Поточний № 28 (1266)

20.07.2019

Шановні читачі! Ми потребуємо вашої підтримки!

Dear readers! We need your support!

Далекосхідний родич редьки


17.02.2011

Серед столових коренеплодів, здавна шанованих і улюблених нашим народом, особливе місце посідають редька і редиска. Редиска цінується за скоростиглість, її поява на кухонному столі уособлює прихід весни. А редьку можна вважати символом негоди, зимової холоднечі. Недарма використання редьки як овоча більше пов’язане з її лікарськими властивостями - при кашлі, радикуліті та інших простудних захворюваннях, притаманних саме цьому сезону. Стримує часте вживання редьки її специфічний гострий смак і гіркота. Можливо, саме тому все більшу увагу овочівників привертають «далекосхідні родичі» нашої редьки: китайська лоба і японський дайкон. Багато овочівників-аматорів помилково вважають дайкон назвою сорту звичної редьки. Дайкон - це хоч і близька, але все-таки особлива культура, що має суто свої морфобіологічні та господарські ознаки, велику кількість сортотипів і сортів.
Чим же цінний цей овоч? Перш за все більшість сортів дайкона відрізняються від європейських і середньоазіатських родичів високими смаковими достоїнствами коренеплодів. Вони більш соковиті, ніжні, практично позбавлені гіркоти. Якщо ж взяти до уваги більш високу врожайність (5-10 кг з 1 кв.м), непогану лежкість (2-3 місяці), можливість використовувати в їжу коренеплоди у свіжому, вареному і солоному вигляді, а також їстівне молоде листя (особливо у неопушених сортів), то стане зрозумілим той великий інтерес, який виник до дайкону в наших городників. Так само як редиска і редька, дайкон містить багато солей калію, що виводять зайву воду з організму, а також кальцій, клітковина, пектинові речовини, вітамін С і ферменти, що сприяють травленню. Дайкон має також цілющі властивості, зумовлені вмістом глікозидів, фітонцидів і специфічних білкових речовин складної структури (наприклад, лізоцим), що стримують розмноження бактерій.
Слід зазначити, що з усіх овочевих рослин тільки редька, дайкон і хрін здатні очищати печінку і нирки, в тому числі розчиняти камені. Однак редька й хрін містять забагато редькової (гірчичної) олії, що додає цим овочам гостроти, гіркоти, і вони збудливо діють на серцеву діяльність. Тому їсти редьку у великій кількості, особливо людям похилого віку, не рекомендується. Інша справа дайкон. Він не має різкої побічної дії, оскільки практично не містить такої олії. На своїй батьківщині в Японії дайкон - головна овочева культура. Він входить до складу щоденного меню кожного японця.
Рослина досить невибаглива, може культивуватися навіть на важких глинистих грунтах. Однак високі врожаї отримують на легких, родючих грунтах. Грунт, звичайно, треба добре заправити органічними добривами - компостом і перегноєм. Краще використовувати грунти з нейтральною реакцією, а на кислих обов‘язково вносити вапно.
Насіння висівають на глибину 3-5 см у два рядки на грядках шириною (1,0-1,2-1,4 м) з відстанню між рядками 60-70 см, а між рослинами в ряду - 20-25 см. Сходи з’являться на 5-7-й день. При появі 1-2 справжніх листочків у гнізді залишають найбільш розвинену рослину. Надалі догляд зводиться до прополювань, 2-3 розпушувань (спочатку глибоких, а потім поверхневих) і поливу. Підживлення на добре заправлених грунтах не обов‘язкове, при необхідності його приурочують до фази 1-2 справжніх листків (після проріджування).
Урожай збирають у суху погоду через 40-70 днів залежно від сорту. На легких грунтах дайкон висмикують за бадилля, а на важких підкопуються лопатою, щоб не поламати довгі, соковиті коренеплоди. Зберігають овоч у поліетиленових пакетах або засипаними піском у ящиках при температурі від 0 до +5°С.