Минають дні, місяці, роки з пам’ятної квітневої ночі 26 квітня 1986 року, ночі, коли сталася страшна Чорнобильська трагедія.
26 років тому, коли всі спали безтурботним сном, над четвертим реактором Чорнобильської АЕС вночі о 1 год. 23 хв. 40 сек. велетенське полум’я несподівано розірвало нічну пітьму.
Людству вiдомi прізвища всіх героїв-пожежникiв, якi першими стали до бою з непокірним реактором. Багато книг написано про героїв-ліквідаторів тієї страшної біди, але книга журналістки Галини Ковтун “Я писатиму тобі щодня…” особлива. Особлива вона тому, що присвячена Володимиру Правику, який був начальником караулу і першим кинувся назустріч біді.
“Я писатиму тобі щодня” - це 800 листiв, які Володя вiдiслав своїй Надiї за 4 роки i 4 мiсяцi їхнього кохання. Ось один iз них: “Живу я добре. Поселили нас у клiнiцi для огляду. Тут усi, хто був тодi там. Так що менi весело, адже весь караул тут при менi. Ходимо, гуляємо, милуємося вечірньою Москвою. Одне погано, що милуватися доводиться через вiкно. I це триватиме, мабуть, мiсяцiв пiвтора-два. На жаль, тут такi закони: доки все не обстежать, не випишуть. Надiйко, живи у батькiв у Городищi. Я приїду прямо туди. Та ще хай моя дорога теща пiдшукає менi роботу, щоб я мiг перевестися. Надійко, ти читаєш мого листа i плачеш. Не треба, витри слiзки, все обiйшлося добре, ми ще проживемо до ста лiт, i донечка наша ненаглядна тебе переросте разiв у три “.
Скiльки треба мужностi, людяностi, любовi, щоб так спокiйно висловити своє останнє слово прощання. А в цей час виходить Указ Президiї Верховної Ради СРСР про присудження Володимиру Правику за мужнiсть, героїзм i самовiдданiсть, виявленi пiд час лiквiдацiї аварiї на Чорнобильськiй АЕС, звання Героя Радянського Союзу. Посмертно.
…Зараз у Києві діє національний музей «Чорнобиль», у якому можна дізнатися про подробиці аварії, переглянути особисті речі ліквідаторів, історичні фото, документальні фільми про Чорнобиль. Музей знаходиться поблизу станції метро «Контрактова площа» за адресою: провулок Хорива, 1.