СОЮЗ ЧОРНОБИЛЬ – ФУКУСІМА

Такою є відтепер назва міжнародної громадської організації інвалідів і жертв техногенних катастроф, куди входять 19 національних організацій із України, Білорусі, Латвії, Росії, Італії, Литви, Німеччини та інших країн світу.  На 7 конгресі, що проходив у травні цього року в Київському центрі радіаційної медицини Національної академії медичних наук України, до них приєдналася і Японська неурядова асоціація «Фонд за безпеку продуктів харчування та життя» із м. Сайтама. Її представляла делегація, очолювана Ковака Джунічі, відомим керівником цього унікального японського проекту — громадської ініціативи, яка вже сьомий рік поспіль наполегливо і головне - доброчинно працює в Україні.

За програмою перебування в Києві делегації ініціаторів  із Японії її представники виступили на симпозіумі. Після змістовної доповіді про непростий стан постчорнобильських справ в Україні, яку виголосив перший заступник генерального директора з наукової роботи Національного наукового центру радіаційної медицини професор Віктор Сушко, було надано слово гостям. Джунічі Ковака докладно розповів про здобутки й перспективи японського проекту в Україні, а Кенічі Асано, професор Університету Досіся в Кіото, привернув увагу аудиторії до проблем, спричинених аварією 2011 року на АЕС Фукусіма-1.

– Японія – єдина країна, яка постраждала як від бойового атому під час бомбардування Хіросіми та Нагасакі, так і від мирного – після аварії на Фукусімській АЕС,– зазначив японський гість, – знаючи тяжкий чорнобильський досвід України, представники нашого проекту діляться з українцями своїми надбаннями в боротьбі з наслідками радіації.

Серед представників різних країн, відзначених на конгресі за багаторічну плідну громадську діяльність, і керівник Асоціації «Фонд за безпеку продуктів харчування та життя» Джунічі Ковака удостоєний двох «чорнобильських» нагород. Міжнародна організація «Чорнобиль -- Фукусіма» закликала всі держави і народи світу помножити зусилля для проведення масштабних і локальних міжнародних екологічних, медичних і соціальних проектів по захисту потерпілих від техногенних катастроф. Затверджено також програму заходів з нагоди 35-річчя Чорнобильської катастрофи й 10-річчя аварії на АЕС Фукусіма-1.

 

ЯПОНО-УКРАЇНСЬКИЙ ПРОЕКТ 

До проекту нині залучено понад 2000 осіб із 12 шкіл Житомир-ської, Київської, Полтавської областей. Президент Всеукраїнського благодійного фонду «Журналістська ініціатива» Людмила Мех (в рік аварії на ЧАЕС працювала редактором Макарівської районної газети й була свідком переселення майже 7000 чорнобильців на територію району) наголосила: «Спершу співпраця розпочиналася, як спонтанна волонтерська допомога окремим українським сім’ям з дітьми, які постраждали від Чорнобильської катастрофи. Сьогодні японці співпрацюють із вітчизняними науковцями в галузі медицини та радіобіології. Разом знаходять нові методи із знезараження земельних угідь від радіації, про що засвідчив і симпозіум «Чорнобиль -- Фукусіма».

– Нас найбільше цікавить стан здоров’я дітей, що мешкають на забруднених територіях і споживають місцеві продукти, часто вирощені на власному городі, — акцентує Ковака-сан. — Важливо знати, як впливають на організм дитини малі дози радіації і зуміти захисти-ти себе й дітей. 

Зі свого японського і вже кількарічного українського досвіду він знає, що як правило школярі скаржаться на систематичні головні болі й ниючий біль у суглобах, перевтому. В чому ж річ? Головна причина - харчовий раціон споживання «домашніх» продуктів, зокрема, молока, м’яса, річкової риби. Тобто їх слід замінити екологічно чистими. Саме так, а це означає, що учасникам проекту довелося відмовлятися від звичного для них споживання ще й грибів, лісових ягід, як «агресивних» накопичувачів радіоактивних елементів. Заборонено збирати в лісах дрова й топити печі цією деревиною — вона також містить радіонукліди.

