Поточний № 16 (1404)

05.10.2022

Шановні читачі! Ми потребуємо вашої підтримки!

Dear readers! We need your support!

Чи може стати Україна «органічною» житницею Європи?


16.06.2011

Чим актуальнішим стає термін «продовольча безпека», тим під більш пильною увагою опиняються джерела забезпечення продовольством. Зокрема, і українські землі. Під цим кутом зору вони перетворюються на стратегічний запас держави. Проте неефективне господарювання, спрямоване на те, щоб «побільше урвати, а там - трава не рости», ставить під загрозу збереження родючості грунтів колишньої «житниці Європи» .
Особливо актуалізується це питання напередодні скасування мораторію на купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення. Як будуть використовувати землю нові власники? Чи зможе країна забезпечити своїх громадян власними якісними овочами-фруктами, молоком-м’ясом, хлібами-крупами? Чи зможе Україна, використовуючи свої унікальні землі, забезпечити безпечними для здоров’я харчами й ті країни, які таких земель не мають? Чи є такі шляхи експлуатації сільськогосподарських земель, які… покращують їх якість?
На думку фахівців, серед різних форм господарювання на землі, найбільш «дружньою» для неї (у сенсі збереження та покращення родючості) є органічне землеробство.

Що таке органічне землеробство
Під терміном “органічне землеробство” більшість людей розуміє сільськогосподарську практику без використання пестицидів та добрив. Але це скоріше є певною ознакою, а не визначенням цієї системи ведення сільськогосподарського виробництва. Найбільш адекватним визначенням є «сільськогосподарський менеджмент агроекосистем, який ґрунтується на максимальному використанні біологічних факторів підвищення родючості ґрунтів, агротехнологічних заходів захисту рослин, а також на виконанні комплексу інших заходів, які забезпечують екологічно, соціально та економічно доцільне виробництво сільськогосподарської продукції та сировини». Простіше кажучи – це спосіб жити та працювати на землі у гармонії з нею.
Чому органічне землеробство «вигідне» землі?
За словами Семена Антонця, Героя Соціалістичної праці, Героя України та засновника ПП «Агроекологія» (найстаршого в Україні господарства, яке впроваджує органічне виробництво), «сам термін «землеробство» означає: «робити землю». Тобто, як у нього: після десятка-трьох років «експлуатації» ґрунти не лише не втратили, але й поліпшили свою якість. Якщо середній показник частки гумусу у землях сусідів перебуває в межах 2-2,6%, то в «Агроекології» вдвічі вищий – тут землі мають 5,1% гумусу. При тому, що рентабельність як рослинництва, так і пов’язаного з ним тваринництва, у господарстві – близько 50%.
Антонець не вносить мінеральних добрив. Прихильники органічного землеробства спираються на багаторічні дослідження вчених-агрохіміків, які доводять, що мінеральні добрива порушують річний ритм змінення кислотності ґрунту і кількість поживних речовин, що доступні рослинам. Розчини мінеральних солей пригнічують ґрунтові мікроорганізми. А засоби захисту рослин знищують не тільки шкідника, а й корисних комах, які й борються зі шкідниками.
В «Агроекології» не використовують і глибоку оранку. Так, вона різко посилює доступ кисню в глибокі шари ґрунту, що прискорює розвиток рослин і збільшує врожайність. Проте з часом відбувається збіднення ґрунту – частка гумусу скорочується через його підвищену мінералізацію. А це призводить до зниження врожайності.
Тож битва за врожай несподівано обертається боротьбою і з ґрунтами, і з біотою, що їх населяє.
В органічному землеробстві на зміну глибокій оранці приходить щонайменший обробіток ґрунту безвідвальним способом, за якого верхній шар гумусу не перегортається, і в ґрунті зберігається волога. Замість хімічних добрив використовуються гній та сидерати – багаторічні трави й культури, багаті на азот, калій і фосфор (люцерна, еспарцет, гречка й інші). У певній фазі розвитку висіяні трави й культури, впереміш із бур’янами, скошуються й заробляються в ґрунт.
«Чаклунством» видається твердження, що хімікати для боротьби з бур’янами не потрібні – при правильному дотриманні сівозмін з ними борються не хімікати, а сама земля, а зі шкідниками – інші комахи, тобто – сама природа.
Як кажуть практики, органічне землеробство складніше за традиційне, оскільки тут потрібно враховувати, що потрібно не тільки людині, а й природі. Проте й віддає природа сторицею. Родючий шар відродженої землі в «Агроекології» кожен рік збільшується на 0,5-0,8%.
