Темою цьогорічного конкурсу  була обрана назва фільму прибалтійського режисера Юріса Поднієкса «Чи легко бути молодим сьогодні?» Наразі це питання є актуальним для кожної молодої людини, становлення особистості якої припало на сучасні роки,  сповнені бурхливих подій. 

Учасниками конкурсу цього року стали більш ніж 330 юних авторів  з 18 районів Дніпропетровської області, які подали до оргкомітету  140 творчих доробків у  таких номінаціях: «Текст для друкованого ЗМІ», «Телесюжет», «Радіопередача», «Фоторепортаж», «Газета». 

13 травня 2017 року   відбулося урочисте нагородження переможців.

Приємно, що серед переможців із міських закладів шкільної і позашкільної освіти є призери із сільських загальноосвітніх закладів. Зокрема  у номінації «Газета» друге місце  посів колектив учнівської газети «Шкільний проспект» комунального закладу освіти Роздорська середня загальноосвітня школа Синельниківського району Дніпропетровської області. Керівник – Тетяна Величко та її вихованці - Ірина Положай, Анна Лук’янченко, Вікторія Кірейцива, Анастасія Волкова, Тетяна Несправа.

 У номінації «Фоторепортаж» ІІ місце у середній віковій категорії посіла Софія Мисник, учениця Магдалинівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Дніпропетровської області (керівник – Надія Хилай).

 У цій категорії треті місця взяли  у старшій віковій групі Діана Чабан, учениця комунального опорного загальноосвітнього навчального закладу «Іларіонівська середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів» Синельниківського району (керівник Юлія Михалінчик), у середній віковій групі – Дар’я Ткач, учениця комунального закладу освіти «Кислянська середня загальноосвітня школа» Синельниківської району (керівник – Олена  Павленко) та Олександра Каліневич, вихованка комунального позашкільного навчального закладу «Синельниківський районний будинок школярів» при Миролюбівській середній загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів Синельниківської району (керівник  - Дарія Ткач).

У номінації «Телесюжет» теж третіми стали Катерина Вакеріна, Олександр Какуш, автори телесюжету «Храм творчості. Молодість» Криничанської середньої загальноосвітньої школи № 1.

У номінації «Текст для друкованого ЗМІ» у середній віковій групі ІІІ місце посів Максим Балясний, учень Чаплинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Юр’ївської району (керівник - Тетяна Тарасова).

 У старшій віковій групі третє місце посіла Вікторія Сидорова, учениця комунального закладу «Слобожанський навчально-виховний комплекс № 1 «Загальноосвітня багатопрофільна школа І-ІІІ ступенів – центр позашкільної освіти Слобожанської селищної ради» (керівник Світлана Гуденко). Пропонуємо статтю                    Вікторії Сидорової вашій увазі. 

Світ реальний                      чи віртуальний – 

вибір за тобою

У ХХІ столітті у молодих людей дуже багато обов’язків. І, крім їх виконання, їм ще необхідно вчитися, декому підробляти, водночас є нестримне бажання розважитися. Варто лише замислитися, скільки цих «треба» в житті у хлопців і дівчат. Так що слід подумати про те, чи насправді юність така безтурботна?

Для кожного молодість асоціюється з чимось особливим. Для мене, наприклад, це перше кохання, перший поцілунок, безмежна радість, зрада, розчарування, сміх і нарешті - вибір майбутньої професії. Ми самі обираємо, якою буде наша юність. Юним дівчатам і хлопцям доводиться не так-то просто, як може здатися на перший погляд. Їм треба вчитися слухати і розуміти інших людей, контактувати з ними, існувати в суспільстві. Нам доводиться приймати величезну кількість рішень, які вплинуть на наше майбутнє.

 Сьогодні головною проблемою молоді є залежність від інформаційних технологій. З появою персональних комп’ютерів, смартфонів та глобальної мережі молодь все більше часу проводить за комп’ютером, практично живучи у віртуальному світі, спілкуючись у чатах та соціальних мережах більше, ніж зі своїми рідними та друзями. За ступенем відходу від реальності інтернет-залежність дуже нагадує потяг до наркотиків та алкоголю.

Одним із найгучніших випадків скоєння злочину через комп’ютерну залежність є  ситуація у Китаї. У вересні 2001 року двадцятидвохрічний безробітний китаєць украв у матері 2900 юанів (майже 300 доларів), що збирався витратити на комп’ютерний клуб. Коли мати влаштувала своєму чаду скандал, той її просто отруїв. Батько нещасного знайшов труп дружини через півтора місяця після вбивства в шухляді для білизни. Убивцю страчено. Жахливо, чи не так? Тож  варто замислитись, чим загрожує така залежність? Якщо подивитися на цю проблему під іншим кутом, то можна сказати, що Інтернет дає нам змогу спілкуватися з людьми, які знаходяться далеко від нас, а також пізнавати інформацію читаючи її на веб-сторінках. Але усе це дитячі виправдовування. По-перше, комп’ютерна залежність призупиняє інтелектуальний розвиток, відбувається перенесення інтересу з реального життя в комп’ютерне. По-друге, це може  спричинити втрату сенсу життя, який в даному віці ще не зміг остаточно сформуватися і зміцніти.

Звикаючи вирішувати віртуальні проблеми натисканням кнопки, людина поступово відвикає від вирішення реальних проблем. 

Таким чином, можна зробити висновок, що не варто викидати комп’ютер з дому, побоюючись виникнення залежності. Необхідно пам’ятати, що все добре в міру. Комп’ютер – дійсно джерело інформації, як корисної, так і негативної, а також це спосіб проведення вільного часу. Однак потрібно пам’ятати, що це – всього лише бездушна машина, яка не замінить тобі людської любові, не протягне рук, та й особисті проблеми він навряд чи вирішить. Перш ніж заглибитися у простори Інтернету, потрібно озирнутися навколо себе, а раптом знайдеться людина, яка виявиться більш приємним співрозмовником, ніж мерехтливий екран.