У Верховній Раді України до другого читання готується проект закону №1599 «Про внесення змін до деяких законів України щодо стимулювання створення та діяльності сімейних фермерських господарств». Цей закон покликаний істотним чином покращити ситуацію малих сільгоспвиробників (селян, які ведуть особисте господарство), дозволивши тим з них, хто вважає це за потрібне, стати повноправними гравцями на ринку, створювати сімейні фермерські господарства і відповідно отримувати переваги, зокрема, в оподаткуванні, якими користуються ті, хто має статус сільгоспвиробника.
Після першого читання законопроекту, яке він вдало пройшов, розробники не сумнівалися, що його доопрацювання відбуватиметься швидко та ефективно, бо ж він заохочує перетворення у вітчизняному аграрному секторі, які сприятимуть його активному розвитку. Але сьогодні вони висловлюють неприховане занепокоєння: правки та доповнення, запропоновані між першим і другим читанням, істотно змінюють попередньо внесені пропозиції.
Як рухається робота над законопроектом №1599, і які його статті викликали найбільшу дискусію серед експертів? Про це розмовляємо з керівником напрямку «Розвиток ринкової інфраструктури» Проекту USAID «АгроІнвест» Миколою ГРИЦЕНКОМ.

- Наскільки істотними виявилися зміни та доповнення, які останнім часом були внесені до законопроекту №1599? Вони поліпшили чи, навпаки, погіршили його попередній варіант?
- Будь-який проект закону в процесі доопрацювання може бути або значно покращений, або, навпаки, погіршений. Експерти, які підключаються до цієї справи, не завжди можуть врахувати головну ідею законопроекту, особливо, якщо працюють суто юристи. Вони стараються дотриматися чисто юридичних норм, це добре, але за такого підходу решта вагомих позицій можуть бути втрачені або суттєво змінені.
Так сталося і з проектом закону №1599. Я б відніс його до розряду вкрай важливих та актуальних, оскільки в час економічної кризи він мав дати серйозний поштовх для розвитку малого та середнього сільськогосподарського бізнесу. Повірте мені, селяни очікували його ухвалення і запровадження нових, більш спрощених процедур реєстрації та діяльності сімейних фермерських господарств.
Але через нові запропоновані зміни законопроект втратив ідею спрощених процедур реєстрації тощо, які були схвалені під час першого читання. Тому сьогодні стоїть питання, як ще доопрацювати законопроект, аби повернути йому первісний задум.

- Первісний варіант законопроекту надавав можливість створювати сімейні ферми як окремими громадянами, так і членами їх родин. Причому останні могли це робити за спільною домовленістю. Як ця ситуація виглядає в доопрацьованому проекті закону?
- Під час нинішнього доопрацювання законопроекту з нього була вилучена норма, яка передбачала можливість створення сімейного фермерського господарства без набуття статусу юридичної особи, а лише за відповідним договором, що укладається між членам родини. Тепер передбачено, що сімейне фермерське господарство може створюватися винятково у статусі юридичної особи. До того ж в ньому мають працювати лише члени цієї родини.
Попередній варіант також містив положення про те, що сімейне фермерське господарство може створити й одна особа. Причому як зі статусом юридичної особи, так і без нього. Звісно, за умови, що цей засновник є приватним підприємцем – фізичною особою. Зараз ця норма розмита, нечітка і незрозуміла. Отже, початковий смисл повністю втрачений.

- Очікувалося, що фермерські господарства сімейного типу створюватимуться на базі особистих селянських господарств та домогосподарств. Власне, заради такого підходу законопроект №1599 і готувався. Чи зачепили пропоновані зміни цю позицію?
- Можливість створювати сімейні фермерські господарства на базі особистих селянських залишається. Проблема в іншому – змінена та ускладнена процедура набуття статусу сімейного фермерського господарства. В нинішній редакції проекту закону передбачається, що спочатку має бути створене фермерське господарство, а відтак йому вже мають надавати статусу сімейного фермерського. Хто має надати такий статус? Поки що це невідомо, як і те, яким має бути порядок проведення таких дій.
У такому разі виникає колізія. Бо в разі ухвалення законопроект залишиться половинчастим. Тобто, він передбачатиме, що Кабінет Міністрів повинен буде розробити процедуру щодо надання зареєстрованому фермерському господарству статусу сімейного фермерського, визначити орган, який відповідатиме за це, затвердити власною постановою відповідне положення .
Ця процедура не спрощує, а, навпаки, ускладнює створення сімейних фермерських господарств.