Спершу японці залучили до свого благодійного проекту три родини із села Бігунь Овруцького району Житомирщини (11 дорослих і 6 дітей). А згодом для порівняння ще вісім сімей переселенців у селі Ковалин Переяслав-Хмельницького району Київщини (24 дорослих і 23 дитини), що мали проблеми зі здоров’ям. Так і розпочалася не лише роз’яснювальна, а й практична робота з видачею японських ліків, мінеральних добрив. І під постійним наглядом за аналізами підопічних японськими фахівцями. 

За цю справу, залучившись до проекту, самовіддано взялися й очільники педагогічних колективів у своїх територіальних громадах, коли створили діяльну міжобласну асоціацію освітян «За здорове майбутнє». Наприклад, Микола Слепенчук, директор Піщаницького освітнього закладу з Овруцького району, його колеги: Анатолій Невмержинський з Овруча, Тетяна Мазур (Можарівська школа, Житомирщина), Ксенія Середа (Гребінківський район, Полтавщина) та інші  підтвердили істотну користь від заходів, які започаткували й провадять в Україні японці.  Адже їхній проект фінансував заходи розкислення, очищення пасовищ, внесення добрив. Великій кількості сімей мешканців забруднених і відносно чистих територій систематично видають міндобрива для використання на присадибних ділянках. А внесення калійних міндобрив і сорбентів зводить нанівець рівень забруднення особистих господарств, пасовищ, де випасається худоба.

   

ГОЛОС НАУКИ

– Зробити можна і треба набагато більше, — вважає Ковака-сан. – Щороку він з однодумцями не тільки відвідує Україну, а й запрошує з лекціями до Японії українських науковців, лікарів, вчителів, журналістів, громадських активістів. Учасники проекту з обох країн упевнені: проблеми, зумовлені радіаційним забрудненням довкілля, не можна замовчувати, треба протистояти міграції радіонуклідів, популяризувати ідеї радіаційної безпеки та здорового харчування.

Українські науковці разом із японцями наполегливо намагаються розв’язувати чорнобильські «вузли».  Вони цінують  працю своїх колег із неурядової асоціації «Фонд за безпеку продуктів харчування та життя»  на забруднених територіях України, але їх непокоїть і діяльність української влади.

– У квітні минули 33-ті роковини вибуху реактора на ЧАЕС, і нині перед країною постали інші виклики, тож на ділі проблемам «чорнобильців» не приділяється належної уваги на державному рівні, — констатує Микола Лазарєв, доцент кафедри радіобіології та радіоекології Київського національного університету біоресурсів і природокористування України. — За три останні роки зникли структури, що відповідали за радіаційний стан поза 30-кілометровою зоною відчуження. А якщо людина не бореться з наслідками радіаційного зараження, то процес очищення природним шляхом відбувається дуже повільно. Радіонукліди (плутоній, цезій, стронцій та інші, накопичені в ґрунті) небезпечні для здоров’я. Наприклад, цезій остаточно розпадеться лише через 300 років, а ми заспокоїлись уже через 30…

Після активного спілкування з радіобіологами, радіоекологами, педагогами з асоціації освітян на зустрічах у Києві, представники японської делегації і учасники заходу переглянули документальний відеофільм, зроблений регіональною ТРК «Альта» (м. Переяслав-Хмельницький) про японський проект в Україні. Він розповідає про здобутки громадськості двох країн у справі оздоровлення дітей на територіях, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. А також проінспектували свої «підшефні» шкільні заклади на Житомирщині. 

На знімку: ентузіасти плідної співпраці з чорнобильських проблем японець Джунічі  Ковака та українець Микола Лазарєв.