Чи вигідне органічне виробництво фермеру?
Існує стереотип, що органічне виробництво неможливо застосовувати широко, бо воно – нерентабельне. «Агроекологія» переконує у зворотному. За останні три роки рентабельність рослинництва тут зросла до 42%, молочного напрямку тваринництва – близько 51%, яловичини – понад 48%, скотарства – 52%. Річний обіг коштів у 2010 році досяг майже 60 млн. грн.
У європейських країнах через низьку природну родючість ґрунтів перехід на органічне землеробство супроводжується значним підвищенням затрат для отримання кінцевого продукту. В Україні ж якість ґрунтів спроможна забезпечувати значно нижчу собівартість.
В «Агроекології» не заперечують можливого зменшення продуктивності сільськогосподарських культур при переході з інтенсивного на органічне землеробство. Але там уже відпрацьовані варіанти якнайменш болісного переходу. І що важливо: для великих агрохолдингів є шлях поетапного переходу на органічне землеробство – частина земель використовується для вирощування культур за технологією органічного землеробства, і тимчасове зниження рентабельності перекривається продукцією з інших площ.
Чому органічна продукція така дорога
Якщо у світі органічна їжа дорожча від звичайної на 20-30%, то у нас може бути дорожчою і в два, і в п’ять разів. І не тому, що вартість виробництва її в Україні дорожча.
За словами Івана Гаврана, інспектора сертифікуючого органу «Органік стандарт», затратна частина при вирощуванні органічної продукції менша, адже виключаються такі дорогі складові собівартості, як засоби захисту рослин і міндобрива. Велику частку вартості органічної продукції складає якраз не виробництво, а витрати на доставку до кінцевого споживача. Такі продукти мають обмежений термін зберігання, вимагають спеціальної переробки та транспортування. На високу ціну впливає також ненасиченість ринку такою продукцією та довгі ланцюжки посередників.
Отже, якщо органічне виробництво буде розвиватися, зростатиме кількість виробників, поліпшуватиметься інфраструктура збуту, - кінцева вартість для споживача ставатиме доступнішою.
Потенціал розвитку в країні органічного виробництва
За твердженням Продовольчої і сільськогосподарської організації ООН (FAO), яка багато років вивчала наслідки застосування агрохімії та методів індустріального сільського господарства, майбутнє аграрного розвитку у світі має будуватися винятково на органічних технологіях. Але для цього можуть застосовуватися тільки ті землі, які відповідають певним вимогам щодо рівня забруднення.
Аналіз еколого-токсикологічного стану орних земель України, проведений фахівцями Інституту агрохімії і ґрунтознавства Української Академії аграрних наук, показав, що антропогенне забруднення територій в Україні має не суцільний, а локальний характер – іще залишилася частка чистих земель, де рівень забрудненості значно нижчий порівняно з країнами Західної Європи. Крім земель, які роками не використовувалися в рільництві, є багато земель фінансово-проблемних господарств, де мало застосовувалися хімічні засоби, а ґрунти на ланах поступово звільнявся від накопичених залишків пестицидів та нітратів. Ці ґрунти (дякувати кризі) – великий резерв для майбутніх прибічників органічного виробництва.
Агроекологічний потенціал врожайності в Україні, за даними FAO, складає 6,2 тонни з гектара (експерти FAO оцінюють його як найбільший потенціал у світі, який максимально ефективно може бути використаний із застосуванням саме органічних технологій землеробства), а от фактичний – лише 2,5 тонни з гектара.
Чому органічне землеробство не поширене
Євген Милованов, голова правління Федерації органічного руху України, відзначає низку основних причин повільних темпів розвитку органічного сільгоспвиробництва. По-перше, це відсутність стрункої науково-технічної, економічної і екологічної політики, яка б забезпечувала як нові наукові розробки, так і пропаганду органічного сільського господарства як форми сталого землеробства і здорового довкілля та виробництва екологічно чистої продукції. По-друге, відсутність у виробників гарантій, що держава закупить частину врожаю. По-третє, відсутність системи дотацій господарствам, які використовують біологічні засоби захисту рослин та відновлюють родючість ґрунтів. Нарешті, це низький рівень органічної аграрної освіти в країні – бракує як фахівців, які б могли вирощувати органічну продукцію, так і усвідомлення самими людьми потреби у здоровому повсякденному харчуванні. Іншими словами – органіка стала модною в окремих колах, але поки що не є життєвою потребою для більшості українців, тобто сприймається на рівні «забаганки для забезпечених».
