Помилки, допущені при землевпорядних роботах, можуть не тільки стати причиною земельних cуперечок, а й звести нанівець гарантування прав власності на землю. Зрозуміло, що напередодні скасування мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення зростають вимоги до якості землевпорядних робіт. Одним із шляхів вирішення проблеми називають запровадження жорсткіших умов ліцензування організацій, які їх проводять. Про плюси та мінуси «жорсткого шляху» говоримо з Сергієм Кубахом, директором проекту Світового банку «Видача державних актів на право власності на землю в сільській місцевості та розвиток системи кадастру».

- Чи дійсно запровадження більш жорстких умов ліцензування організацій, що проводять землевпорядні роботи, може вирішити проблему їх якості?
- Високу якість та низьку ціну породжує конкуренція. Чи можемо ми сказати, що наразі серед землевпорядних організацій є велика конкуренція? Ні. Чи значить це, що бізнес невигідний? Ні. Кількість землевпорядних організацій нині залежить від політики ліцензування. Зменшення ж кількості ліцензіатів призведе до монополізації ринку землевпорядних робіт. Тож цей шлях є тупиковим. При цьому хочу наголосити – «авторами» численних помилок стають саме ліцензовані організації. Тож, мабуть, не в самих ліцензіях справа.
- А в чому ж?
- У відсутності контролю за якістю робіт. У ступені відповідальності землевпорядних організацій за виконану роботу. Чи багато ви чули випадків, коли їх позбавляли ліцензій саме через неякісні роботи? Чому держава не контролює якість проведених робіт?
- Але ж проводиться державна землевпорядна експертиза...
- Так, це – одна з форм контролю з боку держави за якістю виконаних землевпорядних робіт та документації із землеустрою. Проте із введенням в дію законів „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву” від 16.09.2008 №509-VI та „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку набуття прав на землю” від 05.11.2009 №1702-VI перелік об’єктів, які б підлягали обов’язковій державній експертизі, був значно обмежений. А польового контролю якості держава взагалі не передбачає.
- Як він має проводитися?
- Це загальносвітова практика. З усього обсягу робіт конкретної компанії вибірково беруться результати. Перевіряються. Отриманий відсоток похибок перекладається на весь масив робіт. За цими результатами робиться оцінка якості діяльності землевпорядної організації. Відповідно, і спроможності компанії працювати на ринку.
- У рамках проекту Світового банку «Видача державних актів на право власності на землю в сільській місцевості та розвиток системи кадастру» польовий контроль якості проводиться?
- Так. Ми вже зробили перший вибірковий контроль якості в шести областях. Але він дає змогу оцінити ситуацію в цілому по Україні. За результатами нашої перевірки – у більшості випадків якість задовільна. Але помилок достатньо багато. І при трансакціях земель вони виявляться. Із накладками, повтореннями кадастрових номерів, неправильно визначеними межами. Швидше за все, саме цих проблемних ділянок будуть намагатися позбутися в першу чергу.
- Наскільки суттєвим буде цей проблемний сегмент?
- Можу сказати, що це буде достатньо помітна частина пропозицій саме на початку дії вільного ринку земель сільгосппризначення.
- Що треба зробити, щоб піднести якість землевпорядних робіт?
- Насамперед, дати чіткі її орієнтири. Держава має розробити стандарти, норми і правила щодо якості робіт із землеустрою. Відтак – запровадити зовнішній та внутрішній контроль.
- Як це має бути на практиці?
- Я б зробив так, щоб отримати ліцензію було не складно, а от щоб утримати її – треба було ввесь час докладати зусиль. Чому б при виявленні помилок при проведенні землевпорядних робіт не накладати на виконавців штраф – за нанесення збитків державі чи власнику? Наприклад, стягувати кошти за додаткові послуги з перевірки якості результатів? А за кілька штрафів – позбавляти ліцензії. Треба широко оприлюднювати списки землевпорядних організацій, які були помічені в недобросовісному ставленні до робіт. Компанія мусить не просто гарантувати якість землевпорядних робіт, й нести за це відповідальність, у тому числі й фінансову. Це треба закріпити законодавчо. Звісно, при цьому буде галасу по всій Україні, що втручаються у підприємницьку діяльність. Але не забуваймо, що панікувати почне той, хто буде сумніватися у власній спроможності забезпечити якість.

Матеріал підготовлено в рамках інформаційної кампанії проекту Світового банку “Видача державних актів на право власності на землю в сільській місцевості та розвиток системи кадастру”.