Покрова – традиційне свято українського війська з найдавніших часів.

Ще в «Літописі Руському» було сказано, що Великий князь Ярослав Мудрий віддав Київ і всю землю Руську під покров Божої Матері (XI століття). Велика кількість православних церков, побудованих в княжі і козацькі часи, були присвячені пошануванню Богородиці.

Особливо шанували Покрову українські козаки. На Запорозькій Січі впродовж кількох століть діяла церква Покрови Пресвятої Богородиці. Саме на свято Покрови козаки проводили свої ради, на яких вибирали нового гетьмана або кошового отамана.

В одній з найвідоміших козацьких пісень співається: «Нам поможе Святий Юр ще й Пречиста Мати турка звоювати».

Від часу хрещення Русі християнське благочестя стало невід’ємною складовою української військової традиції. Готовність воїна ризикувати своїм життям задля захисту Батьківщини надихали слова Євангелія: «Ніхто більшої любові не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх».

Сьогодні українські традиційні Церкви відновлюють інститут капеланства – духовної опіки над підрозділами Збройних Сил України.

Сучасна Українська армія від часу її створення в 1991 році на заміну радянським військовим символам і традиціям почала активно запроваджувати козацькі. Саме з того часу на бойових прапорах українських частин замість червоної зірки з’явилися козацькі хрести і національний герб тризуб, а іменами козацьких полковників стали величати військові навчальні заклади і частини.

У преамбулі Конституції вказано на те, що українська держава спирається “на багатовікову історію українського державотворення” та у ній «здійснене українською нацією право на самовизначення». А в державному гімні України є слова «І покажем, що ми браття козацького роду».

Здається безсумнівним, що сучасна незалежна Україна – держава і народ – більше є історичними та політичними наступниками козацтва, визвольного руху та тисячолітньої християнської традиції, ніж Радянського Союзу. Саме тому День захисника України має відзначатися на Свято Покрови, а не на День Радянської армії.