А поки Україна, хоча й демонструє стійку динаміку росту площ сільгоспугідь, на яких ведеться сертифіковане органічне виробництво (понад 270 тис. га), посідає 21 місце (відразу після Польщі) у списку країн з найбільшими площами органічних сільгоспугідь. З 2005 року кількість «органічних» господарств в Україні зросла з 72 до 121, і, за прогнозами, буде збільшуватися. Адже тільки за останній рік внутрішній ринок споживання сертифікованих органічних продуктів подвоївся: з 1,2 до 2,2 млн. євро. За масштабами ємності світового ринку (55 млрд. дол. США) це, звичайно, небагато, але тенденція до зростання все-таки є. За прогнозами експертів, у найближчі роки варто чекати збільшення внутрішнього ринку споживання органічної продукції ще в два-три рази.
З експортом складніше. Адже Україна не має своїх стандартів, узгоджених із міжнародними. Тому для виходу на міжнародний ринок господарства мають власними силами та коштом отримувати ліцензії та сертифікати (так у 90-х зробила «Агроекологія» - і стала одним із найперших українських агропідприємств, що почало постачати свою продукцію в країни ЄС). Ця процедура досить тривала та клопітна – дослідженням та сертифікації підлягають не лише кінцевий продукт, а й ґрунти, умови зберігання та утримання, переробки, пакування, транспортування тощо.
Державною цільовою програмою розвитку села на період до 2015 року заплановано довести обсяг частки органічної продукції в загальному обсязі валової продукції сільського господарства до 10%. Але при цьому не передбачено механізмів досягнення такого показника. Не має Україна поки навіть закону «Про органічне виробництво» - у квітні Верховна Рада його ухвалила, але Президент відхилив.
Оскільки перехід на органічне землеробство пов’язаний із певним тимчасовим зниженням рентабельності виробництва, держава могла б передбачити на цей період пільгові кредити; а розвитку господарств, які вже отримали статус органічного, мали б сприяти державні програми із закупівлі органічної продукції для лікарень, шкільних та дошкільних закладів.
Без кроків назустріч з боку держави органічне виробництво залишається справою ентузіастів та громадських організацій. Щоправда, міністр аграрної політики та продовольства Микола Присяжнюк запевнив, що на базі «Агроекології» буде створено державний навчальний центр, який готуватиме фахівців із органічного виробництва.
Як відстежити зміну якості грунту
Утім, окрім системи заохочення до ощадливого використання земель, має бути й система державного контролю за станом грунтів та ефективністю господарювання на земельних ділянках. Автоматизована система земельного кадастру, яка зараз створюється, передбачає фіксацію десятків параметрів, що описують земельну ділянку. Директор проекту Світового банку «Видача державних актів на право власності на землю в сільській місцевості та розвиток системи кадастру» Сергій Кубах вважає за доцільне також вносити й інформацію про стан ґрунту та технологій його використання (ця інформація має бути в еколого-економічному обґрунтуванні та агропаспортах ділянок). Експерт не виключає, що така інформація не буде надто відкритою. Але вона дасть можливість відстежити динаміку стану ґрунтів, отже, ефективність господарювання на конкретній ділянці. Якщо стан погіршується – законодавство має передбачати можливість розглядати питання про доцільність перебування цих земель у користуванні (або власності) певної особи.
Куди йтимемо?
Таким чином, Україна має всі складові для перетворення на «органічний рай»: значні площ сільгоспугідь, стан яких дозволяє рентабельне органічне землеробство, розроблені методики максимально безболісного переходу до нього, попит, що формується в Україні, і ще більше – за кордоном. У такий бік може подрейфувати Україна, які б закони щодо купівлі-продажу земель не діяли. Але можливий й інший сценарій: виснаження заради термінового заробітку. Тоді за кілька десятків років, в гонитві за дефіцитними запасами продовольства, доведеться вкладати вже набагато більші ресурси, аби повернути ситуацію бодай до теперішнього стану.
Який шлях обрати? На цьому роздоріжжі стоїть зараз як кожен з агропідприємців, так і держава...

Олена НАГОРНА.
Матеріал підготовлено в рамках інформаційної кампанії проекту Світового банку “Видача державних актів на право власності на землю в сільській місцевості та розвиток системи кадастру”.