Вперше за свої 70 років звертаюсь до редакції. А спонукало мене до цього не дуже радісне пенсіонерське життя. У селі нашому немає тепер ні клубу, ні колгоспної контори, де завжди кипіло життя. І хоча тоді було всім нелегко і доводилось працювати з раннього ранку до пізньої ніченьки, особливо влітку, все ж таки знаходили час, аби і поспівати, і повеселитись. Та чого гріха таїти, під чарчину зі справжнім сільським борщем, картопелькою з домашнім салом ми з дівчатами любили «затягнути» пісню, щоб за душу взяло. І працювали, і дітей народжували, і з чималим домашнім господарством справлялися. А що тепер? Чому пісень не чутно на селі? Молодь, яка тут лишилась, не знає куди себе приткнути. Або зранку у «генделику» пиячать, або ходять вулицями та зазирають до осель стариків, аби там щось потягнути.
Нас з кожним роком стає все менше і менше. А так ще хочеться і пожити, і хоч якусь користь принести. А ще, як раніше, зібратись та заспівати «Вареничків». Надрукуйте слова цієї пісні. Хотілося б, щоб і після нас її співали.
Галина Янішевська, Харківська область.

Ой мій милий вареничків хоче

Ой, мій милий вареничків хоче,
Ой, мій милий вареничків хоче.
Приспів:
Навари, милая, навари, милая,
Навари, у-ха-ха, моя чорнобривая!
Та й дров же нема, милий мій, миленький,
Та й дров же немає, голуб мій сизенький!
Приспів:
Нарубай, милая, нарубай, милая,
Нарубай,у-ха-ха, моя чорнобривая!
Та й сили ж нема, милий мій, миленький,
Та й сили ж немає, голуб мій миленький!
Приспів:
Помирай, милая, помирай, милая,
Помирай, у-ха-ха, моя чорнобривая!
А з ким будеш доживати, милий мій, миленький?
Так з ким будеш доживати, голуб мій сизенький?
Приспів:
Із кумою, милая, із кумою, милая,
Із кумой, у-ха-ха, моя чорнобривая!
Так підем же додому, милий мій, миленький,
Вареничків наварю, голуб мій сизенький!
Приспів:
Не балуй, милая, не балуй, милая,
Не балуй, у-ха-ха, моя чорнобривая!