Щоб із міцного заліза вийшов висококласний дамаський клинок, потрібен час, витримка та майстерність коваля. Але тільки випробування часом перетворюють звичайний меч на легенду. Так і в нашому повсякденному житті. Хтось ламається під час першого удару, а когось він робить іще сильнішим. За четверть століття свого існування 25-та окрема повітряно-десантна бригада Десантно-штурмових військ Збройних сил України пройшла всі етапи перетворення на дамаський клинок від шматка необробленого заліза до високоякісного меча, який поступово стає легендарним.

Із першого дня свого створення з’єднання одразу стало унікальним: єдина бригада в Україні, здатна десантуватися з військовою технікою практично в повному складі. Впродовж 1993-2008 років було здійснено десантування парашутним способом понад 65 одиниць різноманітної військової техніки, а залучення підрозділів бригади до масштабних військових навчань гартувало першу сталеву пластину.

Напевно немає нічого дивного, що саме розвідники з’єднання першими занурилися в полум’я війни. Двадцятидводенне протистояння в Криму, коли підрозділ «двадцятьп’ятки» був на навчаннях, закінчилося для них перемогою. Вони були горді, що виходили з російського оточення, не залишивши ворогові навіть іржавої гільзи. Але як же сумно було залишати свою землю…

Тоді ще ніхто навіть не здогадувався, що, розігрівши метал до багряного кольору, уже через кілька місяців їм доведеться занурювати його в крижану воду…

Під час виконання бойового завдання в рамках АТО в місті Краматорську один із підрозділів бригади заблокували сепаратисти, шість одиниць техніки захопили невідомі особи, які встановили на них російські прапори, і вони рушили в Слов’янськ. Іншу колону з 15 БМД заблокували місцеві жителі в селищі Красноторка, поблизу залізничного переїзду «Пчолкіне». Після переговорів, виконуючи наказ, який віддав командувач ВДВ України полковник Олександр Швець, ці підрозділи здали йому затвори від стрілецької зброї та повернулися на місце постійної дислокації в Дніпропетровській області.

Ці жахливі події посіяли сумніви в керівництва держави. Навіть було порушено питання про розформування з’єднання. Та якщо для одних це стало б вироком, то для десантників – іще одним кроком до сталевої міцності. Після перших потрясінь уже ніщо не змогло зупинити «двадцятьп’ятку». Охоплений полум’ям Іл над Луганськом лише відшліфовував лезо клинка.

Після визволення Слов’янська й Краматорська підрозділи 25-ї окремої повітряно-десантної бригади зібралися в місті Бахмуті, і клинок засяяв новими візерунками, ставши смертельною небезпекою для ворога. Відразу для нього знайшлася робота.

Командування сил АТО вирішило відсікти так звані республіки одна від одної та оточити їхні «столиці». Для цього потрібна була блискавична штурмова операція з визволення Дебальцевого.

Десантники швидко взяли під свій контроль панівні висоти й забезпечили можливість здійснити зачищення міста. Через кілька днів воїни контролювали вже всі дороги, які вели до міста, і зачистила північну й центральну частини Дебальцевого. Не встигнувши навести цілковитий порядок у Дебальцевому, особовий склад з’єднання дістав інше завдання: пройти рейдом до Шахтарська й забезпечити вихід у рейд по тилах ворога БТГр 95-ї ОАЕМБр. 

Під шквальним вогнем десантники виконали завдання та, попри втрати й спалену техніку, усе-таки змогли вирватися з того пекла.

Ударами трьох штурмових груп десантники знесли блокпости окупантів і визволили й зачистили місто Вуглегірськ.

На той час українська армія практично взяла в облогу міста Донецьк та Луганськ. Для завершення операції треба було зробити лише кілька кроків. Один із таких кроків зробили бійці «двадцятьп’ятки». Захопили й утримували один зі стратегічних об’єктів у районах сіл Верхньої та Нижньої Кринок і Жданівки й створили там умови для просування основних сил.

Вже після того, як воїни-десантники зайняли позиції, вони більше як місяць утримували площу понад 80 кв. км і взяли під контроль пересування, бази та вогневі точки окупантів. За час перебування у визначеному районі артилерійські підрозділи влучним вогнем знищили п’ять установок залпового вогню БМ-21 «Град», захопили кілька мінометів, 122-міліметрову гаубицю Д-30, багато стрілецької зброї. Понад місяць вони були кісткою в горлі окупантів, ведучи маневрені бої практично в цілковитому оточенні.

Наприкінці вересня 2014 року через навалу російських військ у районі Іловайська та Луганська українські війська припинили наступальні дії, і командування вирішило відвести «двадцятьп’ятку» назад до Дебальцевого. Знищивши два базових табори окупантів, наші десантники відійшли.

Сьогодні воїни-десантники живуть звичним життям у сучасних реаліях, підвищуючи бойовий вишкіл під час різноманітних навчань у проміжках між виконанням бойових завдань на Сході нашої країни.

На знімку: серпень 2014-го року. Десантники 25-ої ОПД бригади їдуть по звільненому Вуглегірську.