 

Та в Любові Луківни є одна особливість, є талант, що відрізняє  її з-поміж інших. Це вміння вишивати. Її роботи такі гарні, що від них важко відірвати погляд.

Звідки ж це у неї? Батьки такого хисту не мали. Були звичайними селянами. А от у Любові прокинулась тяга до творчості. Вона часто розповідала мені про свою рідню. Але не знаходилася та ниточка, яка підказала б, звідки та творчість родом.

– Це, мабуть, трапилось тоді, – розповіла вона, – коли не стало мого чоловіка. Жили собі й жили. Він не хворів, працював тоді вже в агрофірмі «Науковій» і в один день не повернувся з роботи. Була ожеледиця, ішов пішки додому. Було темно і одного падіння вистачило, щоб людини не стало. Це був дуже тяжкий біль утрати – не знала, що робити, куди піти, щоб хоч якось забути це горе. 

Кажуть, що в горі легше з людьми, з родичами. І поїхала я тоді до свого брата на Полтавщину. І щоб я в нього не робила, а сльози градом так і котилися.

– Так, – сказав він. – Жінко, ану неси голку, неси нитки. Сідай і вишивай. 

- І от з того часу як сіла, так і пішло. Перша моя вишивка - портрет «Ісус Христос». Я і не помітила, як моя рука сама вела мої думки, як клались рівненько нитки муліне. Як правильно йшли тони-напівтони кольорів. І в мене в руках була вже готова картина Ісуса Христа, яка просто оживала на очах. Так і повів мене за собою Владика у світ творчості, у світ прекрасного, у світ натхнення. Відтоді біль не відійшов, але сльози вже не котились по щоках градом. 

З того часу Любов Бондаренко вишила безліч робіт. Онукам – вишиванки на випускні. На весілля – рушники. Для дому – подушечки. Світ творчості допоміг Любові  Бондаренко знайти своє нове покликання. І тепер весь вільний час вона проводить за вишиванням. 

М’яко лягають чорні та червоні нитки на її полотна. І помітно, що чорних кольорів з кожним разом стає менше.