- А чому одразу не можна створювати фермерські господарства сімейного типу?
- Першим варіантом законопроекту це так і передбачалося. І в тому ж варіанті також зазначалося, що такі господарства мають можливість залучати найманих працівників для виконання сезонних робіт. Я акцентую на цій нормі, бо вона дуже важлива.
Наприклад, сімейне фермерське господарство вирощує трудомістку продукцію – полуницю, малину, і сім’я в сезон не може самотужки зібрати ці ягоди. Вона повинна мати право наймати людей зі сторони, в тому числі, приміром, старшокласників, аби вчасно впоратися з цією роботою.
Інший приклад – до сімейного фермерського господарства входять одні жінки, їм треба зорати поле і вони навіть мають трактор, який купили. Але професійно працювати на ньому не вміють. Вони можуть найняти тракториста? Можуть залучити агронома для консультаційних послуг? Звісно, вони повинні мати право так діяти.
Закон може обмежувати кількість найманих працівників в одному господарстві, але нині ця норма взагалі виключена. Зате включена інша – що сімейне фермерське господарство, яке складається з однієї особи, також не має права залучати до праці інших членів сім’ї.

- Чи не створюють усі названі вами обмеження передумови для корупції?
- Якщо створюється додатковий орган або додаткова процедура, яку потрібно проходити суб’єкту підприємництва, вони автоматично передбачають додаткові витрати. Формальні чи неформальні – це вже інше питання.
Уявімо ситуацію: певний орган влади повинен здійснити атестацію, аби визначити, наскільки фермерське господарство відповідає статусу сімейного. При цьому можуть виникати й суб’єктивні рішення, які доведеться коригувати відповідними видатками.

- Виникає природне запитання: хто і з якою метою вносив до законопроекту №1599 згадані уточнення та доповнення?
- Взагалі це дуже серйозне питання. Я постійно спілкуюся з селянами, тому пошлюся саме на їхню думку. Селяни вважають, що перспектива створення сімейних фермерських господарств, на яку вони так чекають, зачіпає інтереси великого аграрного бізнесу. Справа не в тому, що дрібні та середні сільські товаровиробники починають конкурувати з великими. Зрозуміла річ, сімейним фермерським господарствам важко змагатися з агрохолдингами – вони перебувають в різних вагових категоріях. Насправді все впирається в інше – в земельне питання.
Коли створюється сімейне фермерське господарство, воно потребує земельних площ. А вся земля, як відомо, нині перебуває в оренді. І агрохолдинги побоюються, що землевласники почнуть її забирати в них для ведення свого бізнесу.
Більше того, цим прикладом можуть скористатися й їхні сусіди, навіть ті, що не збираються створювати сімейні фермерські господарства. Але вони можуть захотіти передати землю сімейним фермерам в оренду, бо бачитимуть, як ті порядкують на ній.
Такі процеси видаються небезпечними нинішнім латифундистам.

- Як на зміни і доповнення в законопроекті №1599 реагують члени робочої групи, які готували його до розгляду у Верховній Раді?
- Ми переконані, що до другого читання необхідно подати такий законопроект, у якому була б збережена його базова ідеологія: визначення сімейного фермерського господарства і порядку його спрощеної реєстрації та організації його діяльності. Ми будемо переконувати депутатів, аби залишився варіант створення сімейного фермерського господарства як зі статусом юридичної особи, так і без нього. А також, щоб діяла норма, яка б дозволяла сімейним фермерським господарствам використовувати найманих працівників для сезонних робіт.

Максим НАЗАРЕНКО, Національний прес-клуб з аграрних та земельних